Світове дерево

Світове дерево уособлює в собі єдність усього світу. Це своєрідна модель всесвіту й людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це також посередник між світами – своєрідний міст, яким можна перейти до світу богів або потойбіччя. Про дерево життя у світі створено безліч легенд, казок.

Найчастіше у фольклорі як світове дерево виступають дуб, явір, верба, липа, калина, вишня, яблуня. У казковому епосі дерева тісно пов’язані з жінками й дівчатами. В українських легендах дівчата перетворюються на дерева з туги за коханими. У веснянках зустрічається мотив казкового дерева, яке парує закоханих.

Символ світового дерева – це й образ утіленої родючості, жінки, матері, який знаходимо на вишивках, писанках, тканих рушниках і килимах. Родовідні дерева вишивали червоними нитками по білому полотну долі-рушника й вивішували як обереги над образами, вікнами.

Весільна символіка рясніє словесними й мальованими, вишитими зображеннями дерева життя. Це й весільне гільце, й настінні розписи та витинанки, й пісні, в яких мовиться про райське дерево, яке зродило дві ягідки – молоду й молодого. На весіллі молоду символізує гільце, яке на дівич-вечорі дівчата прикрашають квітами, калиною та барвистими стрічечками. Коли беруться ділити коровай, гільце розбирають собі по гілочці дружки молодої. Вважається, що гілочки з весільного гільця допомагають потім щасливо вийти заміж.

(200 слів) (З книги)

Сонце

Мабуть, усі народи в давнину вважали сонце святим. Сонце – головне джерело світла й тепла. Сонце символізує знання, справедливість, милосердя, переможця неправди й усілякого зла. А ще – тепло, світло, чоловіче начало. Його атрибути – коло, колесо, паляниця, яблуко. Тварини – символи сонця –кінь, золоторогий олень, вепр, півень, сокіл. Час, пору дня можна було визначити за сонцем, за розташуванням його над обрієм: досвіток, ранок, полудень, вечір. За сонцем визначають і сторони світу: схід, захід, північ, південь.

Інше втілення сонця – образ жіночий, образ господині – дружини місяця, матері зірок. Сонце, місяць і зорі утворюють небесну родину. Їх символи виліплюють і розташовують на весільному короваї, який є уособленням сонця. Випікання короваю уявляли як його схід. Про добре випечений коровай кажуть: коровай, як сонце. Калита, різдвяна паляниця, та й сам щоденний хліб – це ніби маленьке сонце в кожному домі.

У давнину Великдень був одним із найбільших свят, коли вшановували сонце. Схід сонця на Великдень зустрічають урочисто, відчиняють у хатах вікна й двері, аби сонце зайшло до оселі, освітило все й освятило.

На свято Купала є звичай спускати з пагорба вогненне колесо. Вінок (купальський, весільний, обжинковий, настінний вінок-оберіг) також уособлює сонце. Купальське пускання вінків на воду відображає шлюб води й сонячного вогню, з якого постав світ.

(198 слів) (З книги)