Система міжнародного права

Міжнародне право є самостійною складною системою. Системний характер міжнародного права пояснюється тим, що його елементи тісно взаємопов'язані і взаємодіють, утворюючи певну цілісність. Системність міжнародного права має об'єктивний характер і її не слід ототожнювати з системою науки міжнародного права, яка створюється окремими вченими і науковими центрами і по суті суб'єктивна.

Міжнародне право - складноструктурована система, для якої характерна певна ієрархічність норм. Ядром такої системи є загальновизнані принципи і норми міжнародного права, зафіксовані в міжнародних договорах і звичаях. Важливе місце в ієрархічній структурі цієї системи належить галузям міжнародного права, що регулюють якісно однорідні відносини (дипломатичне і консульське право, право міжнародних організацій, міжнародне морське право і т. ін.). Кожна галузь є самостійною підсистемою міжнародного права. Структурним елементом галузей виступають інститути міжнародного права (інститут ратифікації міжнародного договору, інститут континентального шельфу і виключної економічної зони, інститут загальної спадщини людства та ін.). Самі інститути складаються з норм міжнародного права, які становлять первинний елемент всієї системи. Характерною особливістю системи міжнародного права є її юридична нормативність, що відрізняє її від таких нормативних систем, як мораль і ввічливість.

Цікаві співвідношення та взаємодія міжнародного та внутрішньодержавного права. Обидві системи права мають юридично нормативний характер і є самостійними. Проте це не означає, що між ними немає жодного зв'язку. Міжнародне і внутрішньодержавне право взаємодіють і помітно впливають на розвиток один одного. Питання полягає в тому, яким чином? Із цього приводу думки юристів-міжнародників доволі різні. У науці міжнародного права сформувалося три основні напрями з проблеми співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права - дуалістичне і два моністичних.