Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права. Імплементація норм міжнародного права

Теорії:

Дуалізм:. МП і внутрішньодержавне право - два різних правопорядку, але міжнародне право може виконувати свої завдання, тільки постійно звертаючись до національного права. (Тріппель, Цорн, Анцилотти).

В кінці XIX в. була сформульована і концепція дуалізму. Згідно їй, міжнародне право і внутрішнє діють у різних сферах, являють собою самостійні правові системи, які не перебувають у супідрядності.

Монізм. Міжнародне та національне право - це частини єдиної правової системи, але:

внутрішньодержавне право домінує над МП (К. Шмідт);

міжнародне право має перевагу над національним (Г. Кельса).

Слідуючи поглядам Г. Гегеля, ряд німецьких юристів сформулювали концепцію примату внутрішнього права, відповідала інтересам зовнішньої політики Німеччини, що готувалася до переділу світу. А. Цорн, наприклад, розглядав міжнародне право як внешнегосударственное право, норми якого є юридичними лише в тій мірі, в якій вони включені у внутрішнє право. Ця концепція є нігілістичної, оскільки заперечує юридичне існування міжнародного права.

Міжнародне право відрізняється від внутрішньодержавного права з наступних підстав:

1) за предметом правового регулювання. Міжнародне право регулює відносини публічного порядку і не зачіпає відносини приватного характеру;

2) по колу суб'єктів. У міжнародному праві склався особливий коло суб'єктів; питання про віднесення приватних осіб до суб'єктів міжнародного права є дискусійним;

3) за способом нормообразования. У міжнародному праві існує особливий погоджувальну порядок утворення норм. Суб'єкти міжнародного права є безпосередніми учасниками процесу нор-мообразованія;

4) за способом захисту норм. У міжнародному праві відсутній будь апарат наддержавного примусу. Суб'єкти виконують свої міжнародні зобов'язання на основі принципу добровільного виконання норм міжнародного права.

Одним із способів зближення національної і міжнародної правової систем є імплементація міжнародних норм. Під імплементацією слід розуміти здійснення, виконання державою міжнародних правових норм, сукупність заходів для реалізації норм міжнародного права. Кожна держава сама визначає методи і засоби імплементації.

Головна вимога імплементації - строге проходження цілям і змісту міжнародного встановлення.

Способами імплементації є:

інкорпорація;

трансформація;

загальна, приватна чи конкретна відсилання.

При інкорпорації міжнародно-правові норми без будь-яких змін дослівно відтворюються в законах імплементує держави.

При трансформації відбувається певна переробка норм відповідного міжнародного договору при перенесенні їх у національне законодавство (зазвичай це відбувається через необхідність урахування національних правових традицій і стандартів юридичної техніки).

У разі загальної, приватної або конкретної відсилання міжнародно-правові норми безпосередньо не включаються в текст закону, в останньому міститься лише згадка про них. Таким чином, при імплементації шляхом відсилання застосування національної правової норми стає неможливим без безпосереднього звернення до першоджерела - тексту відповідного міжнародного договору.