Навчання …

Тема. Зв’язне мовлення. Культура мовлення і спілкування. Мовленнєва діяльність.Рецептивні й продуктивні види мовленнєвої діяльності. Сприймання, розуміння, відтворення, створення інформації.
Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів про рецептивні види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання), їх різновиди, удосконалювати вміння сприймати почуте і прочитане, ставити запитання до тексту; розвивати рецептивне мовлення, мислення (аналітичне, синтетичне, критичне); виховувати духовність, любов до читання.
Обладнання:
Хід уроку
І. Мотиваційно-організаційний етап
Мотивація навчальної діяльності учнів
► Прочитайте подані афоризми. Що їх об'єднує? Зробіть висновок і сформулюйте тему уроку.
1. Кожен чує те, що розуміє (Й. Гете).
2. Тільки той, хто вже розуміє, буде вслухатися (М. Хайдег-гер).
3. Щоб почути, треба заплатити увагою (П. Таранов).
4. Пам'ятайте: вміння слухати — велика сила. Світ потребує слухачів (Б. Зігель).
5. Слово належить наполовину тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає (М. Монтень).
6. Той, хто слухає, часом витрачає свій час корисніше за того, хто говорить (А. Жуссьє).
7. Переставши читати, люди перестають мислити (Д. Дідро).
8. Читаючи добре написані книжки, навчаються гарно говорити (Больтер).
9. Немає розваги дешевшої за читання книг, і не існує задоволення більш тривалого (М. Монтегю).
10. Поки ти маєш можливість читати, не можеш вважати себе повністю нещасним (П. Буаст).
11. Очі читача — значно вимогливіші судді за вуха слухача (Боль-тер).
► Як ви гадаєте, яким видом мовленнєвої діяльності люди найчастіше послуговуються в житті і чому? (метод «Займи позицію).
► Пригадайте, що вам відомо про аудіювання / читання та їх різновиди. В яких сферах сучасного життя і з якою метою застосовують кожен різновид аудіювання/читання? (актуалізація особистісного досвіду кожного учня методом «Асоціативний кущ», з'ясування практичної значущості теми уроку, уточнення мети і завдань уроку).
ІІ. Інформаційний етап
Види мовленнєвої діяльності

Актуалізація опорних знань учнів (відомостей про мовленнєву діяльність, аудіювання/читання).
Довідкова інформація
Види мовленнєвої діяльності — аудіювання (слухання-ро-зуміння), читання, говоріння й письмо. Говоріння й письмо є продуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт), аудіювання й читання — рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).
Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання — 45 %, говоріння — 30 %, читання — 16 %, письмо — 9 % (див. діаграму).

Аудіювання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті на слух і розумінні людського мовлення, є основою спілкування. Розрізняють репродуктивне та продуктивне аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У школі до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів та підготовки до творчих робіт. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Сприймати усну інформацію можна глобально, докладно й критично.
Різновиди аудіювання
1) глобальне або ознайомлювальне вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, уміння визначити тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи;
2) докладне або вивчальне передбачає найповніше сприймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту кожного з його елементів;
3) критичне, ґрунтуючись на глобальному і докладному, вимагає аналізу сприйнятих тверджень; висловлення власної думки, оцінки з приводу почутого, критичного осмислення сприйнятого на слух.
Читання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті і розумінні писемного тексту, в декодуванні графічних символів, тобто перекладі буквеного коду в мисленнєві образи, що реалізується в зовнішньому або внутрішньому мовленні. Розрізняють читання вголос і мовчки. Основною ознакою читання вголос є використання позамовних засобів (інтонації, сили та темпу, тембру голосу, міміки), дотримання орфоепічних, акцентуаційних норм на відміну від читання мовчки, що передбачає безшумне сприймання в оптимальному темпі писемної інформації та її розуміння. У школі до читання вголос вдаються у процесі колективної роботи, навчання й удосконалення виразного читання, проведення переказів та диктантів. Під час індивідуальної роботи з текстом вдаються до читання мовчки. Сприймати писемну інформацію можна глобально, детально й вибірково.
Різновиди читання
Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту зрозумівши найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.
Для навчання найдоцільнішим вважається поглиблене (вивчальне, критичне, творче) читання. У процесі такого читання не просто сприймається інформація, читач з'ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, що передбачає якомога повніше охоплення змісту тексту з метою максимально повного і точного розуміння інформації. Це уможливлює ефективне запам'ятовування сприйнятого. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи новий матеріал на незнайому або малознайому тему.
Вибіркове читання — це швидке читання, у процесі якого читач, охоплюючи текст загалом, фіксує увагу тільки на потрібних йому аспектах, одержує якусь конкретну інформацію. Його здебільшого застосовують для повторного читання книжки після попереднього перегляду. Сторінки перегортають, доки відшукають потрібне місце, яке читають, застосовуючи вже інший вид читання — вивчальне (поглиблене).
Останнім часом виокремлюють ще один вид читання-сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.