Лінгвосинергетика як нова галузь лінгвістики

Лінгвосинергетика - «прикладну галузь синергетичного опису мовних явищ».Селіванова: «напрямок лінгвістичних досліджень, який розглядає мовну сис-муяк складну відкр. нерівноважну, з нелінійними шляхами еволюції, що функціонує зарахунок взаємодії власних підсистем й інших зовнішніх підсистем (етносу, його культури, свідомості, соціуму) і перебуває у стані більшої чи меншої рівноваги, маючи регулярні механізми, які забезпечують динаміку, самоорг-ю та збереження мовноїсис-ми».

Новий погляд на принципи організації мовної системи, на явища упорядкованості йхаосу, детермінованості й випадковості, що спостерігаються в процесі її функціонування, на закони розвитку та еволюції мови як системи, здатної до самоорганізації та саморегуляції, дає можливість всебічного й повного відтворення організації і самодобуд-ня мовної суперсис-ми та ендосистем, що входять до

її складу.

Мова постає як класичний приклад синергетичної системи. Це складна суперсистема, що складається з ієрархічно організованих макро- та мікросистем, кожна з якихтак само, як і мовна суперсистема в цілому, характеризується відкритістю – здатністюобмінюватися із зовнішнім середовищем матерією, енергією та інформацією. Обмін матерією відбувається як між суперсистемами одного порядку (наприклад, між різнимимовами, в результаті чого відбуваються запозичення), між макросистемами (наприклад,у результаті функціональної трансорієнтації лінгвальних одиниць: афіксалізації лексем,лексикалізації службових морфем, лексикалізації синтаксичних конструкцій), між мікросистемами (наприклад, функціональна транспозиція лексем – конверсія).Застосування синергетичних принципів у дослідженні мовних явищ робить можливим пояснення того, яким чином мовна система, залишаючись собою, може еволюціонувати, яким чином їй вдається підтримувати себе у стані динамічного балансу, у той час,коли її конституенти функціонують, а функціонуючи, змінюються. Синергетика пояснюєзакономірність існування мовних явищ, які раніше розглядалися як «асистемні» і навіть

маргінальні.

5. Механізми саморегуляції мовної системи.

Розкриття законів саморегуляції мовної системи вможливлюється шляхом застосування таких основних ідей С.: про рівновагу й хаос як характерні ознаки "живої" системи, яка функціонує; про флуктації- випадкові відхилення в межах системи, що прагне досягнення стану ідеальної рівноваги; про лінійність (парадигматику і синтагматику) та нелінійність (епідигматику) зв’язків між елементами як визначальні характеристики структурної організації системи; про автопоез (самодобуд.) – спосіб існування й розвитку складних структур, який дозволяє їм постійно добудовуватися.

Система принципів синергетики являє собою ядро методології вивч.сис-м різної природи, між іншими і мови. екстраполяція ідейіпринципів С. на вивч. мови та мовн процесів може допомогти урозв’язанні цілого ряду проблем, які не знаходили логічного пояснення в межах класичної наукової парадигми. Мовні системи є класичними синергетичними об’єктами, що організовані, функціонують й еволюціонують за законами синергетики. Процеси саморегуляції та самоорганізації на різних рівнях мовної суперсистеми відбуваються постійно, проте їх інтенсивність на різних ділянках не є однаковою. Найбільш активними ділянками мовноїсуперсистеми, які інтенсивно розвиваються, є лексична та словотвірна макросистеми.Цей факт можна пояснити тим, що вони залишаються найбільш відкритими для обмінуматерією, енергією та інформацією із середовищем, що оточує конкретну мову. Збагачення словникового складу мови може відбуватия під впливом факторів зовнішнього (соц.) сер-ща або за рахунок мат. одиниць (слів), що запозичуються ізлексичних макросистем інших мовних суперсис-м, або шляхом формування неологізмів з власних ресурсів у межах даної мовн.Суперсис-ми.Той неологічний бум, що спостерігається у багатьох мовах світу, і в першу чергу ванглійській, являє собою адекватну реакцію мовних суперсистем на наук-техн,економ, політ зміни у житті людства. В результаті кількісного зростання словникового складу удосконалюються й шляхи та способи утворення нових лексем, збагачується інвентар словотворчих засобів. Таким чином, у результаті дії зовнішнього середовища здійснюється процес саморегуляції та самоорганізації у межах лексичної тасловотвірної макросистем і мовної суперсистеми в цілому.

6. Предмет, об’єкт, витоки когнітивної лінгвістики.