Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Ради робітничих і солдатських депутатівНеофіційний уряд, який не мав у своїх руках органів державної влади, але спирався на підтримку й силу озброєних робітників і солдатів.
Склад Тимчасового уряду: Голова і міністр внутрішніх справ — князь Г. Львов. Причини двовладдя: 1. Стихійність початку революції. 2. Слабкість і неорганізованість політичних партій, які не були готові взяти владу в свої руки. 3. Рівновага сил — Тимчасового уряду та рад робітничих і солдатських депутатів, нездатність жодної зі сторін встановити свою владу. Висновок: ці дві влади лише заважали одна одній і посилю! вали хаос і безладдя, що набували все більшого поширенні в Росії. прагнули захопити більшість в Установчих зборах і мирним демократичним шляхом втілити в життя свою програму — ліквідувати приватну власність на землю і передати її в загальнонародне користування без викупу. 4. Меншовики. Захищали інтереси робітників, дрібних власників, інтелігенції. Виступали за: • загальний демократичний мир; • помірковане реформаторство, яке наближало Росію до європейських країн; • широке об'єднання всіх демократичних сил. 5. Більшовики. Захищали інтереси, як вони вважали, пролетаріату і біднішого селянства. Перший місяць після Лютневої революції необхідність створення коаліції демократичних сил підтримувало більшовицьке керівництво (Л. Каменєв, Й. Сталін). Все змінилося після повернення в Росію у квітні 1917 р. лідера більшовиків Володимира Ілліча Ульянова (Леніна), який запропонував курс на здійснення соціалістичної революції, взяття влади в свої руки і встановлення нового порядку "диктатури пролетаріату".
РОЗСТАНОВКА ПОЛІТИЧНИХ СИЛ, ПАРТІЙ 1 І ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯКІ МАЛИ ВПЛИВ НА ХІД ПОДІЙ І Після Лютневої революції в політичному житті Росії діяло понад 50 партій, серед яких найвпливовішими були: 1. Конституційно-демократична партія (кадети). У березні - квітні 1917 р. діяло 380 кадетських організацій, які об'єднували понад 70 тис. чол. В нових умовах вони: І • обстоювали демократичну парламентську республіку;;' • прагнули вести війну до переможного кінця; • у національному питанні залишалися прихильниках| "єдиної і неподільної Росії". 2. Партія октябристів. Захищала інтереси обуржуазнених поміщицьких кіл та в! ликої буржуазії. Лідер партії — московський промисли вець О. Гучков. 3. Партія соціалістів-революціонерів (есерів). Була найчисленнішою і в 1917 р. налічувала близько міл*| йона чоловік. Представники есерів входили до Тимчасового уряду. Воня Значення Лютневої революції: 1. Поваливши царизм, Лютнева революція відкрила перед країною можливість розвитку її реформаторським шляхом, шляхом переходу до парламентської форми правління. 2. Вона відкрила нову сторінку в історії народів Росії, які піднялися на національно-визвольну боротьбу. 3. Революція принесла народам колишньої імперії сподівання на свободу і демократію. НАСЛІДКИ ЛЮТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ Позитивні наслідки: '• Росія стала однією з найдемократичніших країн світу. 2- В країні почали здійснюватися демократичні перетворення: • було ліквідовано царську жандармерію; • проголошено політичні права і свободи; • заборонені раніше політичні партії могли діяти легально;
• жінки були урівнені в правах із чоловіками. 3. Проводилася робота з організації та проведення прямих, рівних, таємних, загальних виборів до Установчих зборів. ] Негативні наслідки: 1. Було збережено старий державний апарат з незначними • місце губернаторів посіли комісари Тимчасового уряду^ • поліцію замінили міліцією.
2. Підтримувалася політика війни. 3. Як і раніше:
• продовжувалася політика "єдиної і неподільної Росії";! • діяло царське законодавство.
