Методика проведення бесід на морально-етичні теми

Етичні бесіди проводяться у дошкільному закладі як самостійне заняття з дітьми старшого дошкільного віку та як прийом навчання після читання художнього твору морально-етичного змісту в усіх вікових групах.

Етична бесіда—це організована й цілеспрямована розмова вихователя з дітьми на відповідну моральну тему; складається вона із запитань і відповідей.

Мета етичної бесіди—систематичне роз'яснення дітям норм і правил моралі, допомога в усвідомленні ними морального досвіду, формування громадської думки, розвиток критики і самокритики в дитячому колективі.

Мораль художнього твору найкраще засвоюється дітьми в етичних бесідах після їх читання. Відомо, що дошкільники вирізняються здатністю до наслідування. Діти наслідують товаришів, дорослих, і героїв літературних творів. Завдяки наслідуванням вони оволодівають правилами поведінки, засвоюють морально-етичні поняття та норми спілкування. Проте наслідування набуває усвідомленого характеру, вони не сліпо копіюють все, що хочуть і бачать, а вносять у свої дії минулий досвід.

Етична бесіда, яка проводиться одразу після читання

художнього твору під керівництвом педагога, забезпечує дітям правильне орієнтування на позитивні зразки поведінки, допомагає диференціювати «хороше» і «погане», усвідомити, що можна наслідувати, а що засуджувати. У процесі таких етичних бесід у них формується вміння у своїй поведінці і вчинках наслідувати приклади хороших людей, позитивних героїв художніх творів.

З дітьми старшого дошкільного віку проводять бесіди про вчинки дітей. Така етична бесіда пов'язується з певним життєвим фактом, конкретним вчинком дитини (або групи дітей). її мета— роз'яснити суть морального вчинку, охарактеризувати поведінку дітей, допомогти усвідомити свої вчинки, правильно його оцінити й викликати відповідні моральні відчуття, які вимагали б схвалення чи засудження. Етичні бесіди про конкретні вчинки дітей формують свідоме ставлення до виконання правил поведінки.

Наступний тип етичних бесід поєднує обговорення змісту художніх творів та поведінки і вчинків дітей. Змістом цих бесід виступає зіставлення вчинків літературних героїв з поведінкою дітей, на основі чого формуються узагальнені уявлення про норми і правила поведінки людей, система моральних оцінок.

У процесі етичних бесід розв'язується ціла низка завдань морально-етичного виховання дітей. Серед них:

- формування узагальнених моральних уявлень про чесність, правдивість, скромність, дисциплінованість, колективізм та інші моральні категорії;

- виховання адекватної взаємооцінки та самооцінки відповідно до загальних норм і правил поведінки;

- формування свідомого ставлення дітей до виконання правил поведінки;

- спонукання дітей до позитивних моральних вчинків.
Етичні бесіди поділяються на колективні, групові та індивідуальні.

Колективні бесіди проводять з усією групою, плануються як самостійне заняття з розділу «Художньо-мовленнєва діяльність». Орієнтовна тематика бесід: «Бережливе ставлення до громадського майна та особистих речей», «Чесність і правдивість», «Дружба і товаришування», «Скромність», «Чистота і охайність», «Чуйність і уважність», «Про обов'язок і відповідальність», «Про сміливість і хоробрість» і т. ін..

Групові бесіди проводять тоді, коли виникає необхідність у роз'ясненні норм і правил моралі декільком дітям. Наприклад, вихователь помітив, що декілька дітей не дотримуються правил

особистої гігієни, неохайно поводяться з особистими речами, іграшками. У вільний від занять час з ними проводять групову етичну бесіду «Будь охайним». Групові етичні бесіди можуть бути як планові, так і позапланові, тобто проводитись у разі необхідності.

