РОЗВИТОК РОСІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст

Для економіки Росії першої половини XVIII ст. характерними бу-ли насамперед значне зростання великої мануфактурної промисло-вості, збільшення обсягів внутрішньої і зовнішньої торгівлі.

Прискорений розвиток мануфактурного виробництва був пов’я-заний з військовими потребами країни. До середини XVIII ст. вже було понад 600 мануфактур — металургійних, текстильних та ін. Серед нових галузей промисловості виділялося будівництво морсь-ких кораблів. З’явилися мануфактури, пов’язані з виробництвом парусного полотна, канатів, сукна. Почали випускати вироби із скла, фарфору, фаянсу, фарби, шовкові стрічки тощо. Проте на ма-нуфактурах переважали кріпосницькі порядки, працю найманих ро-бітників майже не використовували.

Розвиток промислового виробництва, здобуття Росією виходу до Балтійського моря сприяли зростанню її внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Були збудовані канали, що з’єднали Волгу з Невою. З різ-них кінців країни до Санкт-Петербурга купці звозили, а потім пере-правляли в інші держави різні товари, зокрема льон, прядиво, шку-ри, полотно тощо. Значення Архангельська в зовнішній торгівлі Ро-сії помітно зменшувалося. Уряд Петра I проводив політику меркан-тилізму (тобто регулювання зовнішньої торгівлі). Експорт російсь-ких товарів (або їх вивіз) перевищував імпорт (ввіз) іноземних.

Економічне зростання Росії за часів Петра I було пов’язано з гігантськими трудовими зусиллями її народу. В умовах посилення феодально-кріпосницького гніту загострювалися й соціальні супе-речності, що часом переходили в збройні конфлікти.

Восени 1707 р. в Росії спалахнула нова Селянська війна під про-водом Кіндрата Булавіна. Її учасниками були кріпосні селяни, коза-ки, посадські люди. Повстання почалося на Дону, де з великою зав-зятістю розшукував і повертав утікачів на старі місця полковник Долгорукий. У жовтні 1707 р. Булавін з повстанцями напав на нього і знищив увесь його загін разом з командиром. Незабаром налякані старшини донського козацтва розбили повсталих. Булавін встиг схо-ватися в Запорозькій Січі.

Весною наступного року повстання спалахнуло знову. Булавін з’явився на Дону і підбурив незадоволених. Повстанці оволоділи Черкеськом — головним містом донського козацтва. Ненависних старшин було страчено. Військовий круг обрав Кіндрата Булавіна отаманом Дону.

З часом Селянська війна охопила велику територію. Повстанці здобули кілька перемог над урядовими військами, захопили Царицин, оточили Саратов. Вони здійснили похід на Азов, але ово-лодіти містом не зуміли. Використовуючи їхню невдачу, заможні козаки організували змову. На початку липня 1708 р. змовники на-пали на Булавіна і під час перестрілки вбили його. Урядові каральні загони до кінця 1708 р. придушили повстання.

За Петра I відбулися суттєві реформи в управлінні державою. Зокрема, зміцнилася влада на місцях. У 1708 р. країну було поділено на 8 губерній: Московську, Інгерманландську (райони Прибалтики і Карелії з Санкт-Петербургом), Архангельську, Казанську, Київську, Смоленську, Азовську і Сибірську. На чолі їх стояли губернатори, які керували місцевими військами і управляли чималою територією. Кожна губернія поділялася ще на 50 провінцій.

У 1711 р. було створено Сенат (тобто найвищий законодавчий, розпорядчий і виконавчий орган при цареві) на чолі з генерал-проку-рором, якого Петро I називав «государевим оком». Натомість Бояр-ську думу було ліквідовано.

У 1718—1721 рр. замість півсотні приказів було створено 12 ко-легій на чолі з їхніми президентами. Кожна колегія займалася чітко визначеною ділянкою державного управління:

Колегія закордонних справ — зовнішніми відносинами;

Військова колегія — армією;

Адміралтейств-колегія — флотом;

Юстиц-колегія — судом;

Камер-колегія — збиранням податків;

Штатс-колегія — видатками;

Ревізіон-колегія — контролем за фінансами;

Берг-колегія — гірничою промисловістю;

Мануфактур-колегія — іншими галузями промисловості;

Комерц-колегія — торгівлею;

Вотчинна колегія — дворянським землеволодінням;

Духовна колегія (або Синод) — церковними справами.

На правах колегії з 1720 р. існував Головний магістрат, який завідував російськими містами.

У 1721 р. Петра I проголосили російським імператором, що свідчило про подальше посилення самодержавної влади царя.

У 1722 р. було запроваджено «Табель про ранги», що визначав систему чинів і порядок просування на державній службі — війсь-ковій і цивільній (усі чини поділяли на 14 класів).

Завдяки реформам Петра I сформувалася Російська імперія як велика європейська держава. Створення регулярної армії і флоту, проведення активної зовнішньої політики зробили можливим утвер-дження Росії на берегах Балтійського моря. Внаслідок зростання ма-нуфактурної промисловості і торгівлі було врешті-решт покладено край її економічній ізоляції, а створення централізованої системи управління на чолі з імператором означало остаточне оформлення в Росії абсолютизму.