Проекти електронного бізнесу і їх економічна оцінка

Електронний бізнес – це один із найперспективніших і найчастіше обговорюваних на сьогодні напрямок розвитку Іт. В кінці 1990-х років за період становлення цього напрямку в такі компанії як Yahoo, Amazon.com були вкладені десятки мільйонів доларів, при чому ріст вартості акцій цих компаній протягом перших 5 років їх існування повністю оправдав сподівання інвесторів. Високі доходи останніх дещо затіняв той факт, що більшість Internet компаній не забезпечувало беззбиткової діяльності. На цій хвилі ажіотажу у багатьох експертів виникло відношення до проектів електронного бізнесу як до універсального засобу підвищення ефективності і доходів підприємства. Одночасно виробники обладнання і ПЗ почали енергійно розробляти Web сайти і програмне забезпечення для них, засоби розробки аж до інтегрованих багатофункціональних платформ розробки і підтримки Internet додатків, таких як Bluestone.

До початку нового тисячоліття тенденція росту вартості акцій змінилась на протилежну – індекс NASDAQ, зведений для підприємств високих технологій, менше ніж за рік упав з 5 000 до 2 000 пункиів. При цьому недовіра інвесторів парадоквально збігається з оптимізмом галузевих експертів: Gartner Group, Meta Group, Forrester Reseach та інші аналітики галузі передбачають найближчим часом експоненціальне зростання електронного бізнесу. За існуючого масштабу і ступеню невизначеності тенденцій обов′язковим є перехід до фундаментального аналізу даного сектору ІТ, зокрема з позицій економічної ефективності. Чим же електронний бізнес відрізняється від традиційного?

Почнемо з визначення. Під електронним бізнесом розуміють спосіб ведення бізнесу, при якому весь цикл операцій по купівлі – продажу товарів і послуг (укладання договору, замовлення товару / послуги, оплата) здійснюється засобами ІТ, перш за все на основі Internet-технологій. Якщо купівля-продаж відбувається між підприємствами, мова йде про схему В2В (Business-to-Business), якщо між підприємствами і фізичними особами — про У2С (Business-to-Customer). Хоча комп'ютерні технології в документообігу між підприємствами застосовувалися і раніше, вони (наприклад, EDI1) ніколи не охоплювали ні настільки широкого кола контрагентів, ні повного циклу дій по здійсненню угоди. Саме такий цикл здійснений у знаменитому Internet-магазині Amazon.com: покупець вибирає по каталозі товар, оплачує його за допомогою кредитної картки, після чого продавець здійснює постачання.

У чому ж складаються економічні переваги електронного бізнесу? Internet-технології, з одного боку, дозволяють підприємствам досягти максимально широкої аудиторій; з іншого боку — дають споживачам можливість донести до виробника зведення про їхні індивідуальні переваги. На додаток до цього Internet знижує вартість транзакцій за рахунок зниження потреби в людських ресурсах, торговельних площах, устаткуванні і т.д.

Зазначені переваги засновані на декількох не завжди очевидних передумовах:

· обмеженості набору характеристик товару (наприклад, покупка житла в Internet дотепер залишається екзотикою);

· наявність розвитої ділової інфраструктури (звертання кредитних карток, служби доставки товару і т.д.);

· наявності правової інфраструктури інформаційних технологій (шифрування, електронного підпису й інших аспектів електронного документообігу);

· наявності засобів прийому й обробки замовлень, що надходять на підприємство від покупців.

Розглянемо ці передумови докладніше. Обмеженість характеристик товару дає можливість здійснити угоду за допомогою заповнення стандартних форм. Ділова інфраструктура дозволяє освоїти новий канал збуту без істотних інвестицій у системи оплати і транспортну структуру. У противному випадку витрати підприємства на створення відповідної інфраструктури можуть значно перевищити вигоди від застосування електронного бізнесу. Правова інфраструктура визначає рівень ризику — при її відсутності підвищення ризику порівнянне з доходами від операцій у Internet і може навіть перекрити них.

