Економічний цикл. Цого сутність та фази

Важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність, що проявляється в циклічному чергуванні піднесень і спадів у економіці.

Причинами циклічності є: періодичне виснаження автономних інвестицій; ослаблення ефекту мультиплікації; коливання обсягів грошової маси; відновлення “основних капітальних благ” і т.д. У сучасній макроекономічній науці відсутня інтегральна теорія економічного циклу й економісти різноманітних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Проте більшість економістів вважають, що рівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва. При цьому чинники сезонних коливань ділової активності в деяких галузях (у сільському господарстві, будівництві і т.д.) виключаються. Основними фазами економічного циклу є підйом і спад, у ході яких відбувається відхилення від середніх показників економічної динаміки.

Економічний цикл – постійне повторення періодів підйому і спаду економічної активності, що відбивається через зміни взаємозалежних показників – темпу економічного росту, рівнів зайнятості, виробництва й інфляції. Періодичні зльоти і падіння ринкової кон'юнктури насамперед виявляються в різноманітних формах невідповідності попиту і пропозиції. Основними характеристиками циклу є його причини, фази (пожвавлення, бум, спад, підйом), динамічні параметри, частота повторення, амплітуда показників ділової активності. До зовнішніх (екзогенних) чинників циклічності відносяться виробники, що генерують початкові імпульси, (науково-технічні відкриття, міграція, динаміка населення, нові джерела ресурсів); до внутрішніх (ендогенних) чинників – модифікатори імпульсів у рамках пофазних коливань (зміни споживання й інвестицій). У сучасній теорії циклу виділяють дво- і чотирифазну модель економічного циклу. Економічний цикл розбивається на такі фази:

 криза. Спостерігається спад виробництва, тобто зменшення обсягів випуску продукції. Рівень зайнятості зменшується, ставка заробітної плати знижується, ставка відсотка підвищується, знижуються темпи економічного росту;

 депресія. Спад виробництва припиняється. Рівень зайнятості падає. Обсяг інвестицій скорочується, тому що скорочується національний доход. Ставка відсотка зменшується;

 пожвавлення. Випуск продукції збільшується до передкризового рівня, тобто спад виробництва заміняється піднесенням. Рівень зайнятості починає зростати, ставка відсотка зростає, ціни зростають;

 підйом. Обсяги виробництва збільшуються до нового максимального рівня, що перевершує передкризовий. Зайнятість досягає природного рівня. Ціни ростуть, ставка відсотка збільшується, ставка заробітної плати збільшується, збільшується обсяг інвестицій, спостерігається економічний бум.

Всі макроекономічні показники, що характеризують різні фази ділового циклу поділяються на такі:

 що випереджають, тобто змінюються до настання фази;

 запізнілі, тобто змінюються після фази;

 збіжні, тобто зміна відбувається відповідно до фази;

 проциклічні, тобто ті, що збільшуються при піднесенні і знижуються при спаді: обсяг виробництва; рівень цін; швидкість обертання грошей;

 антициклічні, тобто ті, які збільшуються при спаді і знижуються при піднесенні: рівень безробіття, товарно-матеріальні запаси;

 ациклічні, що не залежать від підйомів і спадів, – обсяг експорту.

До початку XX сторіччя ринкова економіка переживала, в основному, кризи надвиробництва, що виникали при порушенні рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Циклічність розвитку економіки виступала як механізм саморегуляції ринку. При перенасиченні ринку виникав спад виробництва, що продовжувався доти, поки товарні запаси, що накопичилися, не виснажувалися. Далі виникало піднесення виробництва до передкризового стану і вище, поки економіка не “перегрівалася”. Важливим наслідком криз надвиробництва було відновлення основного капіталу.

Науково-технічна революція сильно вплинула на цикли, породивши структурні кризи і наукомісткі галузі, що менш чутливі до циклічності. Прискорення зміни основного капіталу зменшило тривалість циклів до 5-6 років, наслідком чого стало збільшення частоти криз.

Сучасній економічній теорії відомі такі концепції економічних циклів:

 теорія нагромадження капіталу М. І. Туган-Барановського. Причина циклічних коливань знаходиться в динаміці нагромадження основного капіталу;

 теорія диспропорційності між виробництвом предметів споживання і нагромадженням залежно від життєвого циклу основних фондів А. Афталіона;

 теорія Й. Шумпетера. Економічне зростання, на його думку, відбувається циклічно завдяки стрибкоподібному характеру оновлення основного капіталу. Це явище він пов'язав з науково-технічним прогресом;

 теорія циклу Дж. Кейнса. Цикл розглядається як підсумок взаємодії руху національного доходу, споживання і нагромадження основного капіталу. Відповідно до кейнсіанської теорії циклічний процес обумовлений динамікою ефективного попиту, що визначається функціями споживання й інвестицій;

 монетарна теорія циклу М. Фрідмена. Вона виходить з того, що головну роль у динаміці національного доходу і відповідного циклу відіграє нестабільність грошової пропозиції, надлишок якої “закладає” економічна політика самої держави.

Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяються таким чином:

 цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, тривалість яких дорівнює сорок - шістдесят років. Їхня головна рушійна сила – радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

 цикли Кузнєца – їхня тривалість складає двадцять років, а рушійними силами є зрушення у відтворюваній структурі виробництва;

 цикли Джаглера з періодичністю сім - одинадцять років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

 цикли Китчина з тривалістю три - п'ять років, що обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;

 приватні господарські цикли, що охоплюють період від одного до двох років та існують у зв'язку з коливаннями інвестиційної активності.

Водночас, не можна стверджувати, що всі коливання ділової активності пояснюються дією економічних циклів. Існують й сезонні коливання ділової активності (наприклад, купівельний “бум” перед новим роком тощо). До сезонних коливань схильні й деякі галузі виробництва (сільське господарство, будівництво, автомобільний транспорт та ін.).

Слід зазначити, що цикли є насамперед результатом коливань сукупних чистих інвестицій незалежно від того, чим ці коливання викликані: чи зміною у заощадженнях, споживанні, державних витратах, чи в темпах технічних винаходів і нововведень, чи створенням депозитних грошей банківською системою (тобто розширенням або скороченням інвестиційних витрат). Отже, все, що стосується вироблення і відшкодування інвестиційних (капітальних) товарів, товарів тривалого користування, вдосконалення техніки і технологій, зростання доходу і споживання тощо, пов'язане з внутрішніми факторами, які впливають на виникнення економічних циклів.

Істотний вплив держави на циклічність розвитку економіки. Одна з цілей економічної політики держави – стабілізація економічного росту. Проведення антикризової й антициклічної політики має дати свої результати – коливання стають передбаченими і менш глибокими, що знижує втрати національного продукту.

В умовах циклічного розвитку повна зайнятість ресурсів припускає підтримку частки незавантажених виробничих потужностей на рівні 10-20% від їхнього загального обсягу і природного рівня безробіття в розмірі 4-5 % від загальної чисельності робочої сили. Ці показники можуть варіюватися у різних країнах, але в усіх випадках повна зайнятість ресурсів виключає їхнє стопроцентне використання.

Обсяг виробництва при повній зайнятості ресурсів в економіці означає потенційний ВВП (або економічний потенціал).

Обсяги виробництва і зайнятості найбільш сильно реагують на зміну фаз економічного циклу в галузях, що виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого користування. У галузях, що виробляють споживчі товари короткочасного користування, коливання зайнятості і випуску менше значні. Причини цього пов'язані з двома обставинами.

По-перше, відновлення устаткування і придбання нових товарів тривалого користування можна відкласти на певний строк. Тому в періоди спадів ділової активності попит на ці товари скорочується особливо значно – фірми і домашні господарства не поспішають одержувати щось нове, а обходяться накопиченим запасом виробничих потужностей і споживчих благ. Тому зайнятість у цих галузях швидко знижується, випуск падає, а безробіття зростає.

По-друге, саме в цих галузях виробництво, як правило, є висококонцентрованим і на ринку панує невеличке число фірм. Олігополістична структура ринку дозволяє фірмам швидко знижувати рівні зайнятості і випуску в період спаду ділової активності, щоб стабілізувати рівень цін. У галузях, які виробляють товари короткочасного користування, ринки більш конкурентні і тому фірми не можуть протидіяти тенденції до зниження цін за допомогою скорочення зайнятості і випуску. Відповідно, у цих галузях ціни коливаються більш значно, ніж зайнятість і випуск.

Для загальної оцінки стану економіки й ефективності економічної політики нерідко використовується так званий “індекс злиднів”, що являє собою суму рівнів безробіття й інфляції як двох основних показників макроекономічної нестабільності.

Сучасна теорія циклів являє собою певну сукупність різноманітних моделей із деякими спрощеннями, що формалізують процес економічної динаміки, найбільш відомі з яких подані нижче.

Гіпотетична модель ділового циклу А. Бернса й У. Мітчелла. Перша серйозна спроба узагальнення в теорії економічних циклів була почата Артуром Бернсом і Уеслі Мітчеллом у їхньому дослідженні, що було частиною широкомасштабного проекту, проведеного протягом декількох десятиліть Національним бюро економічних досліджень (США). Одна з основних гіпотез, що лежать в основі підходу в даній моделі, полягає в тому, що динаміку рядів випуску і зайнятості обумовлює економічний ріст, відомий як зростаючий тренд, а цикл ділової активності являє собою коливання навколо тренда.