Індивідуальні етичні бесіди проводять у зв'язку з певним вчинком дитини (позитивним чи негативним) з урахуванням індивідуального підходу. Успіх такої бесіди багато в чому залежить від того, чи вдасться вихователю викликати дитину на відвертість. Для цього необхідно добре знати свого вихованця, особливості характеру, його інтереси, запити, рівень морального розвитку. Тематика індивідуальних бесід досить різноманітна: «Ти і твої товариші», «Твій друг», «Твій обов'язок», «Як ти розмовляєш», «Правдивість і чесність» і т. ін.. Індивідуальні етичні бесіди можна проводити щодня.

Успіх колективної бесіди залежить від правильної її побудови. Етична бесіда складається з трьох частин: 1) початок бесіди; 2) хід (або основна частина); 3) прикінцева частина.

Кожна з цих частин передбачає свою мету й будується по-різному, залежно від моральних завдань, які розв'язуються у процесі бесіди.

Початок бесіди має на меті викликати в дітей інтерес до певної морально-етичної категорії, зацікавити їх певним моральним фактом та зосередити на цьому увагу. На початку бесіди використовуються різноманітні прийоми.

Так, етичну бесіду можна розпочати з вступної бесіди, спрямованої на з'ясування розуміння дітьми моральних питань. Наприклад, бесіду про чесність і правдивість вихователь починає запитаннями: «Кого ми називаємо чесним?», «Коли про людину говорять, що вона правдива?», «Ви розумієте, що значить бути чесним і правдивим», «Як називають тих, хто говорить неправду?».

Бесіду про дружбу і товаришування можна розпочати з таких запитань: «Кого ми називаємо другом?», «Що має робити друг?», «Кого ми називаємо товаришем?», «Про кого говорять: він хороший товариш?», «Про кого говорять: він поганий товариш» і т. ін..

Виховуючи образність дитячого мислення, етичну бесіду можна розпочати з опису конкретного факту чи події, розповіді вихователя. Пропонуємо декілька розповідей.

- «Розповім я вам, діти, про один випадок, який стався у старшій групі. - Діти гралися на прогулянці. Пройшов дощ і залишив калюжі. Оленка посковзнулася й упала в калюжу.

Хлопці, які знаходилися поруч, почали голосно сміятися. Оленка не могла сама піднятися - забила боляче коліно. На очі наверталися сльози, а поруч стояли діти і сміялися. Та раптом біля дівчинки опинився Сергійко, її сусід із старшої групи. Він нахилився над нею, подав руку, запитав, чи не боляче їй, і допоміг очистити одяг. Як вчинив Сергійко? Як можна назвати вчинок товаришів Оленки?"

Іншого разу вихователь звертається до дітей: «Я вам розповім про один випадок, який трапився з Мишком, а ви добре подумайте, в чому він помилився.

- Мишко швидко крокує дорогою. Він поспішає на гостини, на день народження свого друга Олеся.

- Дядечку, котра година? - запитав Мишко поважного перехожого, який з ним порівнявся. Той спинився, дістав годинник і поважно відповів: «За чверть п'ята.»

Мишко спокійно пішов далі. Але не встиг він зробити кілька кроків, як почув навздогін: «Хлопчику, а що треба сказати?».

- А що сказати? - не зрозумів Мишко. - Ага, - здогадався, - дякую.

- Будь ласка! - незадоволено відповів перехожий,
похитавши головою. «Чому це він образився?» - подумав Мишко,
- адже я йому «дякую» сказав? Хоч і не одразу. Чому він ще й головою похитав? Неначе справді я неввічливий..."

Розповідь вихователя можна замінити читанням вірша або оповідання (уривка) на відповідну моральну тему. Наприклад, бесіду про ввічливість і чуйне ставлення до батьків та старших доцільно розпочати з читанням дітям листа А.Дорохова «З цього і почнем»; бесіду про сміливість, винахідливість та рішучість - з читання уривків оповідання В. Осєєвої «На березі річки" і т. ін..

