Культурно-історичні типи Н. Данилевського

Микола Якович Данилевський (1822-1885 - росіянин уче­ний біолог, статистик, історик, філософ), по своєму світогля­ду примикав до ідеології слов'янофілів, які вважали, що сло­в'янам не варто звертатися до історичного досвіду європейсь­кої цивілізації; у них є власний, більш продуктивний і більш гуманний шлях прогресу. Ці ідеї були реалізовані Данилевсь-ким в його історико-філософській концепції, викладеної в ро­боті "Росія і Європа" (1871). В цій праці були сформульовані всі основні методологічні принципи культурологічної філо­софії історії.

М.Данилевський стверджував, що загальної історії у людс­тва немає. Кожен народ являє собою своєрідний, неповторний культурно-історичний тип, який живе по своїх мірках і своїй системі цінностей.

Ознаки культурно-історичного типу: •/ своєрідна мова, як основа культури;

^ особливий духовний склад народу (сучасний термін - мен­талітет), ядро якого становить релігія; ^ наявність у народу політичної незалежності (коли народстворює державність), коли реалізується можливість більш ефективного розвитку перших двох ознак.

М.Данилевський формулює наступні основні закони роз­витку культурно-історичних типів.

Закон 1. Всяке плем'я або сімейство народів, які характе­ризуються окремою мовою або групою мов... становлять само­бутній культурно-історичний тип, якщо вони взагалі по своїм духовним задаткам здатні до історичного розвитку і вийшли вже із дитинства.

Закон 2. Щоб цивілізація, властива самобутньому культу­рно-історичному типу, могла зародитися і розвиватися, необ­хідно, щоб народи, до нього приналежні, користувалися полі­тичною незалежністю.

Закон 3. Початок цивілізації одного культурно-історичного типу не передається народам іншого типу. Кожний тип вироб­ляє її для себе при більшому або меншому впливі далеких, йому попередніх або сучасних цивілізацій.

Закон 4. Цивілізація, властива кожному культурно-історичному типу, тоді тільки досягає повноти розмаїтості і багатства, коли різноманітні етнографічні елементи, які його складають, - коли вони не поглинаються одним політичним цілям, користуються незалежністю і становлять федерацію або політичну систему держав.

Закон 5. Хід розвитку культурно-історичних типів ближче всього вподібнюється тим багаторічним одноплодовим росли­нам, у яких період росту буває триває не визначений час, а пе­ріод цвітіння і плодоносіння - відносно короткий і виснажує раз і назавжди їх життєву силу¹.

М. Данилевський розрізняє три типи народів: ^ народи - творці культур; ^ народи - руйнівники, гробарі цивілізацій

{наприклад, гуни, монголи, турки-османи). •^ пасивні народи (етнографічні) - повільно будують свою

культуру і виступають інструментом для народів - творців.

До першого типу відносяться, наприклад, таки культури: ^ єгипетська - єврейська - перуанська ^ китайська - грецька - романо-германська •^ халдейська - римська (європейська) •^ індійська - аравійська - російська" ^ іранська - мексиканська

У своєму відносно замкнутому розвитку кожна культура проходить три основних стадії: ^ перша - етнографічна - збирання цінностей своєї культури,

вироблення свого духовного складу;

^ друга - державна - створення державної самостійності; ^ третя - фаза цивілізації - старіння і умирання; культура

припиняє творчість і починає переживати старе.

Перша і друга фази, на думку вченого, можуть тривати як завгодно довго, а для третьої відміряно не більш як 500 років.

Структура суспільних відносин розглядається Данилевсь-ким в "загальних розрядах культурної діяльності". Він виділяє чотири основних сфери суспільного життя і розташовує їх по ступені значимості:

/. Діяльність релігійна, охоплює собою відношення лю­дини до Бога, поняття людини про долі свої як морально не­подільне у відношенні до загальних доль людства і Всесвіту.

2. Діяльність культурна {у вузькому значенні цього слова) - розвиток науки, мистецтва, техніки.

3. Діяльність політична, охоплює собою відносини людей між собою як членів одного народного цілого і відносини цьо­го цілого, як одиниці вищого порядку до інших народів.

4. Діяльність суспільно-економічна, охоплює собою від­носини людей не безпосередньо, як моральних і політичних особистостей, а опосередковано - стосовно до умов користу­вання предметами зовнішнього світу, добування і обробки їх¹.

Залежно від того, яка сфера життєдіяльності розвинена бі­льше, Данилевський виділяє типи одноосновні {європейська культура - релігійна діяльність, грецька - естетична, римська

- політична); двоосновні {європейська - політико-культурнийтип). Характеризуючи із цього погляду слов'янський культу­рно-історичний тип, Данилевський робить такий прогноз:
"Ми можемо сподіватися, що слов'янський тип буде першим чотирьох основним культурно-історичним типом"²; тобто в ньому одержують розвиток всі сфери громадського життя.

Філософ також стверджує, що слов'янський тип відрізняється молодістю, життєтворчістю і має більші переваги перед євро­пейською культурою, яка перебуває у фазі цивілізації. Ця ж думка пізніше буде висловлена Освальдом Шпенглером в йо­го знаменитій книзі "Захід Європи".

Date: 2015-08-24; view: 497; Нарушение авторских прав