Апеляційне

1. Забезпечення апеляційного оскарження рішень суду (п. 8 ст. 129 Конституції України) віднесено до основних засад судочинства. Проте реалізація даної засади довгий час була неможливо, до того часу, поки цивільне процесуальне законодавство було приведене у відповідність до положень Конституції України. Тому Законом України від 21 червня 2001 року “Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України” дану прогалину було ліквідовано. Цивільним процесуальним законодавством запроваджена нова стадія, новий механізм перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили – апеляційне провадження.

Провадження в суді апеляційної інстанції являє собою комплексне явище. Апеляційний суд, розглядаючи справу, здійснює перевірку законності, обґрунтованості рішення суду першої інстанції, що не набрало законної сили, а також торкається самої суті спору, в певній мірі повторно перевирішуючи його.

Аналіз норм, що регламентують апеляційне провадження (ст.ст. 291-322 ЦПК), дає підстави визначити наступні характерні риси цієї стадії:

1) апеляційна скарга подається на рішення, ухвалу суду першої інстанції, що не набрали законної сили;

2) справа в зв’язку з подачею апеляційної скарги направляється на розгляд суду вищого рівня (апеляційного суду);

3) суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує питання не тільки питання відповідності судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, але торкається суті спірних правовідносин;

4) апеляційний суд здійснює розгляд справи у відповідних межах.

Завдання апеляційного провадження визначені у ст. 303 ЦПК шляхом встановлення меж дій суду по перевірці рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Згідно із ст. 303 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Проте апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції перевіряє справу в повному обсязі, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась явна незаконність або необґрунтованість рішення першої інстанції у справах окремого провадження. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Зміст норм ЦПК, що регулюють апеляційне провадження, зокрема, що визначають можливість подачі нових доказів до суду апеляційної інстанції лише за певних виключних умов чітко вказаних в законі, встановлюють повноваження апеляційного суду щодо можливості передачі ним справи до суду першої інстанції для нового розгляду, свідчить про закріплення неповної апеляції.

Розгляд справ в апеляційному порядку дозволяє виправити помилки допущені судом першої інстанції, сприяє єдиному розумінню і правильному застосуванню законів судами першої інстанції.

5. Повноваження суду апеляційної інстанції –це сукупність його прав та обов’язків, пов’язаних із здійсненням встановлених законом процесуальних дій щодо рішення (ухвали), суду першої інстанції, що не набрало законної сили та є предметом перевірки за апеляційною скаргою. Вони визначені ст. 307 ЦПК.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;

5) повністю або частково скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення залишає без змін, якщо визнає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи рішення суд апеляційної інстанції може виявити окремі порушення, допущені судом першої інстанції, проте які не впливають на правильність ухваленого рішення. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд апеляційної інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення або змінити у відповідності до підстав, передбачених у ст. 309 ЦПК. Підставами для здійснення вказаних повноважень виступають:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права.

Неповне з’ясування судом обставин справи полягає в тому, що суд не встановив всіх юридичних фактів передбачених нормою матеріального права, наявність чи відсутність яких впливає на остаточне вирішення справи, або дослідив факти не передбачені такою нормою.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадку безпідставних припущень щодо обставин, що здійснюються судом на свій розсуд не дивлячись на те, що вони не підтверджені зібраними по справі доказами, на підставі недостовірних, суперечливих, недопустимих доказів.

Невідповідність висновків суду обставинам справи має місце в тих випадках, коли суд на підставі встановлених фактів зробив неправильний висновок про взаємовідносини сторін.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими у випадку:

1) застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини;

2) незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення лише у тому випадку, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд скасовує рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду за наявності підстав, визначених ст.ст. 205, 207 ЦПК. У випадку ухвалення судом першої інстанції законного і обґрунтованого рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи – сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вищевказаних положень.

Суд апеляційної інстанції вправі також скасувати рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції у випадку, коли допущені судом першої інстанції помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку. Рішення суду у відповідності до ст. 311 ЦПК підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;

2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;

3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

4) суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі;

5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Висновки і мотиви скасування рішення судом апеляційної інстанції є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 307 ЦПК суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції має право:

1) відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу без змін – коли суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінити ухвалу, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього питання – у випадку вирішення судом першої інстанції вказаного питання з порушенням норм процесуального права або якщо при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції – якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

6.. Ухвали та рішення та суду апеляційної інстанції

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції постановляє ухвали, ухвалює рішення. Порядок постановлення, вимоги щодо змісту та форми, визначаються загальними правилами ст. 19 і глави 7 розділу 3 ЦПК із врахуванням винятків та доповнень, зазначених у ст.ст. 314-316 ЦПК.

