Інші органи державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

Державне управління в галузі охорони навколиш­нього природного середовища, як зазначалося, здійс­нюється й іншими центральними органами виконавчої влади, завданням яких є забезпечення реалізації дер­жавної політики в окремих галузях економіки чи сфе­рах управління. Повноваження таких центральних ор­ганів виконавчої влади в галузі охорони навколишньо­го природного середовища можуть мати галузевий ха­рактер, тобто поширюватися на певну сферу економі­ки (промисловість, енергетику, сільське господарство, транспорт тощо), або функціональний характер, тобто спрямовані на здійснення певної державної функції (статистичного обліку, розробки стандартів, управлін­ня фінансами, організації науки тощо) з правом у ме­жах своєї спрямованості координувати діяльність ін­ших органів державного управління¹.

Галузевий характер, зокрема, мають повноважен­ня Міністерства палива й енергетики України, Мініс­терства аграрної політики України, Міністерства про­мислової політики України, Міністерства транспорту України, Державного комітету України з будівництва й архітектури, Державного комітету України з енерго­збереження, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства. У положеннях про ці органи визначається їх статус як головних (про­відних) органів у системі центральних органів вико­навчої влади з певних питань і в контексті з основни-

¹ Див.: Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (економіко-правовий механізм охорони на­вколишнього природного середовища в Україні). - К., 2001. -С. 204. 164

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО

ми завданнями повноваження зазначених органів у галузі охорони навколишнього природного середови­ща.

Так, у Положенні про Міністерство палива й енер­гетики України, що затверджено Указом Президента України від 14 квітня 2000 р., встановлено, що це Мі­ністерство (Мінпаливенерго України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямову­ється та координується Кабінетом Міністрів України. Мінпаливенерго України є головним (провідним) орга­ном у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугіль­но-промисловому та нафтогазовому комплексах (далі -паливно-енергетичний комплекс). Основними завдан­нями Мінпаливенерго України є: державне управління паливно-енергетичним комплексом; забезпечення реа­лізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі; забезпечення енергетичної безпеки держа­ви; розроблення пропозицій щодо вдосконалення еко­номічних важелів стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу; участь у формуванні, регу­люванні та вдосконаленні ринку паливно-енергетич­них ресурсів. При реалізації цих завдань Міністерство має забезпечувати у межах своєї компетенції реаліза­цію проведення державної політики у сфері ядерної, радіаційної та пожежної безпеки й охорони довкілля, здійснювати методичне керівництво й організовувати контроль з цих питань за діяльністю підприємств па­ливно-енергетичного комплексу; координувати вико­нання робіт з перетворення об'єкта "Укриття" в еколо­гічно безпечну систему; організовувати функціонуван­ня державної системи обліку радіоактивних відходів, сховищ таких відходів і безпечне поводження з ними на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, до передачі радіоак­тивних відходів на захоронення; здійснювати органі­заційно-методичне забезпечення та координацію робіт, пов'язаних із розробленням і виконанням комплексної програми створення ядерно-паливного циклу, а також програм поводження з відпрацьованим ядерним пали­вом, тимчасового та довгострокового зберігання радіо­активних відходів, зняття з експлуатації реакторних установок та інших об'єктів ядерно-промислового комплексу тощо.

У Положенні про Міністерство промислової політи­ки України, що затверджено Указом Президента Укра­їни від 21 вересня 2001 р., наголос зроблено на тому, що це Міністерство забезпечує відповідно до законо­давства проведення у промисловому секторі економіки України єдиної науково-технічної, інвестиційної та природоохоронної політики; організовує виконання робіт з комплексної утилізації непридатних боєприпа­сів, утилізації рідинних компонентів і твердого ракет­ного палива й інших токсичних речовин на підприєм­ствах і в організаціях, що належать до сфери управ­ління Міністерства.

Ретельно визначені повноваження в галузі охорони навколишнього природного середовища Міністерства транспорту України в Положенні про нього, що за­тверджено Указом Президента України від 11 травня 2000 р. Це Міністерство, зокрема, має вживати заходів до зменшення шкідливого впливу функціонування транспорту на довкілля та забезпечує екологічну без­пеку на транспорті; здійснювати в межах своїх повно­важень правове регулювання екологічної безпеки на транспорті за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів України й контроль за станом профілактики та попередженням правопорушень, до­держанням законодавства України (включаючи екологічне законодавство), підприємствами галузі та вико­нанням міжнародних договорів (у тому числі з питань охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки); організовувати в межах своїх повноважень роботу підприємств галузі під час ліквідації наслідків стихій­ного лиха й інших надзвичайних ситуацій.

З урахуванням особливостей таких сфер як будів­ництво, промисловість будівельних матеріалів, архітек­тура та містобудування; управління якими поклада­ється на Державний комітет України з будівництва й архітектури (Держбуд України), визначені повнова­ження цього Комітету в галузі охорони довкілля в По­ложенні про нього, що затверджено Указом Президен­та України від 20 серпня 2002 року. Держбуд України, зокрема, має аналізувати стан планування територій, вживати заходів для формування повноцінного жит­тєвого середовища, підвищення архітектурно-плану­вального й інженерно-технічного рівня забудови та благоустрою населених пунктів; забезпечувати ство­рення нормативно-методичної бази для проектування, будівництва й експлуатації об'єктів у складних інже­нерно-геологічних умовах, а також розроблення нових і вдосконалення існуючих методів та засобів інженерного захисту територій, будівель і споруд від небезпечних техногенних і природних процесів; брати участь у роз­робленні нормативно-правових актів з питань сейсмі­чного районування, впорядкування промислової забу­дови й інженерної інфраструктури територій і населе­них пунктів, а також захисту навколишнього природ­ного середовища під час будівництва; здійснювати в межах своєї компетенції науково-технічне й експерт­но-нормативне супроводження будівельних робіт на об'єкті "Укриття" Чорнобильської АЕС; брати, у межах своєї компетенції, участь у розробленні та здійсненні інженерно-технічних заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та приро­дного характеру й реагування на них; організовувати проведення науково-дослідних і дослідно-конструк­торських робіт з питань будівництва, промисловості будівельних матеріалів, архітектури та містобудуван­ня, збереження традиційного характеру середовища й історичних ареалів населених місць, пам'яток архітек­тури та містобудування тощо.

Відповідним чином визначені повноваження й центральних органів виконавчої влади (Мінфіну Укра­їни, Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету інформа­ційної політики, телебачення та радіомовлення Украї­ни, Державного комітету статистики України та ін.), що утворені для реалізації певної функції управління, забезпечують у сферах своєї компетенції координацію інших органів виконавчої влади, у тому числі з питань охорони навколишнього природного середовища.