Про тваринний світ 7 page

є) вносити до відповідних органів пропозиції про організацію
територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

ж) подавати до суду позови про відшкодування шкоди,
заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю
громадян і майну громадських об'єднань;

з) брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій
з питань охорони навколишнього природного середовища;

и) брати участь у підготовці проектів нормативно-правових
актів з екологічних питань; { Частину першу статті 21 доповнено
пунктом "и" згідно із Законом N 254-IV (254-15) від 28.11.2002 }

і) оскаржувати в установленому законом порядку рішення про
відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації
або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення

{ Частину першу статті 21 доповнено пунктом "і" згідно із Законом
N 254-IV (254-15) від 28.11.2002 }

Діяльність громадських об'єднань в галузі охорони
навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до
законодавства України на основі їх статутів.

Розділ V

СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ПРОГНОЗУВАННЯ, ОБЛІК ТА ІНФОРМУВАННЯ
В ГАЛУЗІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 22. Моніторинг навколишнього природного середовища

З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу
інформації про стан навколишнього природного середовища,
прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих
рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в
Україні створюється система державного моніторингу
навколишнього природного середовища. Спостереження за станом
навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення
здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, іншими
спеціально уповноваженими державними органами, а також
підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких
призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього
природного середовища.

Зазначені підприємства, установи та організації зобов'язані
безоплатно передавати відповідним державним органам аналітичні
матеріали своїх спостережень.

Порядок здійснення державного моніторингу навколишнього
природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціально уповноважені державні органи разом з відповідними
науковими установами забезпечують організацію короткострокового і
довгострокового прогнозування змін навколишнього природного
середовища, які повинні враховуватися при розробці і виконанні
програм та заходів щодо економічного та соціального розвитку
республіки, в тому числі щодо охорони навколишнього природного
середовища, використання і відтворення природних ресурсів та
забезпечення екологічної безпеки.

Стаття 23. Кадастри природних ресурсів

Для обліку кількісних, якісних та інших характеристик
природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання
ведуться державні кадастри природних ресурсів.

Державні кадастри ведуться в порядку, що визначається
Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24. Державний облік об'єктів, що шкідливо впливають
на стан навколишнього природного середовища

Об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан
навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих
речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й
розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього
підлягають державному обліку. { Частина перша статті 24 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 198-IV (198-15) від
24.10.2002 }

Підприємства, установи та організації проводять первинний
облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і
безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть
державний облік у цій галузі.

Збір, обробка і подання відповідним державним органам
зведеної статистичної звітності про обсяги викидів, скидів
забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання
завдань по охороні навколишнього природного середовища та іншої
інформації, ведення екологічних паспортів здійснюється за єдиною
для республіки системою в порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України.

Стаття 25. Інформація про стан навколишнього природного
середовища (екологічна інформація)

Інформація про стан навколишнього природного середовища
(екологічна інформація) - це будь-яка інформація в письмовій,
аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про:

стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів -
землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного
світу та рівні їх забруднення;

біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи
генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами
навколишнього природного середовища;

джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію,
фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання,
радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього
природного середовища та здоров'я людей;

загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних
ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо
заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на
природні об'єкти та здоров'я людей;

екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі
адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про
охорону навколишнього природного середовища;

витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за
рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших
джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі
прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Основними джерелами такої інформації є дані моніторингу
довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані
бази даних, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими
на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями, окремими посадовими особами.

{ Стаття 25 в редакції Закону N 254-IV (254-15) від 28.11.2002 }

Стаття 25-1. Екологічне інформаційне забезпечення

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях,
органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та
організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає
на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я
людей, зобов'язані забезпечувати вільний доступ населення до
інформації про стан навколишнього природного середовища.

Екологічне інформаційне забезпечення здійснюється органами
державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх
повноважень шляхом:

а) підготовки спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і подання
на розгляд Верховної Ради України щорічної Національної доповіді
про стан навколишнього природного середовища в Україні, а після її
розгляду Верховною Радою України - опублікування окремим виданням
та розміщення в системі Інтернет;

б) щорічного інформування Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, обласними державними адміністраціями, Київською
та Севастопольською міськими державними адміністраціями
відповідних рад та населення про стан навколишнього природного
середовища відповідних територій;

в) систематичного інформування населення через засоби масової
інформації про стан навколишнього природного середовища, динаміку
його змін, джерела забруднення, розміщення відходів чи іншої зміни
навколишнього природного середовища і характер впливу екологічних
факторів на здоров'я людей;

г) негайного інформування про надзвичайні екологічні
ситуації;

ґ) передачі інформації, отриманої в результаті проведення
моніторингу довкілля, каналами інформаційних зв'язків органам,
уповноваженим приймати рішення щодо отриманої інформації;

д) забезпечення вільного доступу до екологічної інформації,
яка не становить державної таємниці і міститься у списках,
реєстрах, архівах та інших джерелах.

