Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Семіот. будова слова. Семант. трикутник Огдена-Річардса. Закон семант.відкритості словесного знака
Семіотика – це наука про знаки та знакові системи. Вона тісно пов'язана з мовою. Згідно з семіот. підходом мова – це система знаків, яка користується певними правилами щодо утворення і перетворення слів. Знаки поділяють на три види: знаки-індекси, знаки-образи та знаки-символи. 1. знаки, що безпосередньо вказують на позначуваний ними предмет. Між знаком і предметом існує зв'язок, аналогічний зв'язку наслідку з причиною. 2. мають певну подібність до відповідних предметів. 3. це знаки, які фізично не пов'язані з предметами, які вони позначають, їхнє значення встановлюється за взаємною згодою. У цьому випадку зв'язок між знаками і предметом складається або за угодою, або стихійно, при формуванні мови і практичному засвоєнні конкретною людиною. Саме ці знаки становлять основу мови. Відношення між смислом і значенням імені зображується схемою, яка отримала назву "логіко-семантичний трикутник О-Р." Одна з головних функцій імені - давати точне позначення певним іменем певного предмета.Смисл - це спосіб, яким вказують на позначуваний предмет або денотат. Так, смисл імені "книга" - виданий друкарським або офсетним способом твір, що має свого автора, назву.Певні імена виконують функцію означення (містять певний смисл), але не виконують функцію позначення, отже, не позначають реально існуючого предмета. Такі імена називають порожніми (скажімо, "десята планета Сонячної системи", "людина, яка взагалі нічого не знає", "кентавр").
Сис-ма і стр-ра мови. Поняття про рівні та аспекти мовної системи. Ф. де Сосюр та сучасне мовознавство про особливості дихотомії мови та мовлення. Дискурс як особлива форма мовленнєвої діяльності. Більшість сучасних мовознавців розуміють під мовною системою тип цілісності як закономірно організовану безліч мовних одиниць, пов'язаних стійкими інваріантними стосунками. Говорячи іншими словами, системі властиві:1) цілісність,2) наявність елементів (одиниць),3) наявність зв'язків і відношень між ними.Систему не можна звести тільки до суми складових її елементів. Для її характеристики вирішальне значення мають зв'язки та відношення між елементами, які роблять цю систему єдиним, цілісним утворенням.Стр-ра мови — будова мови в її ієрархічній співвіднесеності, за якою одиниці нижчих рівнів використовуються для будови одиниць вищого рівня. Конкретно ця співвіднесеність виявляється у мовному потоці, в послідовному розташуванні мовних одиниць: на базі звуків утворюються частини слова — префікси, корені, інфікси, суфікси, флексії, з яких у свою чергу складаються слова, а з них — речення. 4 структ. рівні:Фонетичний,Морфологічний,Лексичний,Синтаксичний. У сучас. лінгвістиці поняття М. слідом за Ф. де Соссюром розглядається в протиставленні поняттю мови, під яким при цьому розуміється мовна система як упорядкована сукупність структур. одиниць мови — фонем, слів, грамат. форм, синтакс. схем, словосполучень і речень. Серед відмінностей цих двох протиставлюваних аспектів мови звичайно підкреслюється активність, динамічність, суб’єктивність, індивідуалізованість, довільність, цілеспрямованість, ситуативна зумовленість Мово. і пасивність, статичність, об’єктивність, сусп. закріпленість, обов’язковість, незалежність від ситуації, нецілеспрямованість системи мови. 1. Дискурс визначається через текст або текст через дискурс; 2. Дискурс розуміють як когнітивний процес, пов’язаний із творенням мовленнєвої поведінки; 3. Дискурс розглядається як послідовність взаємозв’язаних висловлювань, об’єднаних спільністю цільового завдання; 4. Дискурс визначається як засіб бесіди та мислення, які, як і жанри можуть ставати ритуалізованими; 5.Дискурс тлумачиться як мовленнєве утворення, одиниця вищого, ніж речення, рівня; 6. Дискурс розглядається як форма мовленнєвого спілкування, яка передбачає взаємозв’язок між мовцем та слухачем, як міжособистісна діяльність; 7. Дискурс розуміється як складна комунікативна подія; 8. Дискурс тлумачиться як соціолінгвістична структура, яка твориться адресатом у конкретних комунікативних, соціальних та прагматичних ситуаціях.
Date: 2015-07-27; view: 604; Нарушение авторских прав |