Роль рослинного покриву у ґрунтоутворювальному процесі

Первинне вивітрювання корінної породи і вторинна зміна ґрунтового профілю внаслідок опідзолення, латеризації і кальцинації впливають передусім на неорганічний склад ґрунту. Водночас важливі властивості ґрунту, такі, як вміст у ньому перегною і доступність азоту і фосфору, визначаються, головним чином, рослинним покривом, його фітомеліоративною дією.
В основу загальної теорії фітомеліорації, яку розробив український вчений Ю.П. Бяллович, покладене біогеоценотичне поняття природної перетворювальної функції рослинності. Зазначимо, що перетворювальна функція нероздільно пов'язана з іншою – продукційною природною функцією рослинності, тобто створенням первинної органічної продукції, якою розпочинається кормовий ланцюг. Перетворення, зумовлені фітоценозом, визначаються передусім морфологічними і фізіологічними особливостями його видів – едифікаторів, тобто будівельників (рис. 3.31).

Рис. 3.31. Едафічна сітка (класифікаційна схема) ґрунтових місцезростань. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Особливо помітний ґрунтоутворювальний процес у місцях, де недавно відбулося оголення материнської породи. Р. Ріклефс (1979) наводить приклад вивчення одним з перших американських екологів Генрі Коулзом у 1899 р. рослинності дюн льодовикового походження. На одній з перших стадій піски заселяє піщаний очерет (рід Ammophila), який за допомогою розгалужених кореневищ вбирає поживні речовини в підніжжі дюни. Рослини, які розростаються, стабілізують дюну і за їх рахунок на її поверхні починає накопичуватися органічний детрит (нежива частково мінералізована органічна речовина). Постійно збільшуючи вміст перегною в піску, рослинність дюн сприяє утворенню справжнього ґрунту. Перших 100 років у рослинному угрупованні дюн переважають трав'яні рослини і чагарники. Потім тут з'являється сосна, яку через 150-200 років швидко заміщує дуб бархатний.

Ось як описує фактори ґрунтоутворення П.С. Погребняк (1968), підкреслюючи при цьому роль ризосфери. Подібно як у наземному середовищі (атмосфері) дерева створюють значну поверхню асимілюючих органів, розвивають крону з галуззям і листям, які вбирають вуглекислий газ і сонячну енергію, в ґрунті (ризосфері) вони створюють широко-розвинені підземні органи – кореневі системи (рис. 3.32), серед важливих функцій яких такі:
1. За допомогою коріння рослини, особливо такі крупні, як дерева, закріплюються в ґрунті, що забезпечує їх механічну стійкість, без якої вони були 6 повалені першим же вітровим натиском.
2. Тісно пов'язані з ґрунтом, дерева розвивають у ньому велике і мале коріння. Дрібне коріння, головним чином всмоктуючі і ростові закінчення, забирає вологу з ґрунту з розчиненими в ній поживними речовинами.
3. В корінні відбуваються важливі процеси хемосинтезу, в ньому закладаються запаси поживних речовин. Вони – джерело кореневого тиску, який сприяє подачі води в стовбур і крону.
4. За допомогою екзоосмосу (зовнішнього ґрунтового) коріння виділяє у ґрунт велику кількість вуглеводів, органічних кислот, азотомістких органічних речовин, які відіграють важливу роль поживного і енергетичного середовища для ґрунтових мікробів. У зоні кореневих виділень утворюється "мікробна ризосфера", де нагромаджується до 90-95% ґрунтових мікробів. Кореневі виділення і мертві рештки трав'яних рослин і мікробів, у тому числі дрібні корінчики деревних рослин, утворюють одне з важливих джерел мінерального живлення рослин і ґрунтового гумусу.
5. Коріння активно збагачує ґрунт елементами живлення, забираючи їх з глибоких горизонтів і материнських порід. Ці елементи надходять із коріння в листя, з яким падають на землю, збагачуючи її азотом, загальними елементами живлення і органічною речовиною. Під впливом рослинності кругообіг речовин прискорюється і розширюється.

Рис. 3.32. Розміщення кореневої системи: 1 – клена татарського; 2 – ясена; 3 – дуба в ґрунтовому профілі одного із листяних лісів лісостепової зони. (доступно при скачуванні повної версії книжки)