II. Внутрішня політика

З метою захисту Конституції і недопущення узурпації влади в подальшому, відновлення конституційного ладу, верховенства права та підпорядкованої йому законності, стійкого, послідовного та ефективного забезпечення безперешкодної та рівної реалізації конституційних прав та свобод, підтримання розвитку вільної особистості, сталого економічного розвитку та встановлення справедливого соціального ладу, запобігання корупції та свавіллю при виконанні владних повноважень, -

ми вимагаємо:

А. прийняття нової редакції Конституції, що забезпечувала б розширений зміст та обсяг нині гарантованих прав і свобод із тим, аби їх захист міг відбуватися переважно на підставі саме конституційних гарантій;

Б. повернення до конституційного режиму парламентсько-президентської республіки, близького до того, що встановлювалася Законом України № 2222-IV від 08.12.2004 із необхідною корекцією тих механізмів стримувань і противаг, що спричинялися до криз в період дії цієї редакції Конституції, зокрема, збереження членами уряду депутатських повноважень;

В. проведення парламентських виборів за пропорційною системою із використанням відкритих списків, що дозволяло б виборцеві обрати не лише певний виборчий список, але й конкретних осіб, зазначених у ньому, які набували б повноважень народного депутата, у разі проходження ними кваліфікаційного виборчого бар’єру, привілейованим пасивним правом першої п’ятірки кандидатів, зазначених у списку, та обов’язковою вимогою почергового висунення на посаду Прем’єр-міністра виключно цих кандидатів;

Г. організаційної реформи Кабінету Міністрів та міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, надання громадським та, особливо, експертним колегіям цих органів права вирішального голосу з питань їхньої професійної компетенції, підвищення гарантій діяльності державних службовців задля підвищення ступеня сталості виконання державної політики, визначеної законом, незалежно від впливу політичних чинників;

Д. встановлення жорстких незалежних і прозорих механізмів нагляду за використанням бюджетних коштів із вільним допуском громадськості до визначення стану бюджетних рахунків, можливістю вільного подання заперечень проти здійснення державних закупівель з конкретним посиланням на більш конкурентні пропозиції, зокрема, за допомогою сучасних інформаційних технологій;

Е. децентралізації влади і надання максимальних повноважень органам місцевого самоврядування;

Є. реформи місцевого самоврядування, що передбачала б у певних випадках зменшення первинних територіальних громад з метою інтенсифікації їх згуртування, широку безпосередню участь громади в обговоренні напрямків використання її бюджету та прийняття відповідних рішень, розмежування повноважень місцевого і регіонального самоврядування;

Ж. надання місцевим державним адміністраціям виключно функцій префектур, тобто органів первинного державного нагляду за дотриманням права і законів органами місцевого самоврядування в їх адміністративній діяльності;

З. підтримки та запровадження чітких і прозорих установчих правил обов’язкового створення кондомініумів (об’єднань власників багатоквартирних будинків) за принципом урахування виключно ідеальної частки кожного співвласника у спільному майні, закріплення в їхній власності відповідних земельних ділянок та всіх нежитлових приміщень, а також створення добровільних об’єднань декількох будинків у межах вулиці, кварталу, мікрорайону, з тим щоб в подальшому ці об’єднання стали первинною ланкою місцевого самоврядування, державної підтримки пільгового кредитування для утримання відповідного майна, недопущення монополізації ринку надання комунальних послуг;

И. створення відкритих загальнодоступних публічних реєстрів і кадастрів нерухомої власності, що включали б усю історію переходів власності на її об’єкти і забезпечували таким чином її захист від протиправних посягань, а також аналогічних реєстрів акціонерів та власників часток у господарських товариствах;

І. максимальної дерегуляції підприємницької діяльності із заміною більшості дозволів та ліцензій вимогою про страхування професійної відповідальності;

Ї. розвитку державно-приватного партнерства у здійсненні підприємницької діяльності;

Й. реформи судочинства загальної юрисдикції, що забезпечувала б:

1) відкритий та безперешкодний доступ будь-якої особи до правосуддя та матеріалів будь-яких справ, що надаються судові у відкритому судовому розгляді, в першу чергу, за допомогою сучасних інформаційних технологій,

2) встановлення одним з принципів судочинства обов’язку судів щодо розширеного тлумачення змісту та обсягу конституційних прав і свобод стосовно держави на підставі принципу верховенства права,

3) розгляд виключно судом присяжних усіх кримінальних справ, в яких може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі або довічного ув’язнення,

4) розширення повноважень Верховного Суду із перегляду рішень вищих спеціалізованих судів із самостійним допуском відповідних справ до провадження та забезпечення розгляду Верховним Судом України як судом першої інстанції справ про узурпацію державної влади, порушення суверенних прав Українського народу та масового систематичного порушення конституційних прав і свобод в порядку адміністративного судочинства з остаточністю постановленого рішення;

5) повну переатестацію протягом двох років всіх суддів шляхом проведення всебічного багатоваріантного анонімного тестування, що забезпечувало б – з урахуванням професійної спеціалізації – визначення і підтвердження наявності належних інтелектуальних, морально-вольових якостей та загальної ерудиції в обсягах, достатніх для виконання покладених на них обов’язків, негативні результати якого вважалися б достатньою підставою для звільнення;

6) відмову від принципу службової вислуги та заміщення посад у судах вищих інстанцій виключно особами, що здобули найвищий бал за результатами атестації належних інтелектуальних, морально-вольових якостей та загальної ерудиції (див.)

