ПЕРЕДНЄ СЛОВО

ЗМІСТ

ПОПЕРЕДНЄ СЛОВО.................................................................................................. 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕН­
НЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................................................................................................ 11

1.1. Предмет і завдання курсу «Методика організації художньо-
мовленнєвої діяльності в дошкільному навчальному закладі»
Питання для контролю.............................................................................................. 11

1.2. Становлення і розвиток методики організації художньо-
мовленнєвої діяльності дошкільників.................................................................... 18

1.2.1. Костянтин Дмитрович Ушинський.................................................... 18

1.2.2. Софія Федорівна Русова....................................................................... 21

1.2.3. Євгенія Олександрівна Фльорина..................................................... 27

1.2.4. Розвиток методики організації художньо-мовленнєвої
діяльності у другій половині XX століття............................................................. 31

1.3. Художня діяльність і художня творчість у дошкільному віці................. 38

1.4. Сутність і характеристика художньо-мовленнєвої діяльності.............. 42

1.5. Жанри літературного мистецтва................................................................... 52

1.5.1. Взаємозв'язок різних видів мистецтв................................................. 52

1.5.2. Функції художньої літератури........................................................... 54

1.5.3. Усна народна творчість....................................................................... 58

1.5.4. Прояви мовленнєвої творчості дітей................................................ 66

1.6. Змістова характеристика художньо-мовленнєвої діяльності................ 75

1.7. Особливості художньо-естетичного сприймання дітей дошкільного віку 80

1.8. Оцінно-етичні судження у структурі художньо-мовленнєвої

діяльності дітей дошкільного віку........................................................................... 92

Питання для контролю........................................................................................... 101

Практичні завдвння.................................................................................................. 102

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННСВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ................................................. 103

2.1 Форми організації художньо-мовленнєво'ї діяльності............................ 103

З

2.2. Методика ознайомлення дітей з малими фольклорними жанра­ми 106

2.3. Методика роботи з казкою................................................... 122

2.4. Методика читання дітям художніх творів........................... 146

2.5. Методика проведення бесід на морально-етичні теми....... 168

2.6. Методика роботи з художніми ілюстраціями..................... 174

2.7. Робота в куточку книги........................................................ 187

2.8. Методика роботи з поетичними творами у дошкільному закладі. 189

2.9. Розвиток словесної творчості на літературних заняттях... 205

2.10. Формування почуття гумору в дошкільнят...................... 214

Питання для контролю............................................................... 217

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛЬНО-ІГРОВОЇ ТА ТЕАТРАЛЬНО-
МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ....................................................... 220

3.1. Види театралізованої діяльності дошкільнят...................... 220

3.2. Організація і проведення театральних вистав у дошкільному закладі 232

3.3. Драматизація та інсценування художніх творів.................. 243

Питання для контролю............................................................... 248

Практичні завдання..................................................................... 249

РОЗДІЛ 4. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КЕРІВНИЦТВА

ОБРАЗОТВОРЧО-МОВЛЕННЄВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ДІТЕЙ.............. 251

4.1. Методика розвитку мовлення у процесі образотворчої

діяльності.................................................................................... 251

Питання для контролю............................................................... 266

РОЗДІЛ 5. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ Й КЕРІВНИЦТВА МУЗИЧНО-
МОВЛЕННЄВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ДІТЕЙ.......................................... 268

Питання для контролю............................................................... 284

РОЗДІЛ 6. СПІЛЬНА РОБОТА СІМЇ ТА ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ З
РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ...... 285

6.1. Форми роботи з сім'єю........................................................ 286

6.2. Методика проведення свят і розваг..................................... 290

Питання для контролю............................................................... 298

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................... 299

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Мова — унікальний засіб прилучення людини до цінностей духовної культури різних поколінь. Ознайомлюючись з літературою і фольклором, опановуючи рідну мову, ми зростаємося корінням з історичною та культурною спадщиною свого народу. І водночас надбання найкращих зразків скарбниці народної і літературної мови стимулюють людину до творчого натхнення.

Виховання з перших років життя інтересу до мови і влучних виразів, образних слів та словосполучень, фразеологізмів і прислів'їв, прагнення до досконалого володіння рідною мовою — це надійний шлях розвитку виразного яскравого мовлення, формування високодуховної особистості, громадської гідності людини.

Найважливішими джерелами розвитку дитячого мовлення є художня література й усна народна творчість, величезна сила впливу яких традиційно використовувалась у вітчизняній і зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання й освіти підростаючого покоління. Виховна та художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед мовних засобів виразності, адже мова літературного твору є найкращою, найвищою формою літературного мовлення, якого діти прагнуть наслідувати.

Живодайним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна творчість. Класичний зразок фольклору - казка, стародавній знак усної народної творчості. У казці закладено величезний естетичний потенціал, що виявляється в яскравому, романтичному зображенні казкового світу, в ідеалізації позитивних героїв, в захопленості та повчальності. Колоритна, яскрава мова казок захоплює, викликає в уяві дітей чудові образи, пробуджує фантазію.