Рисунок 3.1 – Модель ділового циклу А. Бернса й У. Мітчелла

Тренд є результат дії чинників, що обумовлюють довгостроковий ріст в економіці: рівня заощаджень, приросту праці і капіталу, технологічних зсувів і т.п. Чинники ж, що визначають вид ділового циклу, практично не впливають на формування довгострокового тренда. Тобто бізнес-цикл являє собою тимчасові відхилення від довгострокового тренда. В ранніх дослідженнях економічних коливань надавалася перевага детерміністським теоріям, згідно з якими економічні цикли з'являються зі стійкою регулярністю, причому для всіх циклів характерні одні й ті ж самі властивості.

На противагу детермінізму імпульсно-поширювальний підхід припускає, що економічні цикли є наслідком випадкових впливів (імпульсів), що викликають в економіці циклічну модель відгуку. Сила такого відгуку згодом слабшає (тобто цикл “згасає”), проте ділові цикли виникають знову внаслідок появи нових імпульсів. Таким чином, циклічність розвитку економіки є результатом впливу серії незалежних імпульсів або шоків, що послідовно виникають. Розрізняють три типи шоків: шоки пропозиції (коливання світових цін на сировину і відкриття нових джерел сировини, технологічні зрушення, природні катаклізми), політичні шоки (зміни пропозиції грошей, обмінного курсу, фіскальної політики), шоки в попиті приватного сектора (зміни інвестиційних або споживчих витрат, викликані перервами в чеканнях економічних суб'єктів).

Кейнсіанська теорія бізнес-циклу. Дж. Кейнс вважав інвестиційні витрати основним джерелом імпульсу, що викликає циклічні коливання. При цьому природа самого імпульсу пояснюється нестійкістю чекань економічних суб'єктів (у даному випадку оцінка очікуваної прибутковості), що викликає і нестійкість інвестиційного попиту, отже – і сукупного попиту, і валового випуску. При цьому, внаслідок жорсткості номінальної зарплати, коливання сукупного попиту, викликані коливаннями в рівні інвестицій, виявляються не в зміні рівня цін, а в коливаннях випуску.

Модель коливань розмірів інвестицій у запаси Ллойда Мецлера. Рівень запасів є одним із найважливіших параметрів економічної діяльності для будь-якої фірми. Проте внаслідок непередбачених імпульсів (шоків) у сукупному попиті цей рівень може змінюватися. Так, за несподіваним збільшенням попиту виникає незаплановане збільшення виробництва і скорочення запасів, і навпаки – за скороченням попиту піде скорочення виробництва і ріст запасів. Оскільки для фірм характерна підтримка розміру запасів на певному рівні, то природно, що у відповідь на незаплановане збільшення або зменшення запасів фірма відреагує відповідною зміною обсягів виробництва. Наприклад, із початком рецесії фірма почне скорочувати обсяг запасів, у результаті обсяг виробництва скоротиться не тільки внаслідок скорочення попиту, але й через необхідність скоротити запаси до нормативного рівня. Така поведінка фірми цілком може служити причиною виникнення циклічних коливань.

Моделі взаємодії мультиплікатора й акселератора є базовими кейнсіанськими моделями циклічності економічного розвитку. Відповідно до даної концепції імпульсом для виникнення циклічних коливань в економіці служить автономне збільшення якої-небудь складової автономного попиту. Ріст сукупного попиту, як випливає з кейнсіанської теорії, породжує мультиплікативний ефект, у результаті якого кінцевий приріст національного доходу перевищує початковий приріст сукупного попиту на величину, рівну значенню мультиплікатора автономних витрат. Доти, поки економіка має вільні виробничі потужності, ріст сукупного попиту задовольняється за рахунок залучення у виробництво вже наявних потужностей (чинників виробництва). У цьому випадку спостерігається лише одиничний імпульс, недостатній проте для виникнення циклічних коливань. Якщо ж на наявних виробничих потужностях задовольнити ріст сукупного попиту неможливо, то підприємці змушені здійснювати індуційовані інвестиції для створення додаткових потужностей. У результаті виникає ефект взаємодії мультиплікатора й акселератора: приріст сукупного попиту викликає індуційовані інвестиції, останні збільшують сукупний попит, що, у свою чергу, викликає нові індуційовані інвестиції. Схематично процес взаємодії мультиплікатора-акселератора можна уявити таким чином:

Ріст автономних витрат  Ріст сукупного попиту  Мультиплікаційний ефект  Ріст національного доходу  Ефект акселератора  Індуційовані інвестиції  Ріст інвестиційного попиту  Ріст сукупного попиту  Мультиплікаційний ефект ...

Неокласичні теорії бізнес-циклу – моделі з абсолютно гнучкими цінами і зарплатою, у яких імпульси сукупного попиту можуть породжувати не тільки зміни в пропозиції, але й циклічні коливання. Розрізняють дві групи моделей: в одній економічні суб'єкти мають неповну інформацію й в умовах впливу на економіку різноманітних шоків роблять помилки в прийнятті рішень про рівень пропозиції (модель недосконалої інформації), в іншій – технологічні шоки безпосередньо впливають на економіку, і результатом коливань сукупної пропозиції є добровільна зміна пропозиції праці (модель реального бізнес-циклу).

Концепція політичних шоків. У “Грошовій історії США” М. Фрідмен і А. Шварц показали, що більшості циклів випуску в США передували значні зміни грошової пропозиції. Темпи приросту ВНП мали тенденцію до зниження, якщо за період біля року до цього мало місце зниження приросту грошової маси. Цей зв'язок не тільки стійкий, але й кількісно вимірний (чим більше зниження темпів приросту грошової пропозиції, тим сильніше падіння темпів приросту випуску). Сама по собі зміна грошової маси і темпів її приросту не несе в собі якогось механізму, що породжує циклічні коливання. Проте грошова політика є складовою частиною економічної політики в цілому, а уряди, що здійснюють економічну політику, мають тенденцію змінюватися із певною періодичністю. Тому циклічні коливання обсягів випуску є результат періодичної зміни характеру монетарної політики (ліберальні уряди проводять як правило експансіоністську грошово-кредитну політику, консервативні – жорстку).

Модель економічного циклу Самуельсона-Хікса являє собою типово кейнсіанську динамічну модель із статичними чеканнями, тобто передбачається, що рівень цін і ставка відсотка постійні, при цьому модель розглядає тільки ринок благ. У моделі подані тільки два суб'єкти – домашні господарства і фірми. Обсяг споживання в поточному періоді визначається величиною прибутку попереднього періоду. Обсяг індуційованих інвестицій у поточному періоді визначається величиною приросту прибутку попереднього періоду. В даній моделі приймається як постулат, що характер динаміки національного доходу визначається характером поведінки економічних суб’єктів. У формальному вигляді характер поведінки домашніх господарств виражається через величину граничної схильності до споживання, характер поведінки фірм – через прирісну капіталомісткість (акселератор)

Модель економічного циклу Калдора – це модель в якій робиться спроба пояснити циклічні коливання економічної активності ендогенними чинниками, якими виступають процеси формування заощаджень і інвестицій у різноманітних фазах циклу ділової кон'юнктури. Модель Калдора описує тільки ринок благ, причому на ринку благ виступають лише домогосподарства і фірми. Калдор припустив, що обсяг заощаджень і розмір інвестиційного попиту не є лінійно залежними функціями від доходу, а описуються так званими логістичними кривими.

На думку Калдора, обсяги інвестицій і заощаджень змінюються в залежності від економічної кон'юнктури: в умовах спаду інвестиційний попит нееластичний до приросту національного доходу, тому що є вільні виробничі потужності. Чим менше залишається вільних виробничих потужностей у період підйому, тим більш еластичним стає попит на інвестиції стосовно прибутку, проте при досягненні національним доходом розміру повної зайнятості інвестиції стають знову малоеластичними до прибутку, тому що їхнє здійснення викликає значні витрати внаслідок підвищення процентних ставок і зарплати.

Обсяг заощаджень також схильний до аналогічних коливань внаслідок того, що гранична схильність до заощадження достатньо велика при крайніх значеннях прибутку – нижче середнього і вище за середній рівень – і мала при середньому рівні прибутку. Коливання обсягів заощаджень і інвестицій викликають відхилення від рівноважного стану на ринку благ і відповідної реакції економіки на порушення рівноваги, що і породжує механізм циклічних коливань Дія механізму циклічних коливань наочно зображена при поєднанні графіків функцій заощаджень і інвестицій Калдора (рис.3.2.):

Рисунок 3.2 – Модель економічного циклу Калдора

Легко побачити, що протягом одного періоду значення обсягів заощаджень і інвестицій можуть збігатися тільки тричі: на початку, у середині і наприкінці періоду (що відповідає точкам А, В, і С). При цьому якісні характеристики короткострокової рівноваги принципово різні. У точці В короткострокова рівновага хитлива: будь-яке випадкове відхилення від точки В вліво призводить до утворення надлишку на ринку благ (тому що S > I), що буде сприяти тільки подальшому скороченню виробництва, будь-яке ж випадкове відхилення від точки В вправо призводить до утворення дефіциту на ринку благ (тому що I > S), що буде сприяти подальшому зростанню виробництва.