Рішення суду апеляційної інстанції оформляється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування рішення суду та ухвалення нового або зміни рішення. Ухвала постановлюється у інших випадках, коли суд апеляційної інстанції не ухвалює рішення.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції визначається ст. 315 ЦПК. Закон містить перелік вимог, що ставляться до змісту ухвали, що постановлюється за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення, ухвалу суду першої інстанції та викладаються в певному порядку. Відповідні елементи змісту, об’єднані найближчою метою, згруповані у чотири частини: вступну, описову, мотивувальну, резолютивну.

У вступній частині ухвали зазначається: час і місце її постановлення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвище та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та повні імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі. Крім того, у вказаній частині має міститись вказівка, у якому засіданні – відкритому чи закритому розглядалась справа.

Описова частина ухвали суду апеляційної інстанції повинна містити зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, які мають бути викладені у стислій, але вичерпній формі. В цій частині ухвали зазначаються також узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; обставини, встановлені судом першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути мотивованою. Вмотивованість виступає однією із найважливіших умов, що ставляться до ухвал суду апеляційної інстанції. Мотивувальна частина зазначеної ухвали – це її аналітична частина, що слугує основою для висновків суду апеляційної інстанції щодо законності, обґрунтованості оскарженого судового рішення. Вона свідчить про якість перевірки. Викладення мотивів, з яких видно як судом оцінені докази, чим керувався суд при вирішенні справи, чому суд дійшов саме такого висновку, має велике значення як для учасників процесу, так і для суду апеляційної інстанції, робить ухвалу суду переконливою. У відповідності до п. 3. ч. 1 ст. 315 ЦПК в даній частині зазначаються мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановлені ухвали, і положення закону, яким він керувався. Мотиви повинні бути ретельно аргументовані, спиратись на матеріали наявні в справі, нові докази. Відхиляючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції зазначає мотиви її відхилення. Дійшовши висновку щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в ухвалі зазначається, які порушення закону були допущені судом першої інстанції.

У резолютивній частині ухвали суду апеляційної інстанції, що є завершальною, суд у точній відповідності до своїх повноважень, визначених ст. 307 ЦПК, повинен сформулювати коротко і чітко свій кінцевий висновок щодо наслідків розгляду апеляційної скарги. Як при скасуванні рішення, так і при залишенні його без змін в резолютивній частині ухвали слід зазначити, рішення якого суду і в якій справі скасовується або залишається без змін. У резолютивній частині ухвали також має міститись вказівка щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження. Крім того, якщо оскаржуване рішення вже виконане, суд апеляційної інстанції у разі скасування рішення із закриттям провадження у справі, залишенням позову без розгляду, повинен зазначити в резолютивній частині про поворот виконання (ст. 380 ЦПК).

За змістом рішення суду апеляційної інстанції має відповідати вимогам ст. 316 ЦПК. За загальним правилом, воно складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Стосовно вимог, що закріплені до вступної частини рішення, то вони такі ж як ставляться до такої частини ухвали суду апеляційної інстанції.

В описовій частині вказуються у короткій формі зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції, стисло зазначається зміст вимог апеляційної скарги. Дана частина містить також виклад узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі.

У мотивувальній частині наводяться усі міркування суду апеляційної інстанції, на яких ґрунтується рішення у справі. В ній вказуються мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Мотивувальна частина містить також підстави щодо задоволення вимог: чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду. Необхідним атрибутом даної частини є посилання на закон, на підставі якого вирішено справу, з зазначенням назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту, а також процесуальний закон, яким суд керувався.

У резолютивній частині рішення зазначаються: висновок апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмови в позові повністю чи частково; висновок суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог; розподіл судових витрат, строк і порядок набранням рішення законної сили та його оскарження. У разі негайного виконання рішення суду першої інстанції, у випадку виконання рішення, але коли пропущений строк апеляційного оскарження було поновлено в даній частині вказується за умов передбачених ст. 380 ЦПК про поворот виконання. Якщо суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову в позові повністю, то в резолютивній частині рішення має зазначатись кому саме, в чому і проти кого суд відмовляє. Якщо позовні вимоги задоволено частково, то в даній частині повинно бути зазначено, які вимоги задоволені і в чому відмовлено. З метою запобігання виникненню неясностей при виконанні у резолютивній частині зазначається точне і повне найменування організації і прізвище, ім’я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.