Повною мірою особливості українського фольклору

проявляються і в малих фольклорних жанрах - прислів'ях, приказках, загадках, гуморі. Прості, невеличкі за обсягом, вони дивують оригінальною будовою, широким використанням мовних виразних засобів. Усе в них економне, доцільне, кожне слово на місці. Загадка — поетична форма, яку характеризують високий ступінь метафоричності, ритмічна домірність, одухотворення, уособлення неживого світу, що надають загадці особливої поетичності.

До малих фольклорних жанрів належать також потішки, заклички, дражнилки, колисанки, забавлянки, жарти, ігри з текстами, скоромовки і т. ін. їх художня форма поєднується з глибокою узагальненою думкою. Це дозволяє використовувати фольклорні жанри як важливий засіб виховання мовленнєвої культури дітей. Літературний твір виступає перед дитиною в єдності змісту і художньої форми, але сприйняття літературного твору буде повноцінним тільки за умови, якщо дитина до нього підготовлена. Для цього необхідно звернути увагу дітей не тільки на зміст, а й на виразність мовних засобів казки, оповідання, вірша та інших творів художньої літератури, тобто включити дитину до художньо-мовленнєвої діяльності.

Художнє сприйняття, словесна творчість - головні складові компоненти художньо-мовленнєвої діяльності, в якій виконання та відтворення сприйнятих літературних творів супроводжується образним, виразним мовленням.

Дитина проходить довгий шлях від наївної участі у зображуваних подіях до складніших форм естетичного сприйняття. Дослідники звернули увагу на характерні особливості усвідомлення дошкільниками змісту й художньої форми творів. Це насамперед конкретність мислення, невеличкий життєвий досвід, безпосереднє ставлення до реального життя. Тому тільки на певному ступені розвитку та лише в результаті цілеспрямованого виховання можна формувати естетичне сприйняття, і на цій основі розвивати дитячу художню творчість.

На основі аналізу літературного твору в єдності його змісту й художньої форми, а також в активному засвоєнні засобів художньої виразності, діти навчаються передавати в образному слові певний зміст, самостійно складати невеличкі твори.

Словесну творчість розуміють як діяльність дітей, що виникає під впливом творів мистецтва та вражень від навколишнього життя. Вона виявляється у створенні дітьми усних творів — оповідань, казок, віршів тощо. Взаємозв'язок між сприйняттям художньої літератури та словесною творчістю

створюється на основі розвитку в дітей поетичного слуху, тобто здатності відчувати виразні засоби художнього мовлення та певною мірою усвідомлювати їх, а також уміння розпізнавати жанри, розуміти їх особливості, усвідомлювати зв'язок компонентів художньої форми зі змістом літературного твору. Розвиток поетичного слуху - важливий чинник формування культури мовлення.

У педагогічній практиці вживається термін «хороше мовлення» як високий рівень мовленнєвої культури й визначається щонайменше за трьома ознаками: багатством, точністю, виразністю. Багатство мовлення передбачає великий обсяг словника, розуміння та доцільне використання в мовленні слів і словосполучень, розмаїтість використаних мовних засобів виразності.

Прилучення дітей до краси художнього слова сприяє збагаченню їхнього лексичного запасу. Точність мовлення можна розглядати як оптимальне слововживання, тобто вміння добирати такі слова, які найкраще передають зміст висловлювання, розкривають у логічній послідовності його тему та головну думку. Важливо, щоб діти оволоділи синонімією, навчилися розрізняти значення змістових відтінків слів. Художній аналіз літературних творів підводить дітей до заглиблення у зміст слова. Нарешті, виразність мовлення передбачає добір мовних засобів, які відповідають умовам і завданням комунікації. Ця якість обов'язково співвідноситься з функціональним стилем, розумінням ситуації, специфіки умов мовлення при виборі найбільш відповідних слів та виразів.

Формування виразності мовлення під впливом художнього слова відбувається у двох напрямах: через інтонаційну виразність та стильову образність. Розвиток образного мовлення дітей буде ефективним лише в процесі сприймання художнього слова та самостійного складання ними зв'язних висловлювань. Мовлення дошкільнят стає образним, щирим і живим, якщо у них виховується інтерес до мовного багатства, розвивається вміння вживати у своєму мовленні різноманітні виразні засоби.

Серед засобів виразності певне місце належить фразеологізмам, використання яких надає мовленню особливої яскравості, влучності та образності. Ознайомлення дошкільни­ків з малими формами фольклору допомагає їм краще зрозуміти роль виразних засобів (порівнянь, фразеологізмів, метафор, епітетів) у художньому тексті, розширює досвід використання народних яскравих та влучних висловів у процесі спілкування. Зазначимо, що запропонована методика організації художньо-

мовленнєвої діяльності спрямована передусім на мовленнєвий розвиток дошкільнят. Така позиція є принциповою.

У практиці роботи дошкільних закладів головна увага приділяється виховному й пізнавальному значенню літературних і фольклорних творів, робота над літературним твором зводиться до засвоєння дітьми головної лінії сюжету, мовні ж якості художніх текстів нерідко залишаються поза увагою педагогів і дітей. Крім того, досить поширеним є погляд на художній текст як на своєрідний еталон, незмінний і непорушний.

