Значення практики Європейського суду з прав людини для цивільного судочинства

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 10, 11, 60, 212 та 214 ЦПК (статті 224 - 226 ЦПК - при ухваленні заочного рішення) й інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року N 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

Цінність рішення Європейського суду з прав людини як особливого типу вердикту, постановленого наднаціональною судовою установою, юрисдикція якої визнана країнами, які ратифікували Конвенцію, полягає в тому, що такі рішення мають значення не лише для країни, відносно якої констатовано наявність порушень прав та свобод людини, але й для інших країн-учасниць, які на підставі позитивного досвіду висновків Європейського суду з прав людини та прикладів виконання таких рішень можуть заздалегідь передбачити можливі проблеми, пов’язані з забезпеченням прав та свобод на національному рівні.

Тобто, Конвенцією відведено особливу роль Європейському суду, як органу який в ході застосування конвенційних положень продукує динамічні прецеденти, узгоджені з сучасними реаліями Можливо навіть сказати, що норми Конвенції, завдяки постійному застосуванню, динамічно змінюються ніколи морально не застаріваючи та постійно удосконалюючись відповідно до вимог часу та правовідносин, які виникають

У відповідності до статті 32 Конвенції юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї.

З наведеного положення видно, що Європейський суд з прав людини не вирішує спірні правовідносини, які були предметом розгляду національних компетентних органів, а тлумачить норми Конвенції відповідно до ситуації, що склалась. У зв’язку з цим доволі часто можливо побачити, що деякі рішення Європейського суду з питань, які на перший погляд однакові та стосуються однієї і тієї ж норми Конвенції, робить протилежні висновки. Однак, Європейський суд неодноразово наголошував, що до кожної конкретної справи застосовується індивідуальний підхід, з урахуванням всіх чинників, які могли вплинути на забезпечення прав та свобод заявника.