Стаття 55

1. У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

1. Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Це означає, що в процесі розгляду окремого адміністративно-правового спору права та обов'язки суб'єктів спірного матеріального правовідношення ще до завершення розгляду справи внаслідок різних обставин можуть перейти до іншої особи, яка не є учасником розгляду цієї конкретної справи. В зазначеному випадку відбувається процесуальне правонаступництво, тобто заміна однієї із сторін процесу іншою особою - правонаступником.

Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторін чи третіх осіб (правопопередників) іншою особою (правонаступником) у разі вибуття з процесу суб'єкта спірних чи встановлених судом право­відносин.

У разі процесуального правонаступництва може бути перехід процесуальних прав та обов'язків під час адміністративного процесу від однієї особи, яка була стороною, або третьою особою в конкретній адміністративній справі до іншої, яка не брала участі в справі. Основою такого процесуального наступництва є наступництво в матеріальних правах та обов'язках.

Стаття 55 цього Кодексу називає такі випадки (підстави) можливого процесуального правонаступництва: 1) вибуття сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір; 2) заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір. Щодо випадку вибуття сторони, то воно може відбуватися з різних причин. Так вибуття сторони може статися в зв'язку зі смертю фізичної особи або у зв'язку з реорганізацією юридичної особи. Отже, підставою процесуального правонаступництва фізичної особи може бути: 1) смерть фізичної особи, яка була стороною чи третьою особою в адміністративному процесі; 2) оголошення її померлою; 3) встановлення судом щодо цих суб'єктів у порядку окремого провадження факту смерті. Натомість, підставою процесуального правонаступництва юридичної особи може бути лише її реорганізація, а не ліквідація, тобто коли права та обов'язки юридичної особи - правопопередника переходять до новоствореної юридичної особи - правонаступника. У разі так званої ліквідації юридичної особи її діяльність припиняється без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб.

У теорії адміністративного права виокремлюють два види правонаступництва: 1) універсальне правонаступництво; 2) сингулярне правонаступництво. Під універсальним правонаступництвом розуміють перехід всіх правомочностей до іншої сторони. Вона має місце у тих випадках, коли перехід прав та обов'язків однієї юридичної особи до іншої відбувається в так званому порядку реорганізації. Щодо громадян - вона має місце у випадках, коли перехід прав та обов'язків від одного громадянина до іншого відбувається у порядку спадкування. Під сингулярним правонаступництвом розуміють таке правонаступництво, коли сторона своє право переуступає в конкретному матеріальному правовідношенні,

Заміна сторони правонаступником відбувається у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку в правовідношенні, тоді як новий суб'єкт права як-то позивач або відповідач, або третя особа, повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника. Таким чином йдеться про універсальне або сингулярне правонаступництво в матеріальному праві.

Процесуальне правонаступництво є завжди загальним щодо матеріального правонаступництва. Тобто в процесі розгляду адміністративної справи до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки, та не може бути неповного правонаступництва.

Отже, необхідно акцентувати увагу на тому, що розподіл правонаступництва у матеріальному праві на універсальне та сингулярне пов'язане з об'єктом прав та обов'язків, які переходять до право­наступника.

Аналіз існуючої практики з адміністративного судочинства дає можливість стверджувати, що у процесуальних правовідносинах наявне, як правило, сингулярне правонаступництво, оскільки в більшості випадків передаються або права, або обов'язки, тобто відбувається так звана переуступка права вимоги тощо. Це свідчить про те, що в зазначеній статті також йдеться про так зване сингулярне правонаступництво.

Процесуальне правонаступництво відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України можливе на всіх стадіях адміністративного процесу.

Процесуальне правонаступництво суттєво відрізняється від заміни неналежного відповідача за процесуальними підставами та наслідками.

Щодо положень ст. 55 цього Кодексу, що всі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу в справу правонаступника є обов'язковими для нього так само, як вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Це нормативне положення означає, що всі дії, які відбулися під час розгляду адміністративної справи до вступу правонаступника є обов'язковими для правонаступника.