Постановлена ухвала, ухвалене рішення суду апеляційної інстанції проголошуються за правилами, встановленими ст. 218 ЦПК. Вони набирають законної сили у відповідності до ст. 319 ЦПК з моменту проголошення.

Суд апеляційної інстанції може постановити окрему ухвалу у випадках і в порядку, встановлених ст. 211 ЦПК. Суд може також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.

Судові рішення апеляційного суду оформляються, видають або надсилаються в порядку, передбаченому ст. 222 ЦПК.

2. Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги та внесення на нього подання прокурором — це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірки постановлених по ній рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обгрунтованості.

Правом на подачу апеляційної скарги наділені сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а правом на внесення апеляційного подання — прокурор, який брав участь у розгляді справи (ст. 290 ЦПК).

Аналіз норм глави 40 ЦПК «Апеляційне провадження» свідчить про те, що законодавцем у термінологічний обіг введено два поняття: «особи, які брали участь у розгляді справи (статті 290, 291 ЦПК)» і «особи, які беруть участь у справі (статті 300, 301 ЦПК).

Склад осіб, які беруть (брали) участь у розгляді справи в нормативному порядку не встановлений. В теорії цивільного процесу до них відносять усіх учасників процесу — як осіб, які беруть участь у справі, перелік яких визначений ст. 98 ЦПК, так і інших суб'єктів цивільного процесу, залучених до розгляду цивільної справи (експерти, перекладачі, свідки).

Особи, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 99 ЦПК, яка визначає їх процесуально-правове становище, мають право «оскаржувати рішення і ухвали суду...», постановлені по справі з їх участю.

Інші учасники процесу, як виняток, мають право оскаржувати ухвали суду першої інстанції про накладення на них штрафу, як санкції за цивільні процесуальні правопорушення (ч. 1 ст. 44 і ч. 2 ст. 83 ЦПК; ст. 58 і ч. 2 ст. 83 ЦПК та інші).

Співучасники і треті особи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали, подавши про це заяву, в межах строку на апеляційне оскарження, яка державним митом не оплачується (ст. 297 ЦПК). Тому право на апеляційне оскарження включає в себе також право на вступ до процесу по справі, розпочатому в апеляційній інстанції.

Реалізація права апеляційного оскарження обумовлена встановленими ст. 292 ЦПК процесуальними строками. Апеляційні скарги і апеляційні подання прокурором можуть бути подані протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення. Додаткове рішення (ст. 214 ЦПК) може бути оскаржено у цей же строк, починаючи також з наступного дня його проголошення.

Пропущений строк на подачу апеляційної скарги, подання може бути поновлений судом на заяву особи, яка їх подала за наявності належних підстав. При їх відсутності — скарга, подання залишаються без розгляду.

Право апеляційного оскарження і внесення подання обумовлено об'єктом оскарження. Ними є рішення суду першої інстанції (повністю або частково), які не набрали чинності (ч. 1 ст. 231 ЦПК). Обмеження в оскарженні окремих рішень суду першої інстанції в гл. 40 ЦПК, якою врегульовано апеляційне провадження, не передбачено, але з аналізу норм ЦПК, які не допускають оскарження рішень суду першої інстанції, постановлених у справах з виборчих і адміністративно-правових відносин, можна на підставі розширеного доктринального їх тлумачення зробити висновок, що вони, у зв'язку із введенням апеляції і нової редакції касації (Закон від 21 червня 2001 року) не підлягають апеляційному оскарженню і перевірці.

До них відносяться рішення судів, постановлених по першій інстанції у справах: по скаргах на неправильності у списках виборців та у списках громадян, які мають право брати участь у референдумі (ст. 243 ЦПК); по скаргах на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої Комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад і заявах про скасування рішень виборчих комісій (ст. 2435 ЦПК); по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничної виборчої Комісії по виборах Президента України та заявах про скасування реєстрації кандидатом у Президенти України (ст. 24310 ЦПК); по скаргах, заявах на рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій по виборах народних депутатів України (ст. 24315 ЦПК); по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії (ст. 24320 ЦПК); по скаргах на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень (ст. 248 ЦПК).

