Показники успішного розвитку дітей. Діти з високою чутливістю нервової системи (за умови, що це її типологічна властивість, а не результат виснаження) є менш витривалими до емоційних

Діти з високою чутливістю нервової системи (за умови, що це її типологічна властивість, а не результат виснаження) є менш витривалими до емоційних навантажень: внаслідок сильних емоційних вражень (не тільки негативного, але і позитивного забарвлення) вони швидко втомлюються, що негативно відбивається на їхньому самопочутті та поведінці. Проте, якщо створювати для таких дітлахів більш спокійну обстановку і забезпечувати можливість повноцінно відновлювати сили, це дозволить реалізуватись і сильним сторонам типологічно високої чутливості. Такі діти краще відчувають найменші нюанси звуків, форм і кольорів, вони легше оволодівають руховою координацією (тому добре навчаються малюванню, вирізанню, майструванню, танцювальним рухам тощо); їм легше вдається відчути душевний стан іншої людини і тому вони вміють як ніхто співчувати і співпереживати оточенню. Поряд з високим розвитком емоційних здібностей, ці діти схильні також до випереджувального мовного і розумового розвитку (який, тим не менш, не можна форсувати).

Ще однією ознакою успішного розвитку чутливих дошкільників є їхня емоційна гнучкість: вони не застрягають на негативних емоціях (як емоційно неблагополучні діти), а легко переходять від одних почуттів до інших – від плачу – до сміху, від суму – до радості.

Уповільненість рухів і дій дитини може бути пов’язаною як з її типологічними властивостями (темпераментом), так і з суб’єктивними трудностями поведінки в стресових ситуаціях. В останньому випадку уповільненість дошкільника проявляється ситуативно – лише тоді, коли йому щось не подобається, або коли він відчуває, що хтось з дорослих невдоволений ним. Іноді така «гальмівна реакція» дитини може створювати враження, що вона навмисно тягне час, щоб подражнити дорослих, які поспішають. Насправді ж, причиною дезорганізації діяльності дошкільника стає саме психологічний тиск на нього – наприклад, якщо енергійна і нетерпляча мама обурюється неповороткістю малюка, постійно смикає та квапить його, він починає хвилюватися і «впадає у ступор»: втрачає контроль над своїми діями, забуває послідовність операцій, у нього все валиться з рук.

Щоб не провокувати у дітей таких реакцій «захисного гальмування», їх варто не квапити і не «вмотивовувати» (встигнеш, дам цукерку), а заспокоювати і підбадьорювати. Це дозволить зменшити стрес (напруження), який і загальмовує (дезорганізує) діяльність дитини.

У випадку, коли «уповільненість» є типологічною індивідуальною властивістю, тобто якщо всі прояви активності дошкільника характеризуються нижчим темпом у порівняні з швидкістю однолітків, то таким «флегматикам» потрібна допомога дорослих в розвитку таких здібностей, що дозволять в майбутньому компенсувати нижчий темп діяльності – її безпомилковістю (успішні флегматики діють «повільно, проте вірно»). Задачі економії часу відповідають такі вміння людини, як вміння орієнтуватись в умовах завдання, планувати роботу, уважно контролювати свої дії. Особистісними рисами, що сприяють високим досягненням людей з «флегматичним темпераментом» є акуратність, уважність, організованість, ґрунтовність вивчення проблеми.

Умови успішної педагогічної роботи з «повільними» дітьми:

- особливу увагу приділяти розвитку здібності планувати свої дії, уявляти послідовність виконання операцій;

- відводити спеціальний час на тренування нових навичок в ігровій ситуації, щоб знизити стресогенних вплив нестачі часу на психіку дитини;

- підтримувати, або навіювати малюкам любов до ґрунтовності та порядку, оскільки ці вподобання дозволять дітям в майбутньому заощаджувати час, необхідний їм для виконання діяльності.

Date: 2015-08-24; view: 388; Нарушение авторских прав