Задача 2. У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Баглійського районного суду м

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до Держави Україна, Баглійського районного відділу Дніпродзержинського МУ УМВС України у Дніпропетровській області та прокуратури міста Дніпродзержинська, в якій просив визнати, що його права були порушені державними органами прокуратури і міліції, які неефективним розслідуванням, спричиняють йому перешкоди в користуванні власністю та відшкодувати спричинену йому злочином матеріальну шкоду у сумі 9283,2 гривень, яку стягнути з Держави Україна, та моральну шкоду в розмірі всього 2000 гривень, тобто по 1000 гривень з прокуратури та міліції. Позовні вимоги ОСОБА_3 просив суд задовольнити, посилаючись на статті 3, 8, 22, 24, 41, 55, 56, 68 Конституції України, на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02 липня 2004 року „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”, на статті 1177 та 1207 ЦК України та статті 28 та 29 КПК України.

В обґрунтування позову в позовній заяві ОСОБА_3 вказав, що 24 листопада 2008 року, близько 17.30 годин, з його приватного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, невідомою особою була скоєна крадіжка належного йому майна, а саме: ювелірних виробів із золота, загальною вагою 35 грамів, і грошей в сумі 700 гривень, а також іншого майна на загальну суму 9283,2 гривень. Крадій розбив віконне скло і через вікно заліз у приміщення. 05.12.2008 року слідчий СВ Баглійського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВД України в Дніпропетровській області порушив кримінальну справу по факту крадіжки майна за ознаками злочину, передбаченого статтею 185 частиною 3 КК України. Досудове слідство проводилась більше року, провадження в справі зупинялось, дотепер злочин не розкрито, винні особи не встановлені, майно йому не повернуто. Посилаючись на положення статті 1177 ЦК України, вважає, що оскільки не встановлено особу, яка вчинила злочин, завдану матеріальну шкоду повинна відшкодувати держава. Також позивач вказав, що злочином йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він протиправно був позбавлений особистого майна, він змушений був систематично звертатися зі скаргами на дії органу досудового слідства, які безпідставно зупиняли провадження по справі, на що витрачав багато часу та сил.

У судових засіданнях позивач не тільки підтримував свої позовні вимоги, але й змінював їх по сумі: збільшив розмір матеріальної шкоди та зменшив розмір моральної шкоди. Крім того, відповідачі по справі змінювалися як за клопотаннями позивача, так і з урахуванням пояснень представників відповідачів. В остаточному вигляді позивач ОСОБА_3 просив суд стягнути на його користь з Держави Україна 16930 гривень матеріальної шкоди та з органів міліції 1700 гривень моральної шкоди, а відповідачами по справі були Держава Україна, Баглійський районний відділ Дніпродзержинського МУ УМВС України у Дніпропетровській області, Дніпродзержинське міське управління головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головне управління Держказначейства України, Управління державного казначейства у місті Дніпродзержинську. Позовні вимоги ОСОБА_3 просив суд задовольнити, як і раніше, посилаючись на статті 3, 8, 22, 24, 41, 55, 56, 68 Конституції України, на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02 липня 2004 року „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”, на статті 1177 та 1207 ЦК України та статті 28 та 29 КПК України, на Закон України «Про міліцію».

Чи правомірні вимоги позивача? Яке, на вашу думку, суд має винести рішення?