Прогресивнішою, на нашу думку, є інша позиція, за якою пропонується активна «дослідницька» діяльність дитини зі сприйняття літературного твору, момент її співтворчості з автором. Окремі дослідники таку діяльність називають «словесною грою», «експериментуванням з художнім текстом», ♦ літературними іграми». Вважаємо, що «проживання», прийняття дитиною літературного твору, можливість «грати» з художнім словом надають процесу сприймання більш глибокого змісту, загострюють увагу на мовному матеріалі, примушують замислитися над значенням використаних у тексті слів і виразів, сприяють збагаченню мовлення, формуванню його образної виразності. Тому засобами художньої літератури слід розвивати як лексичну, граматичну, фонетичну компетентність, так і виховувати культуру мовлення дошкільнят, розвивати поетичний слух, прищеплювати любов до художньої літератури як мистецтва слова.

Пропонована методика ознайомлення малюків з художньою літературою і фольклором та формування на цій основі образного мовлення побудована з урахуванням основних завдань програми А.М.Богуш «Мовленнєвий компонент дошкільної освіти». У програмі подано головні функції художньої літератури як мистецтва слова, розкрито принципи добору художніх творів для дітей та ознайомлення з художніми творами; подано змістову характеристику художньо-мовленнєвої діяльності дошкільнят, визначено конкретні завдання формування художньо-мовленнєвої компетенції для кожної вікової групи.

Ключовими напрямами в організації художньо-мовленнєвої діяльності дошкільників є такі:

Розвиток художньо-естетичного сприймання і словесної творчості. У сприйманні художнього тексту кожна дитина проявляє своє розуміння, пропускає здобуту інформацію через особистий неповторний і унікальний досвід. Вчені відзначають

зв'язок між розвитком чутливості до художнього слова, що здійснюється під керівництвом вихователя у процесі аналізу художнього твору, і виразністю самостійних дитячих висловлювань. Г. Леушина зазначала, що художній літературний матеріал своїм змістом викликає у дитини потребу в новій структурі мовлення, а його форма дає їй необхідні зразки, які вона засвоює в ході свого розвитку. Трансформація отриманих уявлень про художній твір у самостійне творче висловлювання набуває у кожної дитини свого колориту, своїх особливостей, тому необхідно врахувати індивідуальні відмінності в оцінці дитячої словесної творчості. Словесна творчість під впливом літературних творів — це використання здобутих у процесі сприймання найкращих літературно-мовних форм у власних висловлюваннях і самостійних творах.

Розвиток мовлення, виховання культури мовлення дитини передбачає особливу організацію мовленнєвої роботи, спрямовану на збагачення словника, граматичної упорядкованості, зв'язності висловлювань у процесі роботи над текстом, а також розвиток поетичної чутливості до краси й точності художнього слова, що сприяє прояву естетичної функції дитячого мовлення. Словесна творчість є вищою формою дитячого мовлення, для якого характерні самостійність, образність, зв'язність, виразність.

Літературознавча підготовка. Елементарна літературознавча пропедевтика враховує специфіку літератури як мистецтва слова. Щоб пізнати, усвідомити ідейно-естетичний зміст твору, а водночас і суть зображених у ньому життєвих явищ, недостатньо тільки чуттєвого сприймання образів, картин твору, потрібне їх осмислення, певна літературна обізнаність дошкільнят. Вона передбачає ознайомлення з найпоширенішими жанрами дитячої літератури і фольклору: казкою, оповіданням, віршем, байкою, казковою повістю, загадкою, піснею, прислів'ям, приказкою, колисковою, скоромовкою, закличкою, лічилкою, дражнилкою тощо.

У процесі ознайомлення з художньою літературою дітей підводять до елементарного аналізу літературно-художньої структури твору: вчать розуміти основний його зміст, знайомлять з жанровими, композиційними, мовними особливостями різних творів. Одержані літературні знання діти використовують під час складання власних розповідей.

Збагачення емоційно-чуттєвого і когнітивного досвіду. Творча рухова, мовленнєва, діяльнісна активність дитини у процесі сприймання і проживання, прийняття художнього

твору, безумовно, збагачує емоційно-чуттєвий і когнітивний досвід дошкільника.

Народна сміхова творчість - (анекдоти, усмішки, жарти), на жаль, не використовується в дошкільному віці як засіб прилучення до побутової народної сатиричної культури. На наш погляд, це ефективний шлях розвитку мовлення, інте­лектуального виховання і, в цілому, психічного розвитку ди­тини.

Використання символічних моделей за мотивами літератури і фольклору для відтворення головної сюжетної лінії твору (за методом Л Ленгера) у мовленнєвій, а також у зображувальній діяльності, різноманітні види театралізації сприяють розвитку особистісної активності, здібності утворювати гнучкі, рухливі, варіативні образи, встановлю­вати зворотний зв'язок усередині естетичного досвіду, творчого синтезу старого і нового.