Право апеляційного оскарження реалізується заявленою вимогою, втіленою у процесуальній формі — письмовій апеляційній скарзі (для прокурора— у поданні), а також процесуальними діями по її пред'явленню.

Форма і зміст апеляційної скарги, подання визначені ст. 293 ЦПК. Апеляційна скарга, подання викладається чітким машинописним текстом і повинна містити: 1) назву суду, до якого подається скарга, подання; 2) назву особи, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; 3) повну і точну назву інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; 4) посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження; 5) обгрунтування апеляційної скарги, подання: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, яким спростовується рішення; нові факти чи засоби доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необгрунтоване відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами; перелік з використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції; 6) прохання особи, яка подає скаргу, подання; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, подання. Вони подаються на підтвердження скарги, подання, на обгрунтування неправильності встановлення судом першої інстанції юридичних фактів і вирішення справи по суті, досліджуються і оцінюються судом поряд з іншими доказами, тобто мають ознаки доказів і виконують їх роль.

Апеляційна скарга, подання підписується особою, яка подала скаргу, або її представником, апеляційне подання прокурора — прокурором, що його подав. Представником до скарги додається документ, що підтверджує наявність у нього таких повноважень, якщо у справі відсутній відповідний документ. До апеляційної скарги, подання додаються їх копії з додатковими матеріалами відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора подаються до відповідного суду апеляційної інстанції, які діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, якщо інше не передбачено Законом (ст. 29 Закону «Про судоустрій»).

Ними є: Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські суди, військові суди регіонів та Військово-морських Сил.

Відповідно до ст. 3815 Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України») вищі спеціалізовані суди у випадках, передбачених законом, діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень апеляційних судів, постановлених у першій інстанції.

З метою створення сприятливих умов для реалізації заінтересованими особами права апеляційного оскарження, апеляційна скарга, подання подається через суд першої інстанції, який розглянув справу. Він перевіряє наявність умов, необхідних для порушення апеляційного провадження у справі, приймає скаргу, подання, і не пізніше наступного дня надсилає її копії та додані до неї матеріали особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого вони можуть подати пояснення на апеляційну скаргу, подання. По закінченні строку на апеляційне оскарження, суд надсилає апеляційну скаргу, подання разом зі справою до суду апеляційної інстанції (ст. 295 ЦПК).

Апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора, які не відповідають вимогам ст. 293 ЦПК щодо її форми і змісту, а також апеляційна скарга, яка не оплачена державним митом залишається без руху, про що суд першої інстанції, до якого надійшла скарга, подання повідомляє суб'єкта оскарження, надаючи йому строк для усунення недоліків. Якщо у встановлений строк недоліки скарги, подання не будуть усунуті, останні вважаються неподаними і повертаються суб'єкту оскарження, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу (статті 294,139 ЦПК).

Прийняття судом скарги, подання породжує певні процесуальне правові наслідки — виникає процес у цій стадії. Особи, які беруть участь у справі, стають суб'єктами цивільно-процесуальних правовідносин в апеляційному провадженні і можуть здійснювати процесуальні права і обов'язки визначені для них ЦПК в залежності від того, яким конкретним суб'єктом вони виступають. Вони мають право у встановлений судом строк подати пояснення або заперечення на апеляційну скаргу, подання до суду, рішення якого оскаржується, і до суду апеляційної інстанції. Такі пояснення і заперечення мають відповідати за процесуальною формою і змістом вимогам, що пред'являються до апеляційної скарги, подання, передбаченим ст. 293 ЦПК. їх мета — довести до відома суду суб'єктивні судження таких осіб з приводу підставності апеляційної скарги і переконливості їх обгрунтування.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, чи прокурор, що подав апеляційне подання має право доповнити, змінити, відкликати або відмовитися від неї повністю чи частково (ст. 298 ЦПК). Доповнити або змінити апеляційне подання має право також прокурор вищого рівня (ст. 40 Закону України «Про прокуратуру»). Доповнення чи зміна апеляційної скарги, подання можливі протягом строку, передбаченого на апеляційне оскарження.

