Дашко М., студентка 41 гр. ФК. Шелудько О.О., викладач кафедри філософії і соціології

Шелудько О.О., викладач кафедри філософії і соціології

В статті розглянутто поняття і шляхи підвищення професійної та особистої самооцінки людини.

Постановка проблеми. Суспільний розвиток нерозривно пов'язаний з розвитком людей. Самосвідомість і самооцінка кожної людини впливають на її індивідуалізацію професійного вдосконалення, підвищення кваліфікації і професійно-особистісний зріст. Самооцінка і рівень домагань та націленості особистості та їх вплив на професійну кар’єру є складним психологічним і соціально-економічним явищем. Якщо раніше аналізу явища впливу самооцінки і претензійності на здійснення кар’єри, як правило, приділялося мало уваги, то в останні 20-30 років в багатьох країнах актуальність цієї проблеми стала досить великою [3].

У звязку з цим мета даної статті полягає у визначенні поняття і шляхів підвищення професійної та особистої самооцінки людини.

Даному питанню присвячено чимало уваги, це відобразилось у працях таких видатних учених і психологів як Бондаренко А. Ф., Волошин П. В.; Евтихов О.В; Ромек В.Г та інших.

Виклад основного матеріалу. Як психологічне явище самооцінка людини існує вже тривалий час. Вважається, що вона з'явилася майже з виникненням самої людини і суспільних відносин, з функціонуванням яких нерозривно пов'язана. У багатьох людей самооцінка нестійка, вона залежить від ситуацій успіху-неуспіху. Але якщо орієнтуватись лише на думку оточуючих - самооцінка завжди буде страждати, оскільки оточуючі оцінюють нас по-різному. У нормі самооцінка, на думку психологів, повинна бути трохи завищеною. Отже, самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця себе серед інших людей. Це один з найважливіших регуляторів поведінки особистості. Саме низька самооцінка часто ставить перед людиною помилкові цілі, а справжні - усвідомлювати і реалізовувати не дозволяє. Невідповідність між Я-реальним і Я-ідеальним (переконанням, яким я повинен бути) призводить до виникнення почуття неповноцінності.

Психологічно здоровий індивід, за Альфредом Адлером, це той, хто хоче присвятити себе життю і життєвим завданням. У нього є своє місце, в нього адекватна самооцінка. У нього тверде знання того, що, не дивлячись на свою недосконалість, він може бути затребуваний іншими. Перш за все він відмовляється від хибних цінностей, нав'язуваних його культурою, і намагається замінити їх справжніми цінностями. Такий особистості не існує. Це лише створений Адлером ідеал. Метою є не наближення до ідеалу, а перетворення великих помилок в малі. «Не бійтеся досягти досконалості - вам все одно це не вдасться» [1].

Висновки. Отже, щоб підвищити свою самооцінку людині потрібно: прийняти себе і полюбити; любити себе просто так, без усяких умов; припинити себе оцінювати, поважати в собі особистість, поважати свої бажання і потреби; твердо вірити в твердження «Я - господар своїх думок, емоцій і дій»; не жаліти себе і інших адже життя не зобов'язана давати нам те, що ми хочемо; вчитися на своїх помилках, невдачі допомагають нам вирішувати інші проблеми; припинити виправдовуватися перед оточуючими; всі цілі повинні знаходитися на рівні бажаності; для досягнення досить направленої уваги; не треба зайвої напруги; і головне – діяти [2].