Етичну бесіду можна розпочати з розповідей дітей про бачене, пережите, про їх діяльність, життя, поведінку.

На початку бесіди про скромність можна звернутися до дітей із запитанням: «Діти, пригадайте, які твори ви знаєте про скромність, які дивилися кінофільми?» і т. ін.

Ефективним також є прийом активізації минулих вражень дітей - це розглядання ілюстрацій, картин, уривків діафільму на відповідну моральну тему. Так, педагог може показати ілюстрацію до знайомого дітям оповідання й запитати: "Герой якого оповідання зображений на картині?» і т. ін.

Мета основної частини бесіди - роз'яснити дітям конкретний зміст певної моральної категорії, норми чи правила поведінки; викликати в дітей емоційні переживання та відповідне ставлення до фактів, явищ, що обговорюються.

Основна частина складається із запитань та відповідей, спрямованих на аналіз і оцінку вчинків літературних героїв та дітей, з'ясування мотивів моральних вчинків. В етичних бесідах можуть використовуватися різні типи запитань, а саме:

- спрямовані на з'ясування розуміння дітьми основної ідеї твору («Чому герой залишився невідомий?» - до «Розповіді про невідомого героя» С.Маршака);

- що передбачають з'ясування ставлення дітей до певного твору, обґрунтування ними свого вибору («Хто з героїв твору вам сподобався і чому?»);

- які дії вимагають оцінки вчинків і поведінки героїв твору та обґрунтування своєї оцінки («Чи правильно зробив хлопчик?», "Як можна назвати його поведінку»; «Чому ти так вважаєш?»);

- спрямовані на встановлення причин і мотивів окремих вчинків героїв та їх обґрунтування;

- що допомагають встановити зв'язок між змістом прочитаного твору і поведінки дітей вдома, у громадських місцях («Хто в нашій групі ввічливий?», «Як ви дружите однин з одним?», «Хто в нашій групі завжди говорить правду?», «Як ви допомагаєте дорослим, меншим?» і т. ін.);

- спрямовані на узагальнення моральних знань і норм поведінки («Що означає «бути хорошим другом?», «Як ви розумієте скромність?», «Що таке ввічливість?»);

- які допомагають дітям усвідомити значення дотримання норм і правил поведінки («Чому завжди потрібно говорити правду?», «Для чого людині потрібен друг, товариш?», «Чому потрібно бути уважним і чуйним до інших?» і т. ін.);

- спрямовані на розуміння стосунків між людьми на основі виконання (чи порушення) норм моралі («Як ставляться до брехливих дітей?», «Як ставляться до уважних і чуйних?» і т. ін.).

У процесі бесіди використовують розповіді-загадки, складені педагогом і самими дітьми. Наприклад: «Одного разу вулицею йшов дідусь, спираючись на велику палицю. Він був старенький, від старості зігнувся і йшов, дивлячись собі під ноги. На зустріч йому, піднявши голову до неба і щось там роздивляючись, біг хлопчик. Він не помітив дідуся і штовхнув його. Дідусь дуже розгнівався на хлопчика. Але хлопчик нахилився до дідуся і щось сказав йому. Дідусь подобрішав і посміхнувся. Що ж хлопчик сказав дідусеві, що він перестав обурюватись?»

Аналогічно використовуються й моральні задачі, які пропонуються дітям розв'язати впродовж бесіди. Наприклад:

«Петрик і Оленка йдуть провідати Романа, але не можуть знайти будинок, в якому він живе.

- Доведеться когось запитати, - міркує Оленка.

- Я зараз запитаю, - сказав Петрик і пішов назустріч жінці, яка наближалася до них.

Як має Петрик звернутися до жінки?»

Можна запропонувати в кінці бесіди дітям пригадати прислів'я на відповідну тему. Наприклад, про працю («Діло майстра величає», «Без діла псується сила», «Що посієш, те й пожнеш», «Не одяг красить людину, а добрі справи»).