Відкликання апеляційної скарги можливе до початку розгляду справи в апеляційній інстанції. Про відкликання апеляційної скарги, подання суд першої інстанції, коли справа знаходиться в цьому суді, чи суддя апеляційного суду, який провадив підготовку справи до розгляду, виносить ухвалу про повернення скарги, подання. Відмова від апеляційної скарги, подання можлива протягом усього часу розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Прийняття відмови від апеляційної скарги, подання вирішується апеляційним судом, який розглядає справу, в судовому засіданні за правилами, передбаченими ЦПК для вчинення зазначеної дії. Атак як окремі правила про це відсутні, то діють правила, встановлені ст. 179 ЦПК, щодо відмови від позову.

Одночасно з прийняттям відмови від апеляційної скарги судом вирішується питання про закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження. У разі його закриття особа, відмова якої була прийнята судом, позбавляється права на повторну подачу апеляційної скарги, а прокурор — апеляційного подання

Протилежна сторона (тобто відповідач по апеляційній скарзі, поданню) може визнати апеляційну скаргу, подання обгрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. Таке визнання враховується апеляційним судом щодо встановлення наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

3. Стаття 297. Порядок прийняття апеляційної скарги до розгляду

Справа реєструється в апеляційному суді у порядку, встановленому частинами другою і третьою статті 111 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосову­ються положення статті 121 цього Кодексу.

Про прийняття апеляційної скарги до розгляду або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу. Ухвалу судді про повернення апеляційної скарги може бути оскаржено в касаційному порядку.

При надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 16.03.2006р. № 3570-IV, від 07.07.2010р. № 2453-VI, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010 р. № 2453-VI щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ — 1 листопада 2010 року,

а щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в судах — з 1 січня 2011 року)

Всі процесуальні дії у зв'язку із прийняттям апеляційної скарги до розгляду, вирішення питання про залишення неналежно оформленої скарги без руху або її повернення вчиняються судом апеляційної інстанції, а не місцевим судом.

Отримана від місцевого суду справа із усіма поданими на неї апеляційними скаргами реєструється в канцелярії апеляційного суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЦПК цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів. Але спершу справа передається судді-доповідачу, який зобов'язаний вчинити протягом 3 днів після надходження апеляційної скарги усі процесуальні дії, необхідні для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги, суддя-доповідач повинен ретельно перевірити дотримання встановлених законом умов і порядку порушення апеляційного провадження, зокрема: чи має скаржник право апеляційного оскарження, чи не вступило оскаржуване рішення в законну силу і чи підлягає воно оскарженню в апеляційному порядку, чи не порушено строку подання апеляційної скарги, чи дотримано вимог до змісту та форми апеляційної скарги, чи оплачено судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду апеляційної скарги.

У випадку встановлення суддею-доповідачем вищезазначених порушень під час подання апеляційної скарги він постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення її без руху, про що повідомляє скаржника і надає строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен зазначити всі недоліки скарги. Після їх усунення скаржником суд не вправі залишати апеляційну скаргу без руху з інших підстав, які не були зазначені в попередній скарзі. Так, ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2003 р. В. зобов'язано в строк до 23 березня 2003 р. усунути наявні в апеляційній скарзі недоліки, а саме: викласти її зміст чітким машинописним текстом, зазначити повну й точну назву осіб, які беруть участь у справі, місце їх проживання або тимчасового перебування, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, а також надати квитанцію про сплату державного мита.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною, суд виходив з того, що В. у встановлений судом строк не усунув зазначених в ухвалі судді Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2003 р. недоліків скарги та на порушення вимог ч. 5 ст. 293 ЦПК не надав копії апеляційної скарги з додатковими матеріалами в кількості примірників відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі.

Проте суд, залишаючи апеляційну скаргу В. без руху, надав йому строк для усунення наявних у скарзі недоліків, серед яких не було зазначено необхідності надання копій апеляційної скарги з додатковими матеріалами в кількості примірників відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи, у наданий судом строк В. усунув недоліки апеляційної скарги й надіслав її 23 березня 2003 р. на адресу Оболонського районного суду м. Києва.

За таких обставин ухвали суду підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, тому Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК, касаційну скаргу В. задовольнила108.

Якщо під час строку, встановленого в ухвалі суду про залишення заяви без руху, недоліки неналежно поданої або оформленої скарги будуть виправлені скаржником, така апеляційна скарга вважається поданою вчасно. В іншому випадку така скарга вважається не- поданою і повертається скаржникові. В ухвалі про повернення апеляційної скарги обов'язково повинні бути викладені мотиви такого повернення. Ухвала про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку як така, що перешкоджає подальшому провадженню справи.

