Вимоги безпеки при виготовленні найпростіших гранульованих та емульсійних вибухових речовин

На теперішній час на відкритих гірничих роботах використовуються тротиловміщуючі ВР (граммоніти, гранулотол та ін.), найпростіші ВР (ігданіти) та емульсійні ВР (україніт, анемікс, емоніт, ЕРА тощо). Тротиловміщуючі ВР більш небезпечні, тому що виділяють велику кількість шкідливих газів і чутливі до удару. При виготовленні таких ВР і заряджанні свердловин виділяється пил, дія якого призводить до професійного захворювання підривників катарактою очей. В Україні прийнята програма заміни тротиловміщуючих ВР на безтротилові, яка успішно виконується.

Безтротиловими є найпростіші ВР (НВР) й емульсійні ВР (ЕВР), котрі більш безпечні в роботі, виділяють значно меншу кількість шкідливих газів, не спричиняють професійних захворювань і мають порівняно невисоку ціну. Наприклад, анемікс має запрограмований термін дії, після якого він уже не є ВР, що робить більш безпечними роботи з ліквідації відказів, транспортуванні, переробці гірської маси. ЕВР у повній мірі задовольняють потреби підприємств, і обсяги їх виробництва постійно зростають.

Виготовлення НВР і ЕВР на стаціонарному пункті здійснюється за дозволом Держгірпромнагляду. В місцевих органах Держгірпромнагляду повинен бути одержаний дозвіл на виготовлення таких ВР у конкретних умовах.

Сумарне завантаження вибуховими речовинами приміщень, у яких вони виготовляються, не повинно перевищувати 120 т. При цьому об'єм нагромаджувальної місткості (бункера) повинен бути кратним вантажопідйомності транспортних засобів.

Енергоджерела повинні бути розташовані за межами небезпечної зони, розрахованої за ударною повітряною хвилею. На території пунктів можна розміщувати тільки споруди та будови, призначені для переробки та виготовлення компонентів ВР, а також відповідні додаткові об'єкти і сховища для компонентів ВР. Стаціонарні пункти виготовлення ВР повинні розміщуватись на безпечній за передачею детонації відстані від місць розвантажування, але не ближче 100 м. Зарядна для акумуляторних навантажувачів і постійна стоянка для зарядних машин можуть розташовуватися за територією пунктів поза складом ВМ на відстані не ближче 50 м. Виробничі будови та сховища повинні бути на відстані не менше 40 м від огорожі зовнішнього периметра пункту.

При розробці нових ВР і технологічних процесів їх виготовлення необхідно керуватися вимогами ЕПБ при ВР, правилами пожежної безпеки та передбачати заходи щодо їх забезпечення. Категорії небезпеки приміщень установлюється розробником і погоджується з головною організацією.

Відповідно до класу вибухонебезпечної зони робиться вибір електрообладнання в порядку, передбаченому ПУЕ. В'їзд у споруди та приміщення для ВР дозволяється тільки транспорту спеціального призначення. Змішувально-зарядним і транспортно-зарядним машинам, а також іншим видам транспорту, допущеним до перевезення ВР, дозволяється під'їзд до стаціонарних пунктів виготовлення та підготовки ВР. Під'їзд залізничного транспорту до споруд, де можливе виділення пилу ВР, допускається не ближче, ніж на 10 м. Усі стаціонарні пункти виготовлення та підготовки ВР повинні опалюватись. У приміщеннях, де виділяється пил ВР або їх компоненти, застосовується повітряне опалення, поєднане з приточною вентиляцією, водяне або повітряно-водяне опалення з температурою нагрівальної поверхні не вище 80°С.

Згідно з вимогами «Технологічного регламенту виготовлення емульсійної речовини Україніт – ПП – 2 ТР 1.001.2005» всі металеві частини технологічного устаткування повинні бути заземлені. Загальний опір заземленого устаткування не повинен перевищувати 100 Ом. Обслуговуючий персонал повинен бути забезпечений одягом і взуттям, що не накопичує статичну електрику.

Організація пожежної безпеки на пунктах і вибір параметрів систем пожежогасіння здійснюються згідно з діючими нормами та правилами. В усіх приміщеннях пунктів повинні передбачатися місця для розміщення пожежного інвентарю та засобів пожежогасіння.

Забороняється куріння і наявність відкритого вогню в усіх приміщеннях підготовки компонентів ВР і в радіусі 100 м від зарядної машини.

При загоранні слід гасити:

- аміачну і калійну селітру – водою, вуглекислотним вогнегасником;

- емульгатор – водою, вуглекислотним вогнегасником, повітряно-механічною піною;

- емульсійну композицію – водою, вуглекислотним вогнегасником.

На підприємствах, де знаходяться стаціонарні пункти з виготовлення ВР, повинні бути розроблені плани ліквідації аварії, затверджені керівництвом підприємства та погоджені з місцевим органом пожежної охорони.

Виготовлення ВР на стаціонарних пунктах, які розташовуються поблизу кар'єрів, в цілому підвищують безпеку вибухових робіт, тому що на їх територію доставляються невибухові компоненти. Зменшується кількість ВР, що перевозиться дорогами загального користування. Із базисних і витратних складів на кар'єр перед масовим вибухом доставляються тільки ЗІ.