Шляхи зменшення впливу міст на навколишнє природне середовище

Виняткова складність екологічних проблем у великих містах вимагає системного підходу до їх вирішення, при цьому саме місто, агломерація, тощо повинно розглядатися як складна біосоціальна система, що включає три підсистеми - соціальну, економічну і екологічну, з яких екологічна підсистема - є базовою по відношенню до двох інших.

Згідно сучасним уявленням, якість навколишнього середовища проявляється опосередковано через стан здоров'я населення і, таким чином, здоров'я населення може бути інтегральним показником якості навколишнього середовища.

Одна з найбільш важливих екологічних проблем - це чистота повітря в місті. Головним джерелом забруднення повітря для більшості міст є автомобільний транспорт, наприклад Київ, Харків, тощо. У відпрацьованих газах автомобілів виявлено понад 400 особливо токсичних речовин - оксидів вуглецю, азоту, альдегідів, важких металів. Валовий викид шкідливих речовин двигунами внутрішнього згоряння знаходиться в прямій залежності від кількості палива, що спалюється. У літній час токсичність повітряного середовища зростає внаслідок фотохімічних реакцій. При цьому різко підвищуються в повітрі концентрації діоксину азоту, озону, альдегідів і органічних перекисів.

Найважливішими містобудівними заходами щодо зниження несприятливого впливу на населення відпрацьованих газів автомобілів є оптимальне планування, і забудова мікрорайонів, спорудження автодорожніх тунелів, транспортних розв'язок, естакад, підземних переходів.

Важливе оздоровче значення має спорудження автостоянок. У майбутньому вони будуть розширюватися без транспортних зон, систем безупинного руху автомобілів, мережі контрольно-регуляційних пунктів. У зниженні вмісту токсичних речовин безпосередньо у відпрацьованих газах автомобілів є ряд труднощів. Недостатньо контролюється в цьому відношенні якість нових автомобілів, що випускаються промисловістю. Автопідприємствами не дотримуються правила технічної експлуатації, регулювання і ремонту вузлів автомобілів, що впливають на токсичність відпрацьованих газів. Не розроблено ефективні системи нейтралізації відпрацьованих газів. Слабо здійснюється переведення автомобілів на природний газ замість бензину. Недостатньо добре виробляється також і очищення газових відходів промислових підприємств.

Є чимало проблем і у водопостачанні сучасних міст. Все ще невисокий технічний рівень водопровідних господарств. Вкрай низької якості випускається санітарна техніка - водозабірна і водо регулююче обладнання, змивні бачки, змішувачі, крани, з'єднувальні трубки та ін. Через великі витоків втрачається понад 20% надходжень водопровідної води. Низька якість характерна і для пускової апаратури, регуляторів тиску, насосів, труб, приладів автоматики.

Більшу увагу слід приділяти очищенню стічних вод, а також зливових і весняних потоків. Важливо значно скоротити шкідливий вплив на водосховища стоків тваринницьких ферм, сільськогосподарських угідь, населених пунктів, розташованих в зонах санітарної охорони джерел водопостачання.

До основних екологічних проблем міста входять також і проблеми планування та забудови, формування раціональної структури галузей народного господарства, транспорту, промислових і санітарно-захисних зон, боротьба з міським та виробничим шумом. Удосконалення архітектурно-планувальної організації міської території вимагає гігієнічної регламентації житлової та виробничої зон, магістралей, парків, адміністративних будівель, підприємств культурно-побутового призначення, шкіл, лікарень, лікувально-профілактичних установ, дитячих садків та ін.

В останні десятиліття встановлено, що гігієнічна значущість зелені, дерев і рослин значно більше, ніж це вважалося раніше. З'ясувалося, що леткі утвори рослин - аеростимулянти і фітонциди - вельми сприятливо впливають на організм, іонізують і озонують повітря. Парки, сквери, бульвари збагачують повітря киснем, регулюють вологість, знижують міський шум. Крім того, рослини очищають повітря від пилу, поглинають токсичні речовини - компоненти відпрацьованих газів автомобілів і промислових викидів. Не тільки збереження, а й розвиток зелених насаджень міст є важливою складовою екологічного завдання. Однак і в цій проблемі є невирішені питання. Так, з урахуванням комплексної гігієнічної оцінки, не виявлені види дерев, чагарників і трав'янистих рослин, які є найбільш оптимальними в умовах міста. Озеленення міст в основному не відповідає сучасним вимогам. У старій частині міста нерідко відбувається сильне затінення будинків деревами, що може несприятливо впливати на здоров'я населення. Новобудови ж, навпаки, як правило, взагалі не мають озеленення, а якщо й мають, то недостатнє.

Як і раніше актуальною є проблема промислових та побутових відходів. Розширення мережі сміттєпереробних заводів, безсумнівно, є основним напрямком у вирішенні цієї проблеми. Проте ці заводи в той же час є потужним джерелом забруднення повітря особливо токсичними речовинами, зокрема, діоксинами. Слабо ведеться боротьба з використанням багать для спалювання сміття. При цьому сильно забруднюється повітря, вигорає грунт, гинуть дерева. Звалища сміття, шлаків забруднюють повітря, погіршуючи здоров’я населення.

Роль суспільства у вирішенні цих проблем може бути вагомою. А найбільш перспективним, на мою думку, є використання можливостей процесу самоврядування. Суспільство не повинно залишатися осторонь від цих проблем. У рамках Європейського Співтовариства, інших міжнародних об'єднань визначаються розміри коштів на регіональні екологічні програми (в тому числі й із залученням недержавних організацій). Ці кошти за цільовим призначенням виділяються і для країн Східної Європи. Україна їх не одержує, перш за все, через свою інертність у цих питаннях, хоча вони могли б стати одним з важливих джерел фінансування природоохоронних програм українських міст, особливо Києва. Але головним джерелом додаткових ресурсів можуть бути, звичайно, тільки приватні інвестори, для чого потрібна система заходів щодо нормативно-правового стимулювання підприємницької активності у сфері екології міст. Щоб залучити капітали, в Україні треба створювати пільгові умови для інвесторів.

На шляху сталого розвитку міст необхідно перейти від ліквідації за-бруднення середовища до інженерно-технічного забезпечення принципово по-новому безпечного (в екологічному відношенні) функціонування усіх ланок міського господарства. Цього можна досягти лише шляхом підвищення ролі інженерної екології в суспільному розвитку і управлінні міським господарством. Ці принципи необхідно закласти в основу комплексних програм розвитку міст, одна з складових частин яких — розробка закону «Про техногенно-екологічну безпеку Києва»[10, c. 25-27].

екологічний урбанізація природне середовище