Статус і функції Європейської комісії з питань ефективності правосуддя

Європейська комісія з ефективності правосуддя (СЕРБІ) була створена Комітетом Міністