Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Урок засвоєння нових знань⇐ ПредыдущаяСтр 14 из 14
Мета: засвоєння учнями, сприйняття, осмислення певних понять, законів теорій. Найбільш ефективно процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійснюється учнями під час активної діяльності, зумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій. Структура уроку 1. Перевірка домашнього завдання, відтворення та корекція опорних знань учнів (5-7 хв.). 2. Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація навчальної діяльності школярів (до 5 хв.). 3. Сприйняття та первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв’язків і відношень в об’єктах вивчення (10-20 хв. / для молодшого школяра / або 10-30 хв. / для старшокласника /). 4. Узагальнення та систематизація знань (10-15 хв.). 5. Підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання (до 10 хв.). Найчастіше таким уроком є вступний урок курсу (теми, розділу), коли він незначною мірою пов'язаний з темою попереднього уроку. Також доречно обрати цей тип у випадку, коли зміст матеріалу складний, об'ємний, містить значну кількість нових понять і положень. Може використовуватись пояснювально-ілюстративний, проблемний виклад. Заняття можна провести у формі бесіди, лекції, уявної подорожі чи екскурсії, відеоуроку, навчальної конференції з підготовленими доповідями (повідомленнями) учнів. Під час проведення уроку доречні конспектування, складання тез, опорних схем, робота з підручником, картою, довідниками тощо. Головне, щоб вивчення нового матеріалу учнями відбувалося не пасивно, а в ході різноманітної активної пізнавальної діяльності.
Крок за кроком. (Пам'ятка щодо підготовки та реалізації організаційного аспекту уроку) Організація структури уроку:
Організація навчального матеріалу:
Організація педагогічної діяльності викладача та навчально-пізнавальної діяльності учнів передбачає:
Організація навчально-методичного забезпечення і оснащення уроку:
Раціональне витрачання часу на організацію роботи викладача й учнів передбачає:
| ||
Типи і структура уроків. | |||
Урок є складним «відрізком» навчального процесу. Як усі складні об'єкти, уроки можуть бути поділені на типи за різними ознаками. За якими ж ознаками групуються уроки? Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчизняній дидактиці. Кількість класифікацій сьогодні вираховується десятками. Із педагогів минулого найстрункішу класифікацію уроків дав К.Д. Ушинський. Він виділив такі типи уроків: 1) уроки змішані, метою яких є повторення вивченого, пояснення і закріплення нового матеріалу, 2) уроки усних вправ, 3) уроки письмових вправ, 4) уроки перевірки й оцінки знань, які проводяться після певного періоду навчання та наприкінці навчального року. Сучасна дидактика в цілому зберігає розроблену К.Д. Ушинським класифікацію уроків, але дещо її уточнює. Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі: 1)комбіновані (змішані); 2)уроки засвоєння нових знань; 3)уроки засвоєння навичок і умінь; 4)уроки застосування знань, навичок і умінь; 5)уроки узагальнення і систематизації знань; 6)уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь (В.О. Онищук, М.А Сорокін, М.І. Махмутов та ін.). Вищеназвані типи уроків входять до системи, створеної на основі дидактичної (навчальної) мети занять. Класифікація уроків за основною дидактичною метою є найзручнішою для вчителя. Складаючи календарний або тематичний план занять, учитель розподіляє уроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони, теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо ж передбачається формування в учнів навичок, то такі заняття належать до уроків засвоєння вмінь і навичок. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться уроки узагальнення і систематизації знань. Під поняттям «структура уроку» розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається тими завданнями, які постійно слід вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш раціональним шляхом досягти тих чи інших дидактичних завдань. Характер і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей того навчального процесу, який реалізується на уроках певного типу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань відрізняється від логіки засвоєння умінь і навичок, а тому й відрізнятиметься структура уроків відповідних типів. У