Білет 11

11.1. Правова охорона НПС в промисловості. В основі взаємовідносин підприємства з навколишнім середовищем лежать Е нормативи, що їх встановлюють центральні органи державної виконавчої влади. Йдеться про гранично допустимі викиди та скиди в НПС забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Згідно зі ст. 153 ГКУ суб’єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов’язаний: використовувати ПР відповідно до цільового призначення; ефективно і економно використовувати ПР на основі застосування новітніх технологій; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню ПР, не допускати зниження їх якості; своєчасно вносити відповідну плату за використання ПР; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших користувачів ПР; відшкодовувати збитки, завдані ним користувачам ПР. На підприємствах здійснюється держ. і виробничий контроль. На підприємствах з великим обсягом виробництва створюється служба охорони НС. Контрольна діяльність служби охоплює практично всі сторони природоохоронної роботи підприємства. Основними її напрямками є контроль за виконанням природоохоронних планів та заходів, дотриманням норм і правил по охороні НС у процесі виробництва, удосконалення технологічного виробництва.

11.2. Предмет та методи Е права. Предмет Е права – це суспільні відносини в сфері охорони і поліпшення НПС, рац. використання та відтворення ПР, забезпечення Е безпеки. Крім того, Е відносини носять виробничий характер, оскільки найбільшим забруднювачем НПС є виробнича сфера діяльності. У процесі здійснення трудової діяльності на підприємстві людина є головним учасником забруднення середовища. Метод правового регулювання – це спосіб правового впливу на суспільні відносини з боку держ. З позиції ЕП методи розглядаються як встановлені нормами права способи, прийоми і засоби правового впливу на відносини, що виникають у галузі охорони НПС, раціонального використання та відтворення ПР та забезпечення екологічної безпеки. Основними методами є імперативний та диспозитивний. Імперативний передбачає владний вплив на учасників суспільних відносин без права вибору. Він виражається у встановленні обов’язкових приписів і заборон. Диспозитивний метод навпаки передбачає варіанти поведінки учасників суспільних відносин як рівноправних сторін.

11.3. Загальна характеристика водного права. Галузь права, норми якої регулюють суспільні відносини щодо раціонального використання і охорони водних об’єктів і водних ресурсів, охорони прав водокористувачів. Об’єктами права водокористування є, як правило, відокремлені ділянки водного об’єкта, надані конкретному водокористувачеві в користування для визначеної мети. Суб’єктами права водокористування) в Укр. можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни Укр., а також іноземні юрид. й фізичні особи та особи без громадянства. Право водокористування — це сукупність прав та обов’язків водокористувачів. Водокористувачі мають такі права, що охороняються зако­ном: здійснювати загальне та спеціальне водокористування; використовувати водні об’єкти на умовах оренди; вимагати від власника водного об’єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування; споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об’єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах; здійснювати інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому з-вом.