Вікові особливості. На другому році життя закладається підґрунтя подальшого емоційно - соціального розвитку особистості

На другому році життя закладається підґрунтя подальшого емоційно - соціального розвитку особистості.

Емоції дітей другого року життя здебільшого пов'язані з предметною діяльністю, її успішністю чи неуспішністю. Інтерес до об'єкта в сполученні з невмінням діяти викликає у дитини невдоволення, гнів, засмучення. Негативні реакції дитини свідчать про те, що спосіб її дії з предметами ще не сформований.

Дитина цього віку надзвичайно емоційна. Якщо вона не хворіє, не голодна, якщо з нею ласкаво спілкуються дорослі, якщо є предмети, з якими вона може різноманітно діяти, дитина життєрадісна, бадьора, активна. Водночас у неї легко можуть виникати короткочасні негативні емоційні стани як наслідок недостатньої уваги дорослих до дитини. Найбільше задоволення й радість відчуває дитина від спілкування з дорослим. Залишений на тривалий час без спілкування з дорослим малюк стає млявим, не цікавиться іграшками. Поведінка дитини, її дії, стійкість уваги, залежить від того, чи подобається їй щось, чи не подобається.

Дитина 2-го року характеризується мінливістю емоційного стану: незначні події можуть призвести до плачу і навпаки, ще не висохли сльози від образи – дитина вже весело посміхається. Їй притаманна висока навіюваність та тонка диференціація емоцій – дитина не розуміє слів, але добре відчуває, люблять її, чи ні. Усі плачуть – і вона так само може заплакати, легко піддається емоційному навіюванню.

Дитина потребує особистісного позитивно забарвленого спілкування. Активність її підвищується навіть від звернених до неї лагідних слів дорослого. У дитини наявна прихильність до тих, хто з нею доброзичливо і привітно спілкується. Вона важко переживає вимушене припинення таких теплих стосунків, наприклад, при переході до іншого дошкільного закладу. Дитина рано виявляє самостійність, відштовхує руку матері, вимагаючи ложку, щоб їсти самій.

Явища, предмети довколишнього світу викликають зацікавленість дитини, стимулюють до запитання, що засвідчує розвиток орієнтовно-пізнавальної діяльності.

Діти добре орієнтуються в найближчому оточенні (впізнають свою маму серед інших, які прийшли у дитячий садок).

Змінюється характер спілкування дитини з дорослим, воно стає мовленнєвим, ситуативно-особистісним.

У дитини спостерігаються перші прояви самосвідомості: відособлення себе від оточуючих: вона вимагає поваги до своїх бажань, уподобань, проявляє впертість, незгоду, неслухняність, радість внаслідок успішних і засмучення внаслідок невдалих дій. Активізується предметно-маніпулятивна діяльність.

У процесі спілкування з дорослими і дітьми дитина навчається розуміти іншу людину. З 1,5 р. виникає прагнення втішити засмучену людину, емоційний відгук на її переживання. Водночас емоційна нестабільність дитини подекуди заважає встановленню позитивних контактів з однолітками. До 2-х років майже всі діти набувають здатності встановлювати контакти один з одним. Виникає елементарне – емоційно-практичне спілкування з однолітками.

Дитина прагне до співучасті в розвагах і забавах з іншими однолітками: вони разом сміються, бігають, кричать. Змінюються і взаємини між дітьми, створюються емоційно-ігрові відносини – загравання, інтерес до дій один з одним, співчуття.

Зростає рівень самостійності дитини: дитина, починає робити те, що привертає її інтерес і до чого в неї є бажання (сама знаходить собі іграшки, предмети, діє ними). З’являються зачатки довільної поведінки, якщо дитині в чомусь відмовляють, вона наполягає більше активно, аніж у період немовляти.