зв'язку з цим кожний тип уроку має власну структуру. У структурі кожного типу уроку є внутрішня структура кожного етапу (мікроструктура). Вона визначається найдоцільнішим добором методів, прийомів і засобів навчання, необхідних для вирішення поставлених навчальних завдань. Наприклад, етап сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися на основі лекцій вчителя, проблемного викладу, евристичної бесіди, демонстрування кінофільму, самостійної роботи з підручником, таблиць тощо. Етап осмислення знань — за допомогою ширшої мисленнєвої діяльності учнів: аналізу вивчених матеріалів або здобутих фактів, порівняння, узагальнення, розкриття логічно-наслідкових зв'язків, формування висновків, виконання проблемних завдань тощо. Сьогодні вчитель вільно вибирає структуру уроку. Йому не обов'язково дотримуватися формального поєднання і послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності. Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих чи інших типів і структур уроку пропонується оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків. Комбінований (змішаний) урок має класичну чотириетапну структуру, яка бере свій початок від Я.А. Коменського і И.Ф. Гербарта. Вона спирається на формальні ступені (рівні) навчання: підготовку до засвоєння нових знань; засвоєння нових знань, умінь; їх закріплення і систематизацію; застосування на практиці. Етапи комбінованого уроку визначаються так: 1.Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів. 2.Перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок і вмінь. 3.Відтворення і корекція опорних знань учнів. 4.Сприймання і осмислення, узагальнення і систематизація учнями нових знань. 5.Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання. З наведеної структури видно, що комбінований урок має досягти двох або кількох рівнозначних освітніх цілей. Етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить його гнучким і придатним для вирішення широкого кола навчально-виховних завдань. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Згідно з деякими даними комбіновані уроки займають 75 — 80% від загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах. Спробуємо розкрити суть і дидактичні основи вищеназваних етапів уроку. Насамперед нагадаємо, що, готуючись до занять, учитель детально продумує їх цільові установки, зокрема конкретні освітні, розвиваючі та виховні завдання, які він буде вирішувати на кожному етапі уроку. Без цього урок буде мати аморфний характер. Організація учнів до активної участі в навчальному занятті не повинна забирати багато часу. Важливо залучити їх до роботи з першої хвилини. Саме тому початок уроку повинен бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості. Повторювально-навчальна робота щодо пройденого матеріалу є досить важливим етапом комбінованого уроку. її навчальне значення обумовлене трьома положеннями: 1) якщо учень передбачає, що його знання будуть перевірені, то він краще готується до уроку; 2) перевірка знань завжди пов'язана з активним відтворенням матеріалу, що є кращим засобом його засвоєння; 3) повторення і перевірка знань пов'язані з мовленнєвим(словесним) відтворенням вивченого матеріалу, що, природно, сприяє розвитку мови і мислення. Це означає, що підлягати перевірці і відтворенню повинні знання не окремих учнів, а всіх учнів класу. Тому передові вчителі, не відмовляючись від індивідуального усного опитування, широко застосовують фронтальне й ущільнене опитування, а також виставлення учням поурочного балу. Поряд з різними методами усного опитування в школах поширена методика письмових відповідей учнів на запитання з пройденого матеріалу. Донецький учитель В.Ф. Шаталов пропонує учням відтворити опорні сигнали, за допомогою яких був закодований новий навчальний матеріал. Досвідчені учителі мови, математики, фізики, хімії поєднують перевірку знань з виконанням різноманітних вправ, усним вирішенням задач і прикладів, виконанням графічних робіт та роботою над таблицями, схемами тощо. Повторювально-навчальна і перевірна робота має поєднуватися з актуалізацією (відтворенням, оживленням у пам'яті) знань, навичок і вмінь, які повинні стати опорою для засвоєння нових понять. Наприклад, на уроці ботаніки в 6 класі вивчається тема «Родина хрестоцвітних». Щоб засвоїти цю тему, учні мають пригадати будову і форму стебел, листків, квіток, плодів. Це буде відновленням у пам'яті знань, щоб довести їх до необхідної кондиції у всіх учнів. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Тему кожного уроку учитель повідомляє на початку заняття або при переході до роботи над новим матеріалом. При цьому важливо її чітко сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні повинні засвоїти (освітні завдання уроку). Водночас учитель наголошує на необхідності активності й самостійності при осмисленні та засвоєнні нової теми, що спричиняє розвиваюче завдання уроку. В інших випадках підкреслюється необхідність засвоєння учнями світоглядних, моральних, естетичних ідей, і таким чином визначається виховне завдання заняття. Повідомлення теми, мети і завдань уроку сприяє підвищенню організаційної чіткості і цілеспрямованості уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів. Під мотивом учін-ня розуміють внутрішні імпульси, які спонукають учнів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння і застосування знань, навичок і вмінь. Звідси мотивація учіння — це застосування різних способів і засобів формування в учнів позитивних мотивів учіння. Способи мотивації можуть бути різні: постановка проблемного навчального завдання, створення проблемної ситуації, ситуації успіху, повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу, формування інтересу до знань, процесу їх набування. Мотивація учіння не складає окремого етапу уроку. Ця робота ведеться протягом усього уроку. Сприймання, осмислення і засвоєння (запам'ятовування) нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями навчального матеріалу. Найбільш успішно цей процес забезпечується правильним поєднанням усього викладу, наочних посібників і самостійної роботи учнів з підручником. При первинному сприйманні учні усвідомлюють і запам'ятовують основні факти, події, ознаки, властивості предметів, явищ, процесів, відомості про те, коли, що і як відбувалось, до яких наслідків призвело. Проте, це сприймання є поверховим, неповним і не зовсім точним — таким, що не дає ґрунтовних знань. Тому після первинного ознайомлення з новим матеріалом і усвідомленням зовнішніх ознак та властивостей учитель організовує його поглиблене вивчення. Ця робота може мати різні варіанти: а)учитель сам двічі викладає новий матеріал за допомогою розповіді, пояснення, бесіди, а потім переходить до опитування учнів за його змістом; б)учитель спочатку сам пояснює новий матеріал, а потім організовує самостійну роботу учнів з підручником з метою глибшого осмислення і засвоєння нової теми; в)учитель визначає тему і мету уроку, створює проблемну ситуацію, визначає питання, які учні повинні засвоїти, а потім організовує їх самостійну роботу з підручником. Після цього проводиться бесіда з метою поглибленого осмислення і засвоєння нового матеріалу; г)на уроках хімії, фізики учитель організовує лабораторну роботу з метою осмислення і засвоєння нового матеріалу з використанням підручника. Двічі повертатись до нового матеріалу передовим учителям дозволяє виклад нового матеріалу укрупненими блоками, тобто пояснення на одному уроці 3 — 4 нових тем, що сприяє вивільненню часу для наступної роботи з поглиблення і розширення знань та формування практичних умінь і навичок. Осмислення знань — це заглиблення в суть явищ, процесів. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірних зв'язків і відношень між об'єктами вивчення або в середині об'єктів, між) їх складовими елементами. Основними прийомами й операціями в осмисленні є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння і узагальнення, застосування логічного і генетичного (історичного) підходу, моделювання, системний аналіз тощо. З метою осмислення на уроці нового матеріалу учитель може запропонувати учням відповісти на питання підручника, усно скласти тези виучуваного матеріалу, відтворити про себе правила, формули та інші теоретичні положення. Важливо при цьому звернути увагу учнів не тільки на засвоєння фактів, подій і теоретичних висновків, які з них випливають, а й на глибоке осмислення тих світоглядних, моральних, естетичних ідей, які містяться в новому матеріалі. Узагальнення і систематизація знань. Під узагальненням розуміють мислене виділення яких-небудь властивостей, які належать певному класу предметів; перехід від одиничного до загального. Систематизація — це мисленнєва діяльність, у процесі якої виучувані об'єкти організовуються в певну систему на основі вибраного принципу. Вищою формою систематизації є організація виучуваного і засвоєного раніше матеріалу в систему знань, у якій розрізняють основи (поняття, факти, постулати) і наслідки. Узагальнення і систематизація як етап уроку має визначити послідовність і підпорядкованість вивчених на уроці і засвоєних раніше споріднених понять на основі встановлених між ними істотних зв'язків і взаємозалежностей, визначити місце виучуваного поняття в системі відповідних знань. Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє, якими знаннями оволоділи учні, як працював клас, окремі учні. Домашнє завдання не слід давати наспіх. Необхідно пояснити зміст роботи, способи і послідовність її виконання. В окремих випадках доцільно перевірити, як учні зрозуміли зміст домашньої роботи. Крім своєї важливої переваги — можливості досягати на одному уроці декількох цілей, комбінований урок має і недоліки. Вони полягають у тому, що в учителя не вистачає часу не тільки на засвоєння нових знань, а й на інші види пізнавальної діяльності. Продуктивність усіх етапів знижується ще й тому, що значно виріс обсяг знань, які вивчаються на уроці, у багатьох школах переповнені класи, що ускладнює управління пізнавальними процесами, погіршилось ставлення учнів до навчання. У зв'язку з цим виникли і практикуються інші типи уроків, на яких учні займаються переважно яким-небудь одним видом діяльності: уроки засвоєння нових знань; формування нових умінь; узагальнення і систематизації знань, умінь; застосування знань, умінь на практиці; контролю і корекції знань. Структура цих типів уроків складається здебіль-шого з трьох частин: 1) організації роботи — перевірки домашнього завдання, актуалізації опорних знань, навичок і умінь; мотивації учіння; повідомлення теми, мети, завдань уроку; 2) головної частини — формування, засвоєння, повторення, закріплення, узагальнення, систематизації знань, умінь; контролю; 3) підведення підсумків і домашнього завдання. |
Типологія
уроків
за
В
.
А
.
Оніщуком
.
Мікро
-
та
макро
-
структура
уроку
Існують
різні
підходи
щодо
класифікації
уроків
за
певними
типами
:
К
.
Д
.
Ушинський
,
І
.
Т
.
Огородніков
,
М
.
І
.
Махмудов
,
І
.
М
Казанцев
тощо
.
Найбільш
поширеною
на
сьогодні
є
класифікація
уроків
за
дидактичною
метою
(
Г
.
І
.
Щукіна
,
В
.
О
.
Оніщук
,
М
.
О
.
Сорокін
,
М
.
І
.
Махмудов
та
інші
):
-
комбінований
(
змішаний
)
урок
,
-
урок
вивчення
нового
матеріалу
(
урок
засвоєння
нових
знань
),
-
урок
формування
практичних
вмінь
і
навичок
,
-
урок
закріплення
отриманих
знань
,
-
урок
контролю
і
корекції
отриманих
знань
і
умінь
,
-
урок
повторення
отриманих
знань
.
Кожен
з
уроків
має
власну
структуру
,
тобто
внутрішню
побудову
,
послідовність
окремих
його
етапів
.
Важливо
підкреслити
той
факт
,
що
структура
уроку
має
чітко
відповідати
меті
,
відображати
зміст
навчання
у
відповідності
до
поставленої
мети
,
в
той
же
час
вона
має
бути
достатньо
гнучкою
,
сприяющею
творчому
підходу
вчителя
щодо
рішення
завдань
навчально
-
виховного
процесу
.
Найбільш
поширеним
в
сучасній
школі
вважається
комбінований
урок
,
що
виконує
мету
і
завдання
декількох
типів
уроків
:
уроку
повідомлення
нового
матеріалу
і
урок
закріплення
отриманих
знань
;
урок
формування
практичних
вмінь
і
навичок
та
урок
перевірки
і
корекції
отриманих
знань
та
вмінь
тощо
.
Структура
комбінованого
типу
уроку
наприклад
:
комбінація
уроку
повідомлення
нового
матеріалу
та
закріплення
отриманих
знань
)
складається
з
наступних
етапів
:
-
організаційний
етап
(
що
настроює
суб
’
єктів
навчального
процесу
на
співпрацю
);
-
визначення
перед
учнів
теми
та
завдань
уроку
;
-
мотивація
учбової
діяльності
учнів
(
використання
різноманітних
підходів
та
методичних
прийомів
щодо
активізації
пізнавальної
діяльності
учнів
);
-
повідомлення
нового
матеріалу
(
передбачено
сприйняття
учнями
нової
теми
та
робота
над
осмисленням
та
засвоєнням
основного
навчального
матеріалу
);
-
закріплення
отриманих
учнями
знань
(
тобто
обговорення
розглянутого
навчального
матеріалу
через
відповіді
на
репродуктивні
та
проблемні
питання
,
аналіз
та
рішення
проблемних
ситуацій
,
рішення
задач
);
-
підведення
підсумку
уроку
(
вчитель
узагальнює
роботу
,
визначає
успіхи
учнів
,
оцінює
рівень
засвоєння
ними
знань
;
-
домашнє
завдання
.
За
невеликий
відрізок
часу
на
комбінованому
уроці
відбувається
повноцінний
цикл
переробки
та
засвоєння
учнями
навчального
матеріалу
. (
Б
.
Ліхачов
)
Крім
того
характерним
для
такого
типу
уроку
є
гнучкість
(
рухомість
)
структури
та
рівномірний
розподіл
часу
між
його
основними
етапами
,
наприклад
:
повідомлення
нового
матеріалу
та
його
закріплення
.
Вчитель
повинен
пам
’
ятати
,
що
комбінований
урок
забезпечує
найбільшу
віддачу
у
випадку
,
коли
в
залежності
від
характеру
учбової
ситуації
,
ступеня
активності
дітей
і
творчого
підходу
педагогу
до
організацій
пізнавального
процесу
його
структурні
компоненти
знаходяться
у
взаємодії
,
переходять
один
в
один
.
Так
,
наприклад
,
засвоєння
нових
знань
з
теми
може
відбуватися
в
процесі
виконання
учнями
самостійної
роботи
.
Перевірка
знань
проходить
через
всі
етапи
уроку
завдяки
активної
взаємодії
вчителя
з
учнями
і
різноманіттю
учбової
діяльності
.
Але
поряд
із
визначеними
перевагами
комбінованого
типу
уроку
,
можна
визначити
і
його
недоліки
:
неможливо
врахувати
індивідуальні
можливості
учнів
,
залучити
всіх
їх
до
співпраці
,
простежити
за
тим
на
скільки
всі
учні
засвоїли
учбовий
матеріал
.
Наступний
тип
уроку
,
що
ми
розглянемо
–
урок
вивчення
нової
теми
(
повідомлення
нових
знань
),
що
проводиться
з
метою
змістовного
і
глибокого
роз
’
яснення
нового
матеріалу
;
підтримки
уваги
і
мисленнєвої
активності
;
формування
світогляду
.
Під
час
проведення
такого
типу
уроку
основна
частина
часу
відводиться
на
вивчення
нового
матеріалу
з
теми
,
що
має
носити
проблемний
характер
(
І
.
Харламов
).
Структура
уроку
повідомлення
нового
матеріалу
,
як
і
в
попередньому
випадку
,
включає
загальні
,
характерні
для
всіх
типів
уроків
,
і
специфічні
,
що
відповідають
даному
типу
уроку
,
елементи
:
-
організаційний
етап
уроку
-
актуалізація
опорних
знань
(
вчитель
разом
з
учнями
пригадує
той
навчальний
матеріал
з
попередніх
тем
,
які
є
основою
вивчення
даної
теми
)
-
формулювання
теми
та
завдань
уроку
-
мотивація
пізнавальної
активності
учнів
-
викладення
нового
матеріалу
з
теми
-
підведення
підсумку
уроку
-
домашнє
завдання
з
теми
.
Урок
формування
практичних
вмінь
та
навичок
з
теми
спрямований
на
формування
в
учнів
практичних
вмінь
і
навичок
з
використання
ними
отриманих
на
попередньому
уроці
знань
;
розвиток
пізнавальної
та
мисленнєвої
активності
,
творчого
підходу
щодо
вирішення
економічних
проблем
;
формування
витримки
,
тактовного
ставлення
до
інших
,
навичок
економічної
поведінки
.