Для закріплення правил поведінки можна завершити бесіду грою. Наприклад, такою, як "Дошкільнята—ввічливі хлоп'ята", в якій вихователь складає розповідь, а діти хором вставляють до неї ввічливі слова:

«Одного разу Микола поїхав до бабусі. В автобусі він сів біля вікна і з цікавістю розглядав вулицю. На зупинці в автобус зайшла жінка з маленьким хлопчиком. Микола піднявся і сказав жінці: «Сідайте...» (діти хором: «Будь ласка!»). Жінка зраділа і ввічливо подякувала хлопчикові... (діти: «Дякую!»). Автобус різко зупинився. Микола ледве не впав і штовхнув попереду літнього чоловіка. Він хотів образитись, але Микола сказав... (діти: «Вибачте, будь ласка!»)».

Етична бесіда передбачає узагальнення попередніх знань, уявлень дітей, тобто має узагальнювальний характер, тому потребує серйозної попередньої підготовки як вихователя, так і дітей. Якщо у дітей не буде попередніх знань і уявлень, бесіда не вдасться.

Для того щоб етична бесіда давала позитивні наслідки, необхідно передбачити тематичне читання художніх творів на певну моральну тему впродовж певного часу (як на заняттях, так і в повсякденному житті).

Добре, якщо вихователь вже має потрібний літературний матеріал, вирізки з газет, оформлені в тематичні папки (наприклад «Чесність і правдивість», «Про скромність», «Дружба і товаришування» і т. ін.).

Для бесід доцільно підібрати чи скласти розповіді з прикла­дами позитивної і негативної поведінки, моральні задачі, загадки, прислів'я, вірші. Слід продумати, як використовувати художні картини, ілюстрації, діафільми. Напередодні бесіди (за 3-4 дні) доцільно переглянути кінофільми та діафільми на обрану тему, обговорити їх за заздалегідь накресленим планом.

З групкою дітей (за 7-10 днів) готують інсценівки (наприклад, «Телефон», «У крамниці», «У роздягальні», «На вулиці»,

І

«На вокзалі» і т. ін.), складені вихователем, з життя дітей та на основі художніх творів. Наводимо приклад конспекту етичної бесіди.

Тема: Чуйність, доброзичливість, скромність. Етична бесіда.

Завдання: уточнити уявлення дітей про моральні поняття (чуйність, доброзичливість, скромність), учити правильно вживати ці слова в мові; оцінювати поведінку товаришів і свою власну. Виховувати скромність, чуйність, доброзичливість.

Хід заняття. Розповідь вихователя про один випадок: «Йшли три жінки, несли важкі сумки. Назустріч їм три дівчинки, їхні дочки. Перша побачила матір і засміялася: «Ой скільки ти накупила всього - ледве несеш!» Друга подивилася, що в мами зайняті обидві руки, і каже «А я хотіла, щоб ти мене за руку взяла, а ти он скільки несеш!» Третя дівчинка з ніжністю подивилася на матір і каже: «Матусю, давай удвох будемо сумки нести, я тобі допоможу.» Як можна оцінити поведінку цих дівчат? Хто з них виявив чуйність? Які ви знаєте твори про чуйність, доброзичливість? Діти пригадують твори, аналізують поведінку героїв. Які ви знаєте твори про скромність героїв? А тепер пригадайте, в якому творі герої вихваляють себе? Пригадайте, які ви знаєте прислів'я про чуйність, скромність, доброзичливість?

Аналіз і оцінка поведінки дітей групи. Моральна задача: «У старшій групі захворіла дівчинка, вона лежала вдома і нікуди не виходила цілих півроку. Як повинні були діяти діти цієї групи?»

Виведення морального правила: «Потрібно завжди бути скромним, не вихвалятися, а краще зробити приємне іншим людям, тоді тебе поважатимуть і дорослі, і діти".