При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач не вправі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість скарги. З огляду на це суд-дя-доповідач не може відмовити у прийнятті апеляційної скарги у зв'язку із тим, напри­клад, що вона не порушує прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, але подала скаргу.

При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду суддя- доповідач повинен перевірити, чи належним чином оформлена справа, яка надійшла від суду першої інстанції. При цьому суду необхідно перевірити такі обставини:

чи належним чином сформована справа, наявність всіх документів, доказів, якими керувався суд при вирішенні спору;

чи підшита справа, чи пронумеровані сторінки справи;

наявність опису всіх матеріалів справи з вказівками на сторінки;

чи підписані журнали судового засідання секретарем судового засідання;

чи сходиться дата ухвалення рішення з датою, вказаною в журналі судового засідання;

чи розглянуті зауваження на правильність і повноту технічного запису судового засідання та журналу судового засідання, якщо такі були подані;

чи виконані при ухваленні рішення вимоги ст. 79 — 89 ЦПК щодо розподілу судових витрат;

чи вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

За наявності факту встановлення таких обставин, суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Передача фонограми судового засідання до суду апеляційної інстанцій з місцевого суду відбувається в такому порядку:

передається робоча копія фонограм засідань місцевого суду;

перед передачею робочої копії фонограм засідань місцевого суду необхідно провести підготовку диска з фонограмами; серійний номер диска вказується в супровідному листі; диск у картонному конверті підклеюється до справи для пересилання його разом зі справою.

Про прийняття апеляційної скарги до розгляду або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу. Ухвала постановляється суддею-доповідачем одноособово і оформляється окремим документом. Ухвалу судді про повернення апеляційної скарги може бути оскаржено в касаційному порядку. Право подати касаційну скаргу на таку ухвалу має лише особа, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала судді-доповідача про повернення справи до суду першої інстанції оскарженню не підлягає і повинна бути виконана місцевим судом навіть тоді, коли він з ухвалою не згодний.

4. Виконавши підготовчі дії, вказані в статтях 283-287, 293 цього Кодексу, головуючий роз'яснює учасникам судового розгляду їх права, а також право давати пояснення з приводу поданих апеляцій та виступати в судових дебатах, а особам., які подали апеляції,— право підтримувати апеляції або відмовитись від них. Клопотання учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку, і вирішуються судом за правилами статті 296 цього Кодексу.

Після цього головуючий чн один із суддів доповідає суть вироку чи постанови, повідомляє, ким і в якому обсязі вони були оскаржені, викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали.

Неявка учасників процесу в засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом або рішенням апеляційного суду.

Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, після виконання дій, зазначених у частині другій цієї статті, головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручень, вислуховує їх пояснення з приводу поданих апеляцій у порядку, передбаченому статтею 318 цього Кодексу, і переходить до судових дебатів.

Судове слідство в апеляційному суді провадиться за правилами глави 26 цього Кодексу лише щодо тієї частини вироку, законність і обґрунтованість якої оспорюється в апеляції.

Судові дебати в суді апеляційної інстанції провадяться відповідно до вимог статті 318 цього Кодексу і полягають у промовах учасників судового розгляду стосовно тієї частини вироку, яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляції. Прокурор, якщо він підтримує апеляцію, подану ним чи іншим прокурором, виступає першим, а в інших випадках — останнім.

Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановления рішення щодо законності й обґрунтованості вироку суду першої інстанції підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи, надається останнє слово.

Нарада суддів апеляційного суду провадиться з додержанням вимог, передбачених статтями 322 і 325 цього Кодексу.

Протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства.

Засуджений має право запросити для участі в розгляді справи в апеляційному порядку захисника за своїм вибором. Заміна одного захисника іншим може бути проведена лише за клопотанням або за згодою засудженого.

У випадках неможливості задовольнити прохання засудженого про надання йому захисника за вибором (захисник тяжко хворий, перебуває у тривалому відрядженні, зайнятий в іншій справі тощо) закон не покладає на суд апеляційної інстанції обов'язок забезпечити участь у справі іншого захисника. У цьому разі засудженому надається можливість запросити іншого захисника, для чого розгляд справи в апеляційній інстанції може бути перенесено з додержанням зазначених у законі строків.

Оскільки закон не обмежує число захисників, які можуть захищати підсудного, то і в розгляді справи в апеляційній інстанції можуть брати участь два і більше захисники, запрошені як самим засудженим, так і за його дорученням його родичами або іншими особами.