З перерахованих передумов звернемо увагу на останню. Електронний бізнес означає значний ріст потоку стандартизованих замовлень при значно менших витратах на одержання кожного окремого замовлення. Ця ситуація вимагає негайної адаптації виробництва (для виробничого підприємства) або закупівель (для торговельного підприємства) до потоку замовлень. Як уже було показано, на сьогоднішній день найкращий інструмент рішення цієї задачі — система MRP II/ERP. До того ж сучасні технології забезпечують передачу замовлень, зібраних через Internet, безпосередньо в ERP-систему1, ще більш знижуючи транзакційні витрати за рахунок усунення операцій введення даних. Разом з тим відсутність ERP-системи обертається катастрофою для системи логістики підприємства, що вкрай погано впливає на збут. Приклад такої ситуації - 78% покупців російських Internet-магазинів незадоволені рівнем сервісу.

Відсутність перерахованих вище передумов характерно насамперед для російської економіки. Але і на Заході, де всі ці передумови в наявності, перспективи електронного бізнесу аж ніяк не безхмарні. Головною перешкодою на шляху розвитку електронного бізнесу представляється обмежений масштаб можливого при його застосуванні економічного ефекту. Розглянуті вище вигоди електронного бізнесу — по суті, не що інше, як оптимізація бізнесів-процесів підприємства. Граничний виграш від такої оптимізації, як було показано раніше, складає 4—7% розміру виручки підприємства, що порівняно з будь-яким іншим великим проектом масштабу підприємства. Іншими словами, зниження витрат на збут продукції не забезпечує революційних змін у бізнесі.

Для справді революційних змін необхідно, як уже було показано, забезпечити не тільки зниження витрат на ведення окремих бізнесів-процесів (у даному випадку — бізнесів-процесів збуту), але і змінити процес керування основним бізнесом підприємства. Ця задача вирішується в рамках нового стандарту систем керування виробництвом, CSRP (Customer Synchronized Resource Planning).

Розгляд даного стандарту ми почнемо з недоліків, властивим системам стандарту ERP. Система ERP зосереджена на внутрішнім плануванні підприємства. Попит покупців, наприклад, при формуванні основного плану виробництва, виступає як зовнішнє обмеження. Як наслідок, функції маркетингу і розробки нових продуктів не можуть бути інтегровані в систему стандарту ERP. Тому в сучасних умовах система ERP веде до запізнювання реакції підприємства на потребі ринку. Нарешті, будучи широко розповсюдженими на Заході, системи ERP перестали бути чинником конкурентної переваги.

Стандарт CSRP дозволяє перебороти зазначені недоліки. Основна ідея CSRP — включення покупця в бізнеси-процеси планування підприємства. Іншими словами, традиційний для ERP питання «як робити?» доповнюється (але не заміняється!) питанням «що робити?». У CSRP відповідь на це питання забезпечується інтеграцією в систему виробничого планування вимог покупця до продукту. Яким же образом вона виробляється?

Системи ERP забезпечують інтеграцію даних по фінансових і виробничих ресурсах у єдину базу даних. У той же час вимоги покупця до продукту залишаються розподіленими по чотирьох відділах підприємства (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Джерела даних про покупців і продуктів

У рамках CSRP дана схема буде зовсім іншою. По-перше, у CSRP замовлення робиться спільно продавцем і його клієнтом. Клієнт у цьому випадку одержує унікальне рішення, що точно відповідає його запитам. Підприємство одержує негайний доступ до інформації про замовлення, щодозволяє швидше включити його у виробничий план. По-друге, за допомогою електронних технологій клієнт може направити замовлення в будь-який зручний йому час. По-третє, CSRP дозволяє стандартизувати і передавати по електронних каналах не тільки замовлення, але й інші документи:

· заявки на технічне обслуговування;

· заявки на додаткові послуги;

· запити на поліпшення продуктів і послуг.

У результаті клієнтові забезпечується більш швидке і зручне обслуговування, а підприємство одержує вимоги до технічного обслуговування, додатковим послугам і поліпшенню продукту в реальному часі й у єдиній базі даних. Сукупність цих документів, що зберігаються в єдиній базі, дозволяє додатково накопичувати статистику несправностей, простоїв клієнта, якості продуктів. Побічно оцінюється також продуктивність продукту в клієнтів. Ці дані використовуються, крім іншого, у відділах маркетингу і розробки. Тим самим більшість обмежень, властивим ERP-системам, виявляється переборено. Утім, можливий і наступний крок — безпосередня взаємодія CSRP-систем покупця і продавця, при якому створений системою виробничого планування замовлення на закупівлю автоматично доповнюється ціновими вимогами і направляється в електронну торговельну площадку. При наявності відповідного речення замовлення автоматично передається торговельною площадкою в систему постачальника.

