Препарування каріозних порожнин ІІ класу

Формування каріозної порожнини ІІ класу визначається двома принципами: біологічною доцільністю і технічною раціональністю. За принципом технічної доцільності порожнини формують з урахуванням механічної фіксації пломби, оскільки адгезивність (змикання) пломбувального матеріалу зі стінками порожнини не гарантує повноцінності пломби при великій кількості силових навантажень на зуби. Для кращої фіксації пломби з боку основної порожнини формують додаткову порожнину на жувальній поверхні.

Якщо сусіднього зуба немає і над каріозною порожниною залишився досить товстий шар дентину, порожнину формують ящикоподібної форми у межах контактної поверхні.

У випадках неглибокої каріозної порожнини на апроксомальній поверхні з метою кращої фіксації пломби та рівномірного розподілу жувального тиску на зуб слід створити додаткову площадку. Для цього знімають емаль і поверхневий шар дентину на жувальній поверхні зуба.

Вимоги до додаткової площадки:

1.Дно додаткової площадки мусить бути розташоване нижче емалево-дентинової межі на 1-2 мм.

2.Довжина її полвинна дорівнювати 1/3-1/4 довжини жувальної поверхні зуба.

3.Ширина повинна відповідати ширині основної порожнини.

4.Для ефективності пломбування кут “сходинки” мій основою й додатковою порожнинами має бути прямим.

5. Форма додаткової площадки на жувальній поверхні може бути досить різноманітного – хрестоподібна, трикутника, у вигляді хвоста ластівки та інші.

Рис.9

Ускладненя, які виникають внаслідок порушення методики препарування:

1. Перфорація дна каріозної порожнини з розкриттям пульпи.

2. Випадіння пломби через недотримання правил формування додаткової площадки.Формування площадки з гострим кутом спричиняє надлом пломби, а з тупим кутом – випадіння пломби.

3. Пошкодження ясенного краю.

4. Термічний опік пульпи.

5. Вторинний та ускладнений карієс.