{ Закон доповнено статтею 25-1 згідно із Законом N 254-IV
(254-15) від 28.11.2002 }

Розділ VI

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Стаття 26. Обов'язковість екологічної експертизи

В Україні здійснюються державна, громадська та інші
види екологічної експертизи.

Проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі
законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та
іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного
середовища.

Порядок проведення екологічної експертизи визначається
законодавством України.

Стаття 27. Об'єкти екологічної експертизи

Екологічній експертизі підлягають:

а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил,
розвитку галузей народного господарства, генеральних планів
населених пунктів, схем районної планіровки та інша передпланова
і передпроектна документація;

б) техніко-економічні обгрунтування і розрахунки, проекти на
будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння)
підприємств та інших об'єктів, що можуть негативно впливати на
стан навколишнього природного середовища, незалежно від форм
власності та підпорядкування, в тому числі військового
призначення;

в) проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних
актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що
негативно впливає на навколишнє природне середовище;

г) документація по створенню нової техніки, технології,
матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за
кордоном;

д) матеріали, речовини, продукція, господарські рішення,
системи й об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести
до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на
навколишнє природне середовище; { Пункт "д" частини першої статті
27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III (1642-14)
від 06.04.2000 }

е) документація щодо генетично модифікованих організмів, що
призначаються для використання у відкритій системі. { Частину
першу статті 27 доповнено пунктом "е" згідно із Законом N 1158-VI
(1158-17) від 19.03.2009 }

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні
діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного
призначення.

Стаття 28. Державна екологічна експертиза

Державна екологічна експертиза проводиться експертними
підрозділами чи спеціально створюваними комісіями спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань
екології та природних ресурсів та його органів на місцях на основі
принципів законності, наукової обгрунтованості, комплексності,
незалежності, гласності та довгострокового прогнозування. Державна
експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва
здійснюється згідно із статтями 8 та 15 Закону України "Про
інвестиційну діяльність" (1560-12). { Частина перша статті 28 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1026-V (1026-16) від
16.05.2007 }

Завданнями державної екологічної експертизи є:

а) визначення екологічної безпеки господарської та іншої
діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або посередньо
негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

б) встановлення відповідності передпроектних, передпланових,
проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону
навколишнього природного середовища;

в) оцінка повноти й обгрунтованості передбачуваних заходів
щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров'я
населення, яка здійснюється спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів
разом з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади з питань охорони здоров'я.

Для участі в проведенні державної екологічної експертизи
можуть залучатися відповідні органи державного управління
України, представники науково-дослідних, проектно-
конструкторських, інших установ та організацій, вищих навчальних
закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій.

Стаття 29. Обов'язковість виконання висновків
державної екологічної експертизи

Висновок державної екологічної експертизи після затвердження
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів є обов'язковим для
виконання.

Позитивний висновок державної екологічної експертизи є
підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів.

Реалізація програм, проектів і рішень без позитивного
висновку державної екологічної експертизи забороняється.

Стаття 30. Громадська екологічна експертиза

Громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними
групами спеціалістів з ініціативи громадських об'єднань, а також
місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на
громадських засадах.

Громадська екологічна експертиза проводиться незалежно від
державної екологічної експертизи.

Висновки громадської екологічної експертизи можуть
враховуватися органами, які здійснюють державну екологічну
експертизу, а також органами, що заінтересовані у реалізації
проектних рішень або експлуатують відповідний об'єкт.

Розділ VII

СТАНДАРТИЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 31. Завдання стандартизації і нормування в галузі
охорони навколишнього природного середовища

Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою
встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо
охорони навколишнього природного середовища, використання
природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Стаття 32. Екологічні стандарти

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного
середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і
терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи
контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги
щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища,
інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного
середовища та використанням природних ресурсів. { Частина перша
статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III
(1642-14) від 06.04.2000 }

Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в
порядку, що встановлюється законодавством України.

Стаття 33. Екологічні нормативи

Екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди
та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних
речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та
біологічних факторів. { Частина перша статті 33 в редакції Закону
N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000 }

Законодавством України можуть встановлюватися нормативи
використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням
вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і
норм, гігієнічних нормативів. { Частина третя статті 33 в редакції
Закону N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000 }

Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих
речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих
фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї
території України. { Частина четверта статті 33 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 198-IV (198-15) від 24.10.2002 }

У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих,
рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш
суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих
речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне
середовище.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів та іншими уповноваженими на
те державними органами відповідно до законодавства України.
{ Частина шоста статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000 }

Розділ VIII

КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 34. Завдання контролю в галузі охорони навколишнього
природного середовища

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного
середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства
про охорону навколишнього природного середовища всіма державними
органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно
від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Стаття 35. Державний контроль у галузі охорони
навколишнього природного середовища

Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного
середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими
органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на
місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель,
надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та
іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та
природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та
виключної (морської) економічної зони республіки, природних
територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан
навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів
біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів
навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та
практичному використанні генетично модифікованих організмів у
відкритій системі. { Частина друга статті 35 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1158-VI (1158-17) від 19.03.2009 }

Порядок здійснення державного контролю за охороною
навколишнього природного середовища та використанням природних
ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством
України.

