Мосенцев Олег, студент гр. 12 СЕН. Городецька О.Г., к.соц.н., доцент кафедри філософії і соціології

Городецька О.Г., к.соц.н., доцент кафедри філософії і соціології

У статті розглядаються відношення державної влади щодо вживання населенням алкогольної продукції. Інструменти впливу, їхня ефективність та доцільність. Актуальність даного питання пов’язана з неефективністю недавно прийнятого закону обмежуючого рекламу на всіх видах носіїв. В статті наводяться статистичні дані щодо ситуації вживання алкоголю та наведено результати вивчення цього явища.

Постановка проблеми. Податки на продаж алкоголю являють собою велику частку прибутку держави, але ж водночас вживання алкоголю підриває рівень здоров’я нації, зменшує народжуваність, збільшує смертність, шкодить генофонду. Заборона алкоголю як в США 1920 и СССР 1985 роках призводить до невдоволення населення, економічних втрат та збільшення нелегального виробництва алкоголю.

Вплив соціального середовища на формування особистості досліджували І. Бех, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, С. Харченко та інші вітчизняні науковці. Не зважаючи на чисельність проведених досліджень проблема алкоголізму залишається, на наш погляд, недостатньо вивченою.

Метою статті є визначення можливості ефективного вживання алкоголю з боку держави.

Виклад основного матеріалу. Навіть помірне споживання алкоголю може привести до важкої, іноді майже непереборної залежності від нього.

Введення 18 травня 1985 р. постанови «Про заходи щодо подолання пияцтва й алкоголізму та викорінення самогоноваріння», фактично запровадивши «сухий закон», з одного боку призвело до того, що споживання алкоголю зменшилося в 2,5 рази. Але разом із тим обвалився державний бюджет, який раніше отримував зі спиртного 25% доходу від роздрібної торгівлі. Ідеологи антиалкогольної кампанії Михайло Горбачов та Єгор Лігачов визнали її провальність і згорнули проект. На початок 90-х споживання алкоголю повернулося до рівня початку 80-х [1].

Українці визнані однією з найбільш питущих націй у світі. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у рейтингу питущих країн світу Україна опинилася на п'ятому місці.

Один українець за рік випиває близько 15,6 літра алкоголю, що в два рази більше ніж середній показник по світу. У середньому один житель Землі за рік випиває 6,1 літра алкоголю.

З метою запобігання вживання алкогольних напоїв 18 грудня 2010 року в Україні вводиться закон забороняючий рекламу алкогольних напоїв з 6 ранку і до 23 годин вечора на телебаченні і радіо. Обмежуючий рекламу в газетах та журналах. Також забороняється приводити інформацію рекламного змісту щодо спонсора-виробника алкогольної продукції [2].

По даним аналітичних компаній після заборони реклами телеіндустрія втратить близько 150 млн., а ринок друкованих СМІ -10 млн. гривень. Крім зменшення відтоку коштів до бюджету це призведе до погіршення економічного стану у цих сферах.

Алкогольні напої належать до підакцизних товарів. З 2011 року акцизні ставки на спирт етиловий, алкогольні напої були підвищені на 6,9 % і складають на лікеро-горілчані вироби – 42,12 грн. за 1л 100% спирту. Податок на додану вартість алкогольної продукції складає 20%.

Як результат - ринок у тіні. На замовлення все того ж Мінфіну Інститут економіки та прогнозування порахував, що в 2011 році тіньовий оборот горілчаних виробів склав 40%. Українці не стали менше пити, кажуть наркологи і токсикологи, які кожен день працюють з проблемами надмірного споживання спиртного.

Так чи має держава ефективний інструмент впливу? Сьогодні в Україні неповнолітній, що починає вживати алкоголь, перебуває у своєрідній соціальній ситуації: з одного боку, потужний пресинг рекламних пропозицій нового стилю життя, пов'язаного із вживанням пива, пошук нових відчуттів у поєднанні з домінуючими в підлітка мотивами цікавості й наслідування кумирам; з іншого боку - байдужість і некомпетентність однолітків, значущих дорослих, у тому числі батьків.

В 10 обласних центрах України (Львів, Київ, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк, Одеса, Луганськ, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ) методом вуличного інтерв'ю було опитано 1224 респондентів, споживачів пива та алкогольних напоїв. Більшість опитаних вважають, що заборона продажу алкогольних напоїв та пива біля загальноосвітніх закладів, не вирішить проблему вживання алкоголю неповнолітніми (65%). На думку респондентів, наявна алкогольна ситуація в країні скоріше пов'язана з відсутністю організованих альтернативних видів відпочинку (так вважає 48%) та престижністю й соціальним заохоченням вживання алкогольних напоїв. Половина респондентів вважає, що вживання пива та алкогольних напоїв неповнолітніми носить соціальний характер - допомагає здаватися дорослішими (50%) і заохочується друзями (48%). Дослідження також показало, що основний час купівлі пива у кіосках - з 18:00 до 22:00. У цей проміжок часу пиво купують 77% населення, серед яких переважає молодь: 18-29 років - 59% і 30-39 років - 24%2. Дані говорять про відсутність якісних профілактичних стратегій щодо алкоголю орієнтованих на громадськість [3].

За даними соціологічних досліджень, переважна більшість опитаних представників молодого покоління України має досвід знайомства з алкогольними напоями, причому активне вживання алкоголю збільшується в міру дорослішання підлітків і притаманне як хлопцям, так і дівчатам.

Висновки. На сьогодні в Україні не сформовано єдиної стратегії профілактичних дій, пов’язаних із вживанням алкоголю. Варто підвищувати рівень соціального контролю за виконанням закону про заборону продажу напоїв неповнолітнім, необхідно поширювати інформацію про те, куди можуть звернутися громадяни, якщо вони помітили, що неповнолітні купують чи споживають алкогольні напої.

Даний огляд показує, що є ряд дієвих та економічно ефективних стратегій, спрямованих на зниження рівня споживання алкоголю, які засновані на підвищенні цін і більш жорсткому контролі доступу до алкогольної продукції.