7) проведення атестації всіх осіб, які претендують на посади суддів, за аналогічними правилами, та повторення обов’язкової атестації щоп’ять років з метою визначення можливості допуску до розгляду справ за категоріями складності, продовження обіймання посади в суді апеляційної чи касаційної інстанції або заміщення посади в суді вищої інстанції за наявності вакансій чи – за бажанням відповідної особи – раз на два роки;

8) здійснення первинного розподілу справ за категоріями складності із використанням чітких критеріїв та призначення до їх розгляду у випадковому порядку суддів, що одержали бал за результатами атестації, який відповідає складності справи, а в разі підвищення категорії складності - з можливістю заміни судді або розгляду справи колегією суддів, до якої у випадковому порядку вводяться судді, які мають відповідний бал, причому один з них стає головуючим за рішенням колегії;

9) введення інституту війтів (виборних мирових суддів), які розглядали б дрібні цивільні, кримінальні справи та справи про адміністративні правопорушення, з утриманням їх коштом відповідної територіальної громади, яка водночас визначала б межі дільниць, на яких ті здійснюють повноваження;

К. негайної реформи прокуратури відповідно до вимог Конституції;

Л. реформи системи охорони правопорядку із створенням місцевої поліції (варти), а у сільській місцевості – інституту виборних урядників та наданням їм відповідних повноважень із підпорядкуванням органам місцевого самоврядування таким чином, аби національна поліція (міліція), що підпорядковується державі, здійснювала виключно оперативно-розшукову діяльність, кримінальну розвідку, боротьбу з організованою злочинністю, розслідування справ, за які може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі або довічного ув’язнення, а також – у разі необхідності – виконувала функції надання допомоги місцевій поліції (варті) з підтримання правопорядку та боротьби зі злочинністю резервами особового складу та підрозділами спеціального призначення;

М. повної переатестації протягом двох років всіх прокурорів, державних службовців, працівників поліції (міліції) шляхом проведення всебічного багатоваріантного анонімного тестування, що забезпечувало б – з урахуванням професійної спеціалізації – визначення і підтвердження наявності належних інтелектуальних, морально-вольових якостей та загальної ерудиції в обсягах, достатніх для виконання покладених на них обов’язків, негативні результати якого вважалися б достатньою підставою для звільнення;

Н. проведення атестації всіх осіб, що вперше обіймають вищенаведені посади, за аналогічними правилами, та повторення обов’язкової атестації щоп’ять років з метою визначення можливості допуску до ведення справ більшої складності або зниження такої чи – за бажанням відповідної особи – раз на два роки;

О. реалізації соціальної політики, принципом якої є одержання державної допомоги виключно тими, хто за своїм матеріальним станом дійсно її потребує, та швидкої перекваліфікації осіб, що з тих чи інших причин втратили робочі місця;

П. всебічної підтримки створення та розвитку сучасних мереж комунікації, зокрема, полегшення доступу до державного радіочастотного ресурсу;

Р. всебічної підтримки розвитку інформаційних технологій, створення пільгових податкових режимів для осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність у цій сфері, запровадження належних умов для одержання всіх державних послуг та реалізації прав, пов’язаних із участю держави, за їх допомогою, зокрема, але не обмежуючися, при проведенні виборів та референдумів, підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів, відправленні правосуддя, одержанні будь-яких свідоцтв, довідок ліцензій та дозволів;

С. всебічної підтримки класичних вищих навчальних закладів, утворених до 1992 року, в тому числі тих, існування яких переривалося, утвердження і захист академічних свобод, створення умов для навчання українських студентів за кордоном, зокрема, шляхом кредитування за умови відпрацювання певного строку на території України;

Т. всебічної підтримки української науки в галузях, що є провідними за індексом цитування у визнаних міжнародною науковою спільнотою джерелах, просування українських винаходів та промислових зразків на міжнародному ринку, а також створення умов для відновлення престижу і досягнення світових стандартів гуманітарними науками;

У. всебічної підтримки української культури та мистецтва, підтримки участі українських діячів культури та мистецтва та їхніх творів у провідних міжнародних виставках та фестивалях, зокрема, особливого піклування про український театр та кінематограф, у тому числі із запровадженням спеціальних зборів на їх підтримку із пов’язаних з використанням відповідних творів джерел, що такі збори замінювали б певною мірою інші податки і спрямовувалися виключно на підтримку створення нових творів;

Ф. всебічної підтримки фізичної культури і спорту, в першу чергу на рівні територіальних громад, створення умов для залучення до них нових поколінь, зокрема шляхом забезпечення кредитування відповідних видатків, створення умов для соціальної адаптації та перекваліфікації спортсменів, що завершують кар’єру;

Х. створення умов та початку функціонування суспільного телебачення і радіомовлення, незалежного від політичних та державного впливів, протягом найближчих 6 місяців.