Стаття 36. Громадський контроль у галузі охорони
навколишнього природного середовища

Громадський контроль у галузі охорони навколишнього
природного середовища здійснюється громадськими інспекторами
охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням,
яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Громадські інспектори охорони навколишнього природного
середовища:

а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів
державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами,
установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, додержання норм екологічної
безпеки та використання природних ресурсів;

б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення
законодавства про охорону навколишнього природного середовища і
подають їх органам державного контролю в галузі охорони
навколишнього природного середовища та правоохоронним органам для
притягнення винних до відповідальності;

в) подають допомогу органам державного контролю в галузі
охорони навколишнього природного середовища в діяльності по
запобіганню екологічним правопорушенням.

Органи громадського контролю в галузі охорони навколишнього
природного середовища можуть здійснювати й інші функції відповідно
до законодавства України.

Стаття 37. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства
про охорону навколишнього природного середовища

Нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього
природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та
підпорядковані йому органи прокуратури.

При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані
їм законодавством України права, включаючи звернення до
судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті
порушення законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.
{ Частина друга статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 762-IV (762-15) від 15.05.2003 }

В разі необхідності у складі органів Прокуратури України
можуть створюватися спеціалізовані екологічні підрозділи.

Розділ IX

РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 38. Загальне та спеціальне використання природних
ресурсів

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в
порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право
загального використання природних ресурсів для задоволення життєво
необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних,
матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за
окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком
обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів
громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у
володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі
спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за
плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках,
передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Стаття 39. Природні ресурси загальнодержавного
і місцевого значення

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) територіальні та внутрішні морські води;

б) природні ресурси континентального шельфу та виключної
(морської) економічної зони;

в) атмосферне повітря;

г) підземні води;

д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на
території більш як однієї області;

е) лісові ресурси державного значення;

є) природні ресурси в межах територій та об'єктів
природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в
межах території України, її континентального шельфу та виключної
(морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які
поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" (2894-14) і
які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного
світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в
комунальну або приватну власність і визнані об'єктами
загальнодержавного значення; { Пункт "ж" статті 39 в редакції
Законів N 81/96-ВР від 06.03.96, N 1122-IV (1122-15) від
11.07.2003 }

з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних
ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні
ресурси, не віднесені законодавством України до природних
ресурсів загальнодержавного значення.

{ Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 81/96-ВР
від 06.03.96 }

Стаття 40. Додержання екологічних вимог при
використанні природних ресурсів

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами,
установами та організаціями здійснюється з додержанням
обов'язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів
на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню,
виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан
навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних
природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів
поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону
навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного
фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення
екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого
використання біологічного різноманіття під час провадження
діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими
організмами. { Частину першу статті 40 доповнено пунктом "є"
згідно із Законом N 1158-VI (1158-17) від 19.03.2009 }

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися
виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим
законодавством України.

Розділ X

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 41. Економічні заходи забезпечення охорони
навколишнього природного середовища

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього
природного середовища передбачають:

а) взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та
господарської діяльності підприємств, установ та організацій з
раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю
заходів по охороні навколишнього природного середовища на основі
економічних важелів;

б) визначення джерел фінансування заходів щодо охорони
навколишнього природного середовища;

в) встановлення лімітів використання природних ресурсів,
скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на
утворення і розміщення відходів; { Пункт "в" статті 41 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 1288-XIV (1288-14) від 14.12.99,
N 2556-III (2556-14) від 21.06.2001 }

г) встановлення нормативів збору і розмірів зборів за
використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих
речовин у навколишнє природне середовище на утворення і розміщення
відходів та інші види шкідливого впливу, утворення радіоактивних
відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання
радіоактивних відходів їх виробниками; { Пункт "г" статті 41 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 1288-XIV (1288-14) від
14.12.99, N 515-VI (515-17) від 17.09.2008 }

д) надання підприємствам, установам і організаціям, а також
громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні
ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та
нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів
щодо охорони навколишнього природного середовища;

е) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих
порушенням законодавства про охорону навколишнього природного
середовища.

{ Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 186/98-ВР
від 05.03.98 }

Стаття 42. Фінансування заходів щодо охорони
навколишнього природного середовища

Date: 2015-09-02; view: 433; Нарушение авторских прав