Тема 10. Інституціоналізація науки

Лекція 10. Диференціація, проліферація та інтеграція науки.

Буржуазна культура. Технічний прогрес. Науковий прогрес. Науково-технічний прогрес.

Відокремлення громадянського суспільства від прийняття рішень з початком науково-технічного прогресу. Відчуження прийняття технологічних рішень від науково-пізнавальної діяльності.

Колективізація науково-пізнавальної діяльності і індивідуалізоване привласнення здобутків науки. Абстрактна раціональність методологічного відношення до дійсності. Відчужена раціональність. Цивілізація і ситуація постмодерну. Наукове дослідження у контексті глобалізації.

Завдання для самостійної роботи.

1. Відчуження прийняття технологічних рішень від науково-пізнавальної діяльності.

2. Колектив як суб’єкт науково-пізнавальної діяльності.

3. Здоровий глузд і відчужена раціональність.

4. Зміна ідеалів раціональності.

Література:

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. –М.,1998.

Постмодерн: переоцінка цінностей. Збірник наукових праць. –Вінниця,2001.

Пружинин Б.И. Рациональность и историческое единство научного знания. –М.,1986.

Рассел Б. Человеческое познание: его сфера и границы. –К.,1997.

Рижко Л.В. Науковий простір: філософський і наукознавчий аспекти. –К.,2000.

Савостьянова М.В. Аксиологический анализ парадигмальной науки или о роли ценностей в науке. Монография. - К.: Изд. ПАРАПАН, 2009. – 260 с.

Степин В.С. Теоретическое знание. –М.,2000.

Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. –М.,1986.

Контрольні питання першого модулю:

1.Основоположні тези самоусвідомлення суб’єкта наукового пізнання.

2. Експлікація поняття “знання”,“об’єктивна дійсність”.

3. Знання як цілеспрямування діяльності.

4. Знання як відображення дійсності.

5. Знання як усвідомлення незнання.

6. Предмет думки та основні форми теоретичного пізнання.

7. Аналіз, синтез, аналогія як розумові дії.

8. Логічна і наукова раціональність.

9. Раціональна інтуїція.

10. Критика когнітивного підходу.

11. Суб’єкт наукового пізнання.

12. Поняття “об’єкт наукового пізнання”.

13. Принципи і предмет пізнання.

14. Конкретне і абстракне мислення.

15. Предмет пізнання і множина наук.

16. Емпіричний рівень пізнання та його основні форми.

17. Рефлексія і раціональність.

18. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.

19. Об’єктивна: абсолютна та відносна істини.

20. Істинна система знання.

21. Кореспондентна і когерентна концепції істини.

22. Істинність, практичність, доведеність знання.

Контрольні питання другого модулю:

1. Особливості знання об’єктивно існуючої властивості.

2. Факт як форма наукового знання.

3. Закономірність і закон.

4. Відмінність фактів і емпіричних даних.

5. Система знання як емпірично наявна реальність.

6. Поняття теорії.

7. Проблема несумірності теорій.

8. Рекурентні міркування як формування множини систем теоретичного знання.

9. Доведення і обгрунтування системи знання.

10. Об’єкт теорії.

11. Проблема вибору кращої теорії з множини конвенціонально сформованих.

12. Форми усвідомлення незнання.

13. Онтологічні, гносеологічні, методологічні основоположення системи знання.

14. Вирізнення актуальних іц наукових проблем.

15. Класифікуючий вплив усвідомлення проблеми.

16. Суперечність як усвідомлений зміст незнання.

17. Уявлення речей як поняття про дії (Ч.Пірс).

18. Когітивний підхід та парадокс непотрібності мислення в когнітивізмі.

19. Зміст принципів верифікації та редукції.

20. Поняття “спостереження” та “експериментальне дослідження”.