4. Не було проголошено республіки. 5. Питання про землю відкладалося. 6. Ігнорувалося національне питання. РОСІЯ ЗА ТИМЧАСОВОГО УРЯДУ Тимчасовий уряд став на шлях поміркованих реформ: 1. Проголосив громадянські свободи. 2. Видав наказ про ліквідацію жандармерії; поліції, охранки.! 3. Санкціонував арешт найвищих царських чиновників і гєі нералів. 4. Оголосив амністію політичних в'язнів (партії, що пере-< сліду валися за царизму, стали легальними). 5. Поширив громадянські свободи на військовослужбовці ців. 6. Оновив старий судовий апарат. 7. Одночасно уряд заявив про намір воювати до перемоги і про вірність царським договорам із країнами Антанти. Розруха в народному господарстві посилювалася: • закривалися промислові підприємства; • тисячі людей втрачали роботу; • в країні загострилася продовольча криза; • міста постачалися з перебоями; • не вирішувалося питання про землю. КРИЗИ ТИМЧАСОВОГО УРЯДУ (незадоволення населення внутрішньою і зовнішньою політикою Тимчасового уряду) 1. Квітнева криза. Була пов'язана з нотою міністра закордонних справ Мі-люкова до союзників про продовження Росією війни до переможного кінця. 21 квітня 1917 р. В Петрограді відбулася 100-тисячна демонстрація протесту під гаслами "Геть війну!", "Геть Тимчасовий уряд!". Міністри Тимчасового уряду (Мілюков, Гучков), які відкрито підтримували курс "війни до переможного кінця", були змушені піти у відставку. Було утворено коаліційний уряд з представників буржуазії (10 міністрів) і соціалістичних партій (6 міністрів). Але суть уряду не змінилася. Новим військовим міністром став есер О. Керенський (1881-1970). Він був центральною постаттю в ході Лютневої революції. Соціаліст і адвокат, О. Керенський був одночасно членом Тимчасового уряду і депутатом Петроградської ради. 2. Червнева криза. Вперше лідер більшовиків В. І. Ленін відкрито заявив про наміри більшовиків взяти владу в свої руки. З'їзд прийняв резолюцію довіри до Тимчасового уряду. У дні з'їзду почався наступ російських військ на Півден-но-Західному фронті, який був погано підготовлений, не вистачало снарядів, продовольства. Російська армія, втративши понад 60 тис. солдатів убитими й пораненими, відступила з Галичини до російського державного кордону. Це був повний провал наступальної операції. Це загострило боротьбу між більшовиками (радикальним крилом революції") і контрреволюціонерами (очолювали генерали), які звинуватили у провалі наступу більшовиків, вимагаючи скасування армійських комітетів, розгону рад, оголошення більшовиків поза законом. Більшовики на чолі "з В. Леніним виступили за переростання революції в соціалістичну під гаслами: "Владу — радам!", "Землю — селянам!", "Фабрики — робітникам!", "Мир — усьому народу!".
Ці гасла зустрічали все більшу підтримку серед різним верств населення. Через ради більшовики мали намін прийти до влади. Ситуація в країні погіршувалася, ствої ривши сприятливий ґрунт для більшовиків. 3. Липнева криза. 3-5 липня 1917 р. В Петрограді пройшли демонстрації (майже 550 тис. осіб), учасники яких вимагали: • передати владу радам; • проведення політичних і економічних,реформ; • вирішення питання про мир. Тимчасовий уряд перейшов у наступ:
• демонстрація трудящих була зупинена (50 осіб вбитої 650 — поранено); • революційні частини гарнізону були роззброєні і виве-ї дені з Петрограда на фронт; • створювалися спеціальні офіцерські загони для бороть»* би з революцією; • заарештували лідерів більшовиків (Л. Каменева, Л. Тро-цького, А. Луначарського та ін.); • більшовики пішли в підпілля; • оголосили в розшук В. Леніна. В. Ленін переходить на нелегальне становище, переховується на станції Розлив. Двовладдя закінчилося. Вся влада опинилася в руках Тимчасового уряду. Був сформований новий коаліційний уряд на чолі з О. Керен- ським. Висновок: такий поворот подій не влаштовував ні крайніх правих (прихильників військової диктатури), ні крайніх лівих (більшовиків, які виступали за встановлення диктатури' пролетаріату). ЗАКОЛОТ КОРНІЛОВА (25-30 серпня 1917 р.) Контрреволюційні сили прагнули встановити військову диктатуру. Почав готуватися військовий переворот. Його центром стала ставка Верховного командування в Могильові, а главою — генерал Л. Корнілов, який був призначений у липні 1917 р. головнокомандуючим. 25 серпня 1917 р. Під командуванням Л. Корнілова військові сили рушили на Петроград:
• 3-й кінний корпус генерала О. Кримова; • кавказька "дика дивізія"; • англійські танки. д. Корнілов запропонував О. Керенському піти у відставку. О. Керенський був змушений виступити проти Л. Корнілова, зняв його з посади Верховного головнокомандуючого й оголосив заколотником. Заходи проти Л. Корнілова підтримали робітники. В ті дні активно діяли більшовики. Створено загони Червоної гвардії (до 60 тис. чол.), залізничники не пропускали ешелони з корніловцями (не було пропущено 45 ешелонів). 30 серпня 1917 р. Заколот провалився. Головні організатори заколоту були заарештовані. Висновки: 1. Спроба встановити військову диктатуру не вдалася. 2. Почалося різке розмежування політичних сил. 3. Відбувся процес більшовизації рад (здобуття більшовиками більшості в радах). 4. Спираючись на ради, більшовики стали на шлях підготовки повстання проти Тимчасового уряду. РОЗПАД РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Лютнева демократична революція в Росії мала величезний вплив на розгортання національно-визвольної боротьби у Фінляндії, Прибалтиці, Україні, Білорусі, Закавказзі, Середній Азії, Казахстані. Демократичні перетворення сприяли зростанню самосвідомості. Намагання відродити "єдину і неподільну" Росію відвертало від Тимчасового уряду народи, які виборювали свою незалежність.
|