Удк 159. 923. 4

СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ТЕМПЕРАМЕНТУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Гриднєва Д.Ю., студентка 21 МК

Крупенко О.В., викладач кафедри філософії і соціології

У даному матеріалі розглядаються існуючі теорії і концепції темпераментів, а також зроблено порівняльний аналіз їх відмінностей.

Постановка проблеми. Вивчення темпераменту є актуальною проблемою сучасного світу, тому що він є біологічним фундаментом особистості і формує поведінку та типові риси індивіда. Вміння розпізнати темперамент людини суттєво допомагає у міжособистісному спілкуванні, в навчальному процесі та професійній діяльності особистості.

Мета статті. Розглянути та проаналізувати наведену інформацію щодо типів темпераменту.

Матеріали дослідження. Темперамент (лат. temperamentum – належне співвідношення частин) – стійке об’єднання індивідуальних особливостей особистості, пов’язаних з динамічними, а не змістовними аспектами діяльності. Темперамент складає основу розвитку характеру; взагалі, з фізіологічної точки зору, темперамент – тип вищої нервової діяльності людини [1]. Існує чотири основних види темпераменту. Розглянемо їх більш детально:

Сангвінік. Людина з підвищеною реактивністю, але при цьому активність і реактивність у нього врівноважені. Він жваво, збуджено відгукується на усе, що залучає його увагу, має живу міміку і виразні рухи. З незначного приводу він регоче, а несуттєвий факт може його розсердити. По обличчю можна легко дізнатися про його настрій, відношення до предмета або людини. У нього високий поріг чутливості, тому він не помічає дуже слабких звуків і світлових подразників.

Холерик. Як і сангвінік відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але в холерика реактивність явно переважає над активністю, тому він неприборканий, нестриманий, нетерплячий, запальний. Він менш пластичний і більш інертний. У нього велика стійкість прагнень і інтересів, велика наполегливість.

Флегматик має високу активність, що значно переважає над малою реактивністю, малою чутливістю й емоційністю. Його важко розсмішити і засмутити – коли навколо голосно сміються, він може залишатися незворушним. При великих неприємностях залишається спокійним.

Меланхолік. Людина з високою чутливістю і малою реактивністю. Підвищена чутливість при великій інертності приводить до того, що незначний привід може викликати в нього сльози, він надмірно уразливий, болісно чуттєвий. Міміка і рухи його невиразні, голос тихий, рухи бідні [2].

Дослідженням темпераментів займається багато вчених, серед них: сучасний польський дослідник Ян Стреляу, що запропонував розглядати темперамент з точки зору його ролі в пристосуванні людини до умов життя і діяльності. Стреляу розробив регулятивну теорію темпераменту. Фундаментальними характеристиками темпераменту Я. Стреляу вважає реактивність – сила відповідних реакцій людського організму на впливи (чутливість і витривалість) або здатність до роботи; активність – інтенсивність і тривалість поведінкових актів, охоплення і обсяг зроблених дій [3].

В.С. Мерлін виділив 9 основних параметрів темпераменту, які можна спостерігати без спеціальних засобів діагностики: емоційна збудливість; збудливість уваги; сила емоцій; тривожність; реактивність мимовільних рухів (імпульсивність); активність вольової, цілеспрямованої діяльності; пластичність - ригідність; резистентність (опірність); суб’єктивація (упередженість)[4].

Висновок. Можна зробити висновок, що люди, що належать до різних типів темпераменту, відрізняються один від одного за оптимальними для них режимами діяльності, точніше, за режимами функціонування тих фрагментів психічної реальності, носіями яких вони є. Темперамент виявляється в стаціонарності ансамблю психічних функцій, що забезпечують оптимальний рівень життєдіяльності.

Важливо підкреслити, що мінливість властивостей темпераменту коливається в набагато ширшому діапазоні, ніж мінливість фізіологічних процесів, що конституюють організм. З іншого боку, вибір людиною того чи іншого режиму діяльності, стилю поведінки в конкретних умовах залежить далеко не тільки від типу його темпераменту. Він обумовлений, зокрема, особистісним змістом діяльності, рівня навченості, соціальним контекстом, самопочуттям.