Генетичні ресурси – спадкова генетична інформація, яка міститься в генетичному коді живих істот

Генетично модифіковані організми (ГМО) – живий організм, генотип якого був штучно змінений за допомогою методів генної інженерії. Такі зміни, як правило, проводяться в наукових або господарських цілях. Генетична модифікація відрізняється цілеспрямованою зміною генотипу організму на відміну від випадкової, характерної для природного і штучного мутагенеза.

Основним видом генетичної модифікації на даний час є використання трансгенів для створення трансгенних організмів. У багатьох випадках використання трансгенних рослин сильно підвищує врожайність. Є думка, що при нинішній чисельності населення планети тільки ГМО можуть позбавити світ від загрози голоду, оскільки за допомогою генної модифікації можна збільшувати врожайність і якість їжі. Супротивники цієї думки вважають, що при сучасному рівні агротехніки і механізації сільськогосподарського виробництва, отримані класичним шляхом, сорти рослин і породи тварин здатні сповна забезпечити населення планети високоякісним продовольством (проблема ж можливого світового голоду викликана виключно соціально-політичними причинами, а тому і вирішена може бути не генетиками, а політичними елітами держав.

Дані екологічного аудиту – результати оцінки зібраних доказів аудиту, що є основою звіту про аудиторську перевірку.

Дія на навколишнє середовище – згідно ISO 14000 – будь-яка зміна в навколишньому середовищі (як негативна, так і позитивна) що повністю або частково є результатом діяльності організації або вироблюваних нею продукції і послуг.

Докази екологічного аудиту – документально зафіксовані факти, перевірку яких можна провести в процесі ЕА і які в кількісному та якісному відношенні використовуються аудитором для визначення відповідності критеріям аудиту.

Докази екологічного аудиту – це документально зафіксована
інформація щодо діяльності об'єкта екологічного аудиту, яка може
бути перевірена.

Декларація екологічності – це заява, що описує ефект впливу на навко­лишнє середовище під час видобування сировини, виробництва, розподілу або постачання, використання й утилізації продукції. Цей ефект може мати місцевий, регіональний або глобальний характер, виявляти індивідуальний незалежний вплив або вплив, що залежить від певних чинників.

Допустима залишкова кількість (ДЗК) шкідливих речовин – така кількість шкідливих речовин, що при щоденному вживанні продуктів харчування не викликає яскраво вираженої захворюваності чи відхилення в стані здоров'я людини. Наприклад, вживання кухонної солі – NaCl – шкідливо для нашого здоров'я, тому що підвищує артеріальний тиск і розвиває нирковокам’яну хворобу. При надмірному вживанні солі ці захворювання виявляються за кілька років, при помірному – через кілька десятиліть) – але виявляються обов’язково. В усіх цигарках містяться досить шкідливі для здоров'я людини смоли. Більше їх у дешевих цигарках, цигарках без фільтра, менше – у дорогих. Одні люди викурюють на день 1-2 пачки, інші – 2-3 цигарки. Згодом паління позначиться на роботі серця чи легенів. Але в одних – раніше, в інших – пізніше.

ДСТУ (Державні стандарти України) – стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом.

Згідно із Законом України «Про стандартизацію» це Положення стосується національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів, каталогів, а також міждержавних нормативних документів.

Державні стандарти України затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури

Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання і публікуються українською мовою з автентичним текстом російською мовою

Забруднення – це викид та накопичення шкідливих речовин в обсязі, який не може більше поглинатися навколишнім середовищем.

Забруднення можна поділити на випадкові, на ті, що настали в результаті непередбачених подій, та на навмисні. На практиці визначення характеру викиду може викликати ускладнення, особливо при постійних або повторних викидах. Підприємство може періодично скидати шкідливі речовини у межах норм, визнаних безпечними. У якийсь момент ці викиди перестають бути безпечними. Шкода перестає вважатись випадковою, якщо вона стала явною та забруднювач усвідомив це. Необхідно враховувати й те, що шкода може виявитися через багато років. У такому разі важко встановити зв’язок між результатом забруднення (наприклад, захворюванням) та викидами. Забруднювальні викиди можуть здійснюватись кількома забруднювачами, що ще більше загострює проблему.

Забруднення – це зміна якості навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

Забруднення поділяють за масштабами:

а) глобальні (планетарні): озонові дірки, кислотні дощі, парниковий ефект, підвищення рівня радіації і забруднення Світового океану;

б) регіональні: забруднення окремих частин країни, басейну окремої річки, моря;

в) локальні: забруднення невеликих масштабів від локальних джерел забруднення: вихлопна труба конкретного автомобіля, викид газоподібних або твердих відходів окремого підприємства.

Забруднення глобальне (Global pollution) – від фр. Global – загальне – фонове біосферне забруднення; забруднення навколишнього природного середовища або її складових, що виявляється далеко від джерел забруднення практично в будь-якому куточку планети.