Право на позов.Право на його пред явлення

Поняття права на позов. Право громадян на захист прав і свобод відпорушень і протиправнихпосягань (ст. 55 КонституціїУкраїни) в цивільномусудочинствіу справах позовногопровадженнятрансформовано в право на позов. За своєю структурою право на позов як право на судовийзахистскладається з права на пред'явлення позову і права на йогозадоволення. При цьому в юридичнійлітературіціповноваженнярозглядаються неоднозначно: як нерозривна, органічнаєдність права на позов11; як два самостійніпоняття — право на позов в матеріальному і процесуальному розумінні12; тільки як право на звернення за судовимзахистом, право напред'явлення позову13.

Концепція права на позов, як нерозривнаєдністьдвохповноважень, — права на пред'явлення позову і права на йогозадоволення — суперечитьчинномузаконодавству і практиційогозастосування. Право на пред'явлення і право на задоволення позову взаємопов'язані, але цілкомсамостійні, такі, що не збігаються за своїмзмістом, категорії. Право на пред'явлення позову — це право на звернення з вимогою до суду за захистом, право на порушенняйогодіяльності по здійсненнюправосуддя в цивільних справах. Право на задоволення позову — це право на одержаннязахисту, право на позитивневирішеннясправи. Отже, право на позов в процесуальномурозуміннівідрізняєтьсявід права на позов в матеріальномурозумінні за підставамивиникнення і реалізаціїзазначенихповноважень. Реалізація права напред'явлення позову залежитьвідобставинпроцесуально-правового характеру, право на задоволення позову обумовлюєтьсяматеріально-правовими і процесуально-правовимиобставинами. Наявність права напред'явлення позову встановлюєтьсяодноособовосуддею при прийняттіпозовної заяви до свогопровадження. Наявність права на позов в матеріально-правовому розуміннівстановлюєтьсясуддеючи судом післярозглядусправи в судовому засіданні в процесіпостановленнярішення.

Відсутність права на пред'явлення позову є підставою для відмови в прийняттіпозовної заяви, а якщо справа прийнята до провадження суду, — закриттяпровадження у справіабозалишення позову без розгляду. Такідії суду оформлюютьсяухвалою.

Відсутність права на позов в матеріальномурозумінніведе до постановленнярішення про відмову в задоволенні позову. Тлумачення права на позовтільки в процесуальномурозумінні — права на пред'явлення позову — знецінюєзначення позову і права на позов. Право на звернення до суду самостійно не спроможнегарантуватиодержаннязахисту, якщо у позивачавідсутнєсуб'єктивнематеріальне право абоохоронюваний законом інтересчивідсутніобставини, якісвідчать про їхпорушення. Право на позов в матеріально-правовому розумінні, йоговиникнення, здійснення, припинення, весь правовий режим існуваннярегулюється нормами цивільного, трудового, сімейно-шлюбного та іншихгалузейматеріального права. Право на пред'явлення позову, на позов в процесуальномурозуміннівиступаєінститутомцивільногопроцесуального права. Отже, право на пред'явлення позову — ценадана і забезпеченазаінтересованим особам можливістьзвернутися до суду першоїінстанції з вимогою про розгляд і вирішенняцивільно-правового спору з метою захистусуб'єктивнихмайнових та особистихнемайнових прав і охоронюваних законом інтересів.

В теоріїцивільногопроцесу право на пред'явлення позову і право на позов в процесуальномурозуміннірозглядаютьсятакож як нерівнозначніпоняття. Право на пред'явлення позову включається в зміст права на позов в процесуальномурозумінні. Стверджується, щоце — право обґрунтовувати з використаннямнаданих законом засобівправомірністьпред'явлення позову, право активно вести процес, право на рішення суду по суті позову, право домагатисяскасуванняпостановлених судом рішень і ухвал, право на участь і активнудіяльність в стадіїсудовоговиконання з метою своєчасного і реального захиступорушеного права14. Такерозкриттязмісту права на позов в процесуальномурозумінніфактичноототожнюється з правами позивача в процесі, тоді, коли воно є тількиелементомйогоцивільноїпроцесуальноїправосуб'єктності.

Правом на пред'явлення позову наділенівсігромадяни, підприємства, установи, організації (ст. 100 ЦПК), а такожіноземнігромадяни, особи без громадянства, іноземніпідприємства і організації (статті 423,424 ЦПК). Усі вони можутьзвернутисядосуду з позовом на захистсвогосуб'єктивного права абоохоронюваного законом інтересу. Прокурор має право на пред'явлення позову на захист прав і законнихінтересівгромадян та державнихінтересів. Таким правом, у передбачених законом випадках, наділеніоргани державного управління, підприємства, установи, організації і громадяни (статті 5, 121 ЦПК). Всівонивідповідно до статей 4, 5 ЦПК є заінтересованими особами.

Юридична природа права на пред'явлення позову, права на позов в процесуальномурозумінні в теоріїпроцесурозглядаєтьсяпо-різному: як суб'єктивне право громадян і юридичнихосіб, яке безпосередньовипливає з закону15; як правоздатністьабоїї елемент16; як правомочність, щовиникла на основіправосуб'єктності, але ще не суб'єктивне право, яке з'являється у сторінтільки з порушеннясправи в суді17; як елементпроцесуальноїправоздатності і одночасно як суб'єктивне право18. Таканеоднозначність у визначенніюридичноїприроди права на пред'явлення позову є наслідкомрізногопідходу у розкриттізміступравоздатності і суб'єктивного права та їхспіввідношення.

Суб'єктивнецивільнепроцесуальне право характеризуєтьсянерозривноюєдністю таких можливостей: вид і межіможливоїповедінки для суб'єкта права; можливістьвимагатипевноїповедінкивідіншої особи, необхідної для реалізації права; можливістьвключити в діюпримусову силу державного апарату для їх здійснення19.

Право на пред'явлення позову є складовоючастиноюпередбаченого ст. 4 ЦП К права кожноїзаінтересованої особи на зверненнядо суду за захистом. Цьому праву відповідаєобов'язок суду прийняти до свогорозглядузвернену до ньогозаяву (ст. 5 ЦПК). Право особи на звернення (на пред'явлення позову) до суду за захистомзабезпечуєтьсяможливістюоскарженняухвалисудді про відмову в прийняттіпозовної заяви до свогопровадження, а такожможливістюїїскасування судом другоїінстанції та покладанняобов'язку на суд першоїінстанціїприйнятипозовнузаяву до свогопровадження.Отже, аналіз прав на звернення до суду за захистом і на пред'явлення позову, яківиникаютьбезпосередньо з закону, даєможливістьзробитивисновки, щотакі права є такожсуб'єктивними.

Щодоположення, що право на звернення до суду за захистом, право на пред'явлення позову є правоздатністю, абоїїелементом, необхіднозауважити, що в теорії прав правоздатність (правосуб'єктність) визначається як: сумарневираження прав20, прав і обов'язків21, загальних прав22, специфічнихсуб'єктивних прав, сукупністьпотенційних прав і обов'язків23.

Цивільнапроцесуальнаправоздатність, змістякоїрозкривається через здатність (право) матицивільніпроцесуальні права та обов'язки (ст. 100 ЦПК), виступає не передумовоюсуб'єктивних прав, а входить до їх складу. Отже, поняття «суб'єктивне право» більшшироке і складається з права бути суб'єктомцивільнихпроцесуальнихправовідносин (права на зверненнядосуду за захистом і права бути позивачем у конкретнійсправі) та права суб'єктаправовідносин (позивача у конкретнійсправі).