Тепер розглянемо особливості архітектури CSRP-систем. Досягненням ERP-систем була інтеграція усіх функцій виробничого і фінансового планування в одному додатку. Бізнеси-процеси CSRP, навпаки, ставлять визначені перешкоди на шляху такої інтеграції. Головне з них — висока імовірність того, що в підприємства, його контрагентів і електронних торговельних площадок можуть виявитися, узагалі говорячи, системи різних виробників, що працюють на різних платформах. У цьому випадку для реалізації процедур CSRP необхідна взаємодія різних систем. Далі, у відділах маркетингу і розробки вимоги до інформації принципово відрізняються від таких в інших підрозділах компанії. Якщо для обліку і планування виробництва необхідна насамперед реєстрація фактів або, у термінах інфраструктури ИТ, транзакцій (введення і коректування замовлення, введення заявки на закупівлю, введення документів постачання і платіжних документів і т.д.), то маркетинговий аналіз і розробка нових продуктів вимагають складних статистичних запитів і звітів. Одночасне виконання усього лише декількох таких запитів може «поставити на коліна» транзакційну систему1. Більш того, на відміну від вже існуючих аналітичних систем, результати подібних розрахунків є вхідними даними для планування виробництва, тобто повинні повертатися в транзакційну систему.

Як наслідок, CSRP, на відміну від ERP, не являє собою монолітний додаток. Замість цього даний стандарт бізнесів-процесів припускає інтеграцію інформаційних систем, включаючи і ERP-системи на основі сучасних технологій і стандартів. Для інтеграції систем використовується спеціалізований набір продуктів EAI (Enterprise Application Integration), розроблений на основі засобів ETL (Extract, Transform, Load), застосовуваних для відновлення сховищ даних. «Істотний елемент цієї архітектури — технології проміжного програмного забезпечення (обробка повідомлень, перетворення даних і вилучена обробка викликів)». Крім цього, технологія містить у собі централізований набір правил розсилання повідомлень від одних додатків іншим і набори спеціальних адаптерів, що обробляють інформаційне наповнення повідомлень у необхідному форматі. Торговельні документи електронного бізнесу при цьому приймають форму запитів зовнішній системі, оброблюваних стандартними інтерфейсами. В даний час природним стандартом таких запитів стають мови розмітки — HTML, WML (Wireless Mark-up Language, мова розмітки для мобільних систем), XML (eXtensible Mark-up Language). Останній, на відміну від інших, дозволяє користувачам уводити нові типи інформації, що розпізнається і вбудовується в документи. Тим самим забезпечується автоматична інтерпретація документа системою-одержувачем.

Таким чином, сучасні електронні технології і вже розроблені стандарти бізнесів-процесів дозволяють підприємствам просунутися значно далі звичної вже оптимізації бізнесу-процесу формування торговельного замовлення. Хоча сьогодні експлуатуються лише окремі елементи таких систем, і, отже, інформація про їх загальну економічну ефективність відсутня, попередня історія галузевих стандартів свідчить на користь саме CSRP і подібних їм систем.

На закінчення розглянемо тему, яка стала вже традиційною у прийнятті рішень по даному класу проектів. Прості проекти електронного бізнесу розглядаються аналогічно середнім фінансово-економічним системам, описаним вище. Проекти класу CSRP являють собою зміну моделі бізнесів-процесів підприємства і, отже, повинні розглядатися аналогічно проектам ERP-систем. Проте між ERP і CSRP проектами є серйозна відмінність саме з погляду ІС: CSRP системи завжди значно підвищують складність інформаційної системи підприємства, що веде до росту ССВ останньої. Більш того, необхідно спеціально розраховувати проект із погляду можливостей ІС підприємства. При недостатності таких варто розробити схему їхнього розширення або аутсорсінга відповідних функцій.