Силікофосфатні цементи

Силікофосфатні цементи (СФЦ) існують протягом багатьох літ як сполучення ЦФЦ і СЦ, тобто поєднують у собі естетичність силікатів і міцність фосфатів.

Застосування. СФЦ застосовуються для цементування незнімних зубних протезів і ортодонтичних апаратів, а також для пломбування каріозних порожнин III і V класів.

Склад і затвердіння.

Порошок являє собою суміш, що складається з 10-20 % оксиду цинку (порошку КФЦ) і силікатного скла (порошку СЦ), змішаних механічним шляхом чи сплавлених і повторно здрібнених. Силікатне скло звичайне містить від 12 до 25 % фториду. Рідина складається з концентрованого розчину ортофосфорної кислоти, що містить 45 % води і від 2 до 5 % солей алюмінію і цинку.

Затверділий цемент складається з непрореагованих часток скла й оксиду цинку, зв'язаних разом матрицею з алюмосилікатфосфатного гелю.

Спосіб застосування і властивості.

Процес замішування аналогічний такому при застосуванні ЦФЦ. Суміш для пломбування повинна бути глянсовою і мати тістоподібну консистенцію.

Робочий час СФЦ складає 4 хв., час затвердіння — 5-7 хв., але він може бути збільшений, якщо користуватися охолодженою пластинкою. Завдяки наявності скла ці цементи більш прозорі, чим ЦФЦ, тому більш естетичні і їх можна застосовувати для цементування порцелянових конструкцій. СФЦ після затвердіння мають підвищену кислотність (рН 4-5). Тому при постановці пломби на живі зуби з цих цементів так само, як при СЦ, необхідний захист пульпи.

Переваги СФЦ, що залежать від їхніх властивостей:

- легкість застосування;

- відносно висока міцність і зносостійкість;

- відносно гарна адгезія до тканин зуба;

- погана розчинність у ротовій рідині;

- естетичність.

Недоліки СФЦ:

- подразнюча дія на пульпу зуба.

Типовими представниками даної групицементів є силідонт-2 і силідонт-р.

Date: 2015-08-06; view: 912; Нарушение авторских прав