Найбільш
загальна
структура
уроку
формування
практичних
вмінь
та
навичок
наступна
:
-
організаційний
момент
уроку
-
повідомлення
теми
і
завдань
уроку
-
мотивація
учбової
діяльності
учнів
-
формування
практичних
вмінь
та
навичок
:
виконання
підготовчих
і
вступних
вправ
;
виконання
тренувальних
вправ
;
виконання
проблемних
та
творчих
вправ
-
підведення
підсумку
уроку
-
домашнє
завдання
.
Вступні
вправи
забезпечують
засвоєння
учнями
відповідних
понять
,
законів
,
закономірностей
.
Для
цього
бажано
застосовувати
завдання
мисленнєвого
характеру
на
аналіз
,
синтез
,
порівняння
,
встановлення
зв
’
язків
між
окремими
питаннями
теми
.
В
даному
разі
забезпечує
засвоєння
теоретичного
матеріалу
,
що
надає
їм
змогу
перейти
до
виконання
пробних
вправ
,
основне
завдання
яких
забезпечити
повне
і
міцне
засвоєння
навчального
матеріалу
.
Виконання
таких
вправ
поєднується
із
поясненням
відповідних
правил
та
обґрунтуванням
власних
дій
.
Вправи
виконуються
біля
дошки
одним
з
учнів
за
аналогією
,
коментуючи
кожен
крок
.
Далі
всі
учні
самостійно
можуть
виконувати
подібну
вправу
,
після
чого
один
з
них
пояснює
хід
її
виконання
.
Тренувальні
вправи
,
це
вправи
за
зразком
,
які
закріплюють
в
учнів
набуті
ними
практичні
вміння
і
навички
.
При
цьому
учні
отримують
від
вчителя
відповідні
інструкції
виконання
завдань
.
Творчі
вправи
передбачають
достатньо
міцні
знання
учнів
з
теми
та
відповідні
вміння
і
навички
їх
застосування
на
практиці
.
Важлива
дидактична
мета
таких
вправ
спрямована
на
відпрацювання
у
учнів
вмінь
швидко
,
чітко
і
правильно
вирішувати
життєві
проблеми
,
використовувати
отримані
знання
.
Учні
,
при
цьому
не
мають
готового
матеріалу
,
вони
мають
його
знайти
.
Мета
проведення
уроку
закріплення
отриманих
учнями
знань
передбачає
саме
закріплення
та
поглиблення
отриманих
учнями
знань
з
теми
;
розвиток
економічного
мислення
та
креативних
здібностей
;
формування
активності
і
ініціативності
учнів
.
Найбільш
загальна
структура
уроку
такого
типу
включає
наступні
елементи
:
-
організаційний
момент
уроку
-
формулювання
теми
та
завдань
уроку
-
мотивація
пізнавальної
активності
учнів
-
закріплення
отриманих
учнями
знань
(
обговорення
питань
з
теми
та
вирішення
практичних
завдань
)
-
підведення
підсумку
уроку
-
домашнє
завдання
.
Урок
перевірки
і
корекції
отриманих
учнями
знань
проводиться
після
вивчення
окремих
розділів
програми
і
спрямований
на
виявлення
рівня
оволодіння
учнями
комплексом
знань
,
умінь
і
навичок
та
прийняття
певних
рішень
щодо
вдосконалення
учбово
-
виховного
процесу
.
Структура
даного
уроку
складається
з
трьох
частин
:
-
Вступна
частина
:
повідомлення
мети
і
завдань
уроку
;
ознайомлення
із
ходом
проведення
уроку
;
інструктаж
щодо
виконання
завдань
,
які
пропонуються
для
виконання
та
ознайомлення
із
критеріями
оцінювання
;
створення
благоприємного
психологічного
клімату
на
початку
уроку
.
-
Основна
частина
:
може
бути
письмова
контрольна
робота
за
декількома
варіантами
;
може
бути
ущільнений
контроль
,
що
проводиться
у
декілька
етапів
і
передбачає
різні
форми
контролю
:
а
)
перевірка
знань
учнями
фактичного
матеріалу
з
теми
і
вмінь
розкривати
елементарні
зовнішні
зв
’
язки
в
предметах
і
явищах
(
усна
фронтальна
бесіда
,
або
опитування
);
б
)
перевірка
знань
учнів
щодо
основних
понять
їх
сутності
(
економічний
диктант
),
аргументувати
власні
судження
і
приводити
приклади
(
письмова
робота
та
індивідуальне
опитування
);
в
)
перевірка
глибини
усвідомлення
і
ступеня
їх
узагальнення
(
письмове
опитування
,
самостійне
складання
або
заповнення
узагальнюючих
таблиць
);
г
)
використання
учнями
знань
в
стандартних
умовах
(
письмове
рішення
задач
);
д
)
використання
знань
в
нестандартних
умовах
(
виконання
творчих
завдань
).
Заключна
частина
уроку
підведення
підсумку
заняття
. (
В
.
Оніщук
.)
Зауважимо
на
тому
,
що
основна
частина
такого
уроку
необов
’
язково
передбачає
повне
виконання
запропонованих
вище
завдань
.
На
вибір
способу
проведення
заняття
,
форм
контролю
і
завдань
,
впливає
зміст
теми
,
особливості
групи
навчання
та
творчий
потенціал
вчителя
.
Урок
повторення
отриманих
учнями
знань
можна
проводити
на
початку
нового
року
,
для
того
щоб
повторити
з
учнями
той
матеріал
,
що
було
ними
засвоєно
в
минулому
році
;
на
прикінці
вивчення
теми
,
розділу
,
щоб
узагальнити
і
систематизувати
отримані
учнями
знання
і
акцентувати
на
головній
ідеї
теми
,
розділу
,
курсу
.
Структура
даного
уроку
відповідно
включає
:
-
організаційний
момент
-
повідомлення
теми
і
завдань
уроку
-
мотивація
учбової
діяльності
учнів
-
повторення
отриманих
учнями
знань
-
підведення
підсумку
уроку
-
домашнє
завдання
Тип
уроку
вчителем
обирається
в
залежності
від
дидактичної
мети
,
що
він
перед
собою
ставить
,
від
змісту
теми
,
від
кількості
годин
,
що
передбачено
навчальною
програмою
на
вивчення
теми
,
особливостей
класу
тощо
.
Важливо
підкреслити
,
що
насьогодня
в
сучасній
загальноосвітніх
навчальних
закладах
значного
розповсюдження
набула
вузовська
система
навчання
:
лекційно
-
семінарська
форма
організації
і
проведення
учбових
знань
.
Такий
підхід
у
навчанні
забезпечує
наближення
учнів
до
навчання
у
вищому
навчальному
закладі
,
забезпечує
цілісне
представлення
про
зміст
теми
,
формує
в
них
відповідальне
ставлення
до
навчання
,
розвиває
самостійність
і
творчий
потенціал
школярів
.
Але
доречним
такий
підхід
є
у
старших
класах
і
особливе
значення
набуває
при
вивченні
ними
економічних
дисциплін
У дидактиці існують різні підходи до класифікації уроків. Зокрема, уроки класифікують: за способами їх проведення (урок-лекція, кіноурок, урок-диспут, урок-бесіда, лабораторно-практичний урок та ін.); за етапами навчальної діяльності (вступні, уроки формування понять, уроки застосування знань на практиці, уроки тренувань і повторення та ін.). Найбільш вдалою і прийнятною є класифікація уроків за дидактичною метою. Український дидакт В.О. Онищук виділяє такі типи уроків:
• урок засвоєння нових знань;
• урок формування умінь і навичок;
• урок застосування умінь і навичок;
• урок узагальнення і систематизації;
• урок контролю та корекції знань, умінь і навичок;
• комбінований урок.
Залежно від типу уроку логічно вибудовується його структура.
Структура уроку — це сукупність, послідовність та логічний зв'язок елементів, які становлять його модель. У процесі моделювання уроку того чи іншого типу має виявлятися творчість учителя. Проте разом з тим не слід забувати про дотримання логічної доцільної архітектури уроку певного типу. Узагальнена структура різних типів уроків наведена на
Date: 2015-07-27; view: 2152; Нарушение авторских прав