Етапи економічної інтеграції в країнах ЄС

Ідея єдиної Європи займала думки європейських політиків вже тривалий час і лише у другій половині ХХ ст. вона найшла своє практичне втілення. Інтеграція не може бути породженням однієї політичної волі, для її розвитку необхідні певні передумови:

1. Наявність спільних духовних цінностей, сумісність соціальних і політичних ідеалів

2. Можливість взаємодоповнюючого економічного і науково-технічного розвитку

3. Традиційна взаємодія, взаємоповага. Традиційне прагнення до єдності.

4. Спільність інтересів з головних питань міжнародного життя, співробітництво у воєнних і воєнно-політичних союзах, врегулювання територіальних суперечок.

Мета ЄС – сприяти розвитку нац. економік і захищати Європу від засилля американського капіталу.

Умовами вступу в ЄС є ліквідація збиткових підприємств і державних дотацій. Країни-учасниці спільно розробляють екон. політику, міждержавні проекти, митні тарифи, регулюють фін. систему, налагоджують систему міжнародної спеціалізації з метою забезпечення рентабельності вир-а, ств. єдиний ринок праці.

Спершу ЄС був заснований шістьма країнами, але після 1958 року відбулось п'ять етапів послідовного розширення ЄС. 1 травня 2004 року до ЄС приєднались 10 нових членів, що стало найбільшим розширенням Союзу за всю його історію. Після входження у 2007 році Болгарії та Румунії ЄС нараховує 27 країн-учасників.

Процес становлення ЄС був тривалим і супроводжувався кризовими явищами, викликаними структурними змінами в економіках країн, процесом напрацювання системи інтеграції.

Етапи європейської економічної інтеграції:

1. Зона вільної торгівлі- с касування мита,квот та інших обмежень у торгівлі між державами-учасниками при збереженні їх автономії у митній і торгівельній політиці стосовно третіх країн.

2. Митний союз - запровадження спільних зовн. митних тарифів і перехід до єдиної торгівельної політики стосовно третіх держав.

3. Єдиний внутрішній (спільний) ринок -митний союз плюс здійснення заходів, які забезпечують вільний рух послуг, капіталів і робочої сили.

4. Економічний і валютний союз -эдиний внутрішній ринок плюс гармонізація і координація економічної політики держав-учасниць на основі спільного прийняття рішень і контролю над їх виконанням, заміна національних валют єдиною. Єдина валютна і грошова політика.

Успіхи європейської інтеграції зробили ЄС привабливим для інших європейських держав. 1 січня 1995 р. членами ЄС стали Швеція, Фінляндія, Австрія. Проте референдуми в Норвегії і Швейцарії дали перевагу силам, що виступали проти вступу до ЄС.

Основними законодавчими документами ЄС є Єдиний європейський акт, Договір про Європейський Союз та Договори, що укладають Європейські Співтовариства. В цих документах визначені: мета створення ЄС, інститути цієї організації, їх функції та порядок формування, викладені принципи функціонування ЄС, його компетенції, основні завдання і засади співробітництва.

На саміті ЄС в Афінах у квітні 2003 р. було прийнято рішення про прийняття до Союзу ще 10 нових членів, серед яких були і колишні три радянські республіки.

Країни-кандидати Македонія, Туреччина, Хорватія,Ісландія, Чорногорія, Сербія

Інститути ЄС: - Європейська рада;-Рада Європейського Союзу (Рада міністрів);- Європейська комісія;- Європейський парламент;- Суд європейських спільнот;