Особливості розвитку та завдання виховання і навчання дітей молодшої групи

Молодшу групу доцільно комплектувати так, щоб у ній були діти, які до трьох років виховувались удома, і ті, що відвідували дошкільний заклад раніше.

Перший період, пов'язаний з пристосуванням малюка до нових умов життя, нового режиму, нових норм співжиття, відмінних від тих, що були в сім'ї, досить складний. Входження в нові умови, пристосування до них можуть тривати від кількох тижнів до кількох місяців, а в поодиноких випадках і довше.

Незвичність умов, велика кількість нових вражень, створюють напружений, іноді стресовий стан, що нега­тивно позначається на фізичному та психічному здоров'ї малюка. У зв'язку з цим особливого значення набуває культура прийому в дитячий садок і забезпечення пси-холого-педагогічних умов для нормальної адаптації.

Основне завдання вихователя — постійно виявляючи турботу про кожну дитину, створювати в неї почуття захищеності, спокою, довіри.

Перші кілька днів можна дозволити комусь із бать­ків бути в групі разом з дитиною, для цього термін комплектування групи доцільно дещо продовжити. До­помагають дітям справитись з напруженням, складними переживаннями, стресами улюблені речі, іграшки, при­несені з дому.

Протягом першого півріччя перебування малят у дитячому садку вихователь має надавати кожному з них різноманітну всебічну допомогу, навіть тоді, коли дитина могла б справитись сама (під час одягання, роздягання тощо). Тут допомога вихователя набуває характеру спільної з дитиною справи, і в такій ситуації побутові практичні дії стають не тільки важливими, а й цікавими, вона привчається сама успішно їх виконувати. Дослідники небезпідставно вважають, що спілкування й спільні дії дитини з вихователем під час різних режимних побутових моментів краще впливають на її загальний психічний розвиток, ніж групові заняття.

Спілкування вихователя з дітьми має бути індивіду­алізованим, тоді й кожна дитина відчує свою при­четність до нього. Готовність малюка відвідувати дитячий садок, його настрій тісно пов'язані з тим, наскільки уважно, доброзичливо, привітно вихователь зустрів його зранку. Так само важливо тепло прощатися з кожною дитиною увечері.

Необхідною умовою доброго самопочуття і розвитку маленької дитини в дитячому садку є довіра і приязність до вихователя. В цьому віці дитині особливо потрібна материнська підтримка і турбота, тому вихователь про­тягом дня має виявляти до кожної дитини своє добре ставлення: приголубити, назвати ласкавим іменем, погла­дити, допомогти.

У другому півріччі вже доцільно спонукати малюків до певної самостійності. Намагання дитини самостійно виконати ту чи іншу дію — взутись, одягнутись, їсти, розпочати гру, розглядати картинки, покласти речі та іграшки на місце, допомогти іншій дитині тощо — вихователь має помітити, позитивно оцінити, незалежно від того, який буде результат. Ініціативні дії вихованця, навіть якщо вони закінчуються невдачами, є свідченням активності. Дитина, якій цікаво, яка відчуває певну свободу, швидше стає самостійною. Численні заборони, негативні оцінки, примушування для дітей цього віку психологічно недоцільні, а тому неприпустимі. Спеціалісти радять ті чи інші успіхи дитини порівнювати тільки з її власними минулими і майбутніми результатами (вчора ще не вмів, а сьогодні вже навчився),а не з результатами інших (Таня вміє, а ти — ні).