Екологічна політика підприємства – сукупність способів досягнення поставлених екологічною стратегією цілей і завдань

Екологічна політика підприємства – згідно ISO – визначена організацією сукупність намірів і принципів відносно екологічних показників її діяльності, яка створює основу для розробки конкретних цілей і завдань.

Екологічне завдання – згідно ISO – детальна вимога відносно екологічних показників діяльності організації в цілому або її підрозділів, яке виходить зі встановленої екологічної мети діяльності організації і підлягає виконанню в порядку досягнення цієї мети.

Екологічне обґрунтування проекту (Ecological feasibility report) – доказ вірогідної відсутності несприятливих екологічних наслідків здійснення пропонованого проекту і, навпаки, поліпшення в ході його здійснення умов для життя людей і функціонування господарства.

Екологічне ураження – значне регіональне чи локальне порушення умов середовища, що призводить до деградації місцевих екосистем, господарської інфраструктури, загрожує здоров'ю і життю людей, наносить значний економічний збиток. Найбільш яскравим прикладом екологічного ураження може слугувати ядерна війна та її наслідки.

Екологічні ураження бувають: різкі, раптові, катастрофічні. Вони пов'язані з надзвичайними ситуаціями і підрозділяються на:

- природні катастрофи і стихійні лиха (землетруси, виверження вулканів, зсуви, повені, урагани, епідемії …)

- антропогенні (техногенні) катастрофи (промислові і комунікаційні аварії, вибухи, обвали, руйнування будинків, пожежі…)

- протяжні в часі – наслідки надзвичайних ситуацій, катастроф (хімічні і радіаційні забруднення).

Екологічні показники діяльності організації – згідно ISO 14000 – вимірювані результати функціонування системи екологічного менеджменту, дії, що відносяться до питань контролю за навколишнім середовищем відповідно до цілей і завдань організації, встановлених її екологічною політикою.

Екологічний кадастр – характеристика сукупності особливостей природного середовища певної території, що супроводжується комплексною оцінкою їх практичного значення.

Екологічний паспорт об'єкту (Object's ecological certificate; Ecological certificate of an object) – нормативний документ, що включає характеристику основних джерел забруднення навколишнього природного середовища в результаті роботи господарюючого суб'єкта, який представляє загрозу життю і здоров'ю людей та спричиняє негативний вплив на навколишнє середовище.

Екосисте́ма – головна функціональна одиниця в екології, єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та середовищем існування, в якому живі та неживі компоненти пов'язані між собою обміном речовин, енергією та інформацією. Кожна екосистема складається з біоценозу та біотопу.

Таким чином, екосистема – це біоценоз + його біотоп.

Поняття «екосистема» ввів в обіг англійський еколог Артур Тенслі у 1935 році, а сучасне визначення йому надав Реймонд Ліндман у 1942 році в своїй класичній роботі по вивченню біології озера Міннесота.

Екосистема як така є складним та динамічним цілісним утворенням, що функціонує як екологічна одиниця. Частина екологів вважає, що екосистема є елементарною одиницею в екології: це структурно – функціональна рівноважна одиниця, що характеризується специфічними для неї потоками речовини та енергії між складовими частинами.

Розмір екосистеми може бути різним. Це може бути тропічний ліс Амазонської низовини, або окремий ставок, чи навіть домашній акваріум. Різні екосистеми зазвичай відокремлені географічними бар'єрами – пустелями, горами, океанами і т. ін., або є ізольованими іншим чином – так як річки або озера. З огляду на те, що ці межі ніколи не є абсолютно непроникними, екосистеми накладаються одна на одну. Таким чином, вся Земля може розглядатись як одна екосистема.

Експерт державної екологічної експертизи (State expert of the ecological examination; Governmental expert of the ecological examination) – фахівець, що володіє науковими і/або практичними знаннями з даного питання і залучений спеціально уповноваженим державним органом в галузі екологічної експертизи до проведення державної екологічної експертизи по відповідних напрямах науки, техніки, технології.

Експерт державної екологічної експертизи бере участь в її проведенні відповідно до законодавства і завдання, виданого спеціально уповноваженим державним органом у сфері екологічної експертизи.

Забруднення навколишнього середовища (Pollution of environment; Contamination) – привнесення в довкілля або виникнення в нім нових (нехарактерних) фізичних, хімічних чи біологічних агентів, або перевищення природного середнього багаторічного рівня концентрації тих же агентів в даний період. Розрізняють природні і антропогенні забруднення. Рівень забруднення середовища контролюється нормативами ГДК, ГДВ тощо.

Запобігання забрудненню (Pollution prevention) – згідно ISO – використання процесів, матеріалів, практичних прийомів, продукції так, щоб уникнути, скоротити або прийняти контрольні заходи відносно забруднення.

Запобігання забрудненню включає рециклювання, переробку, зміну технологічних процесів, механізмів контролю (вилучення забруднюючих речовин, уловлювання, очищення, але не спостереження і/або вимірювання параметрів), ефективне використання ресурсів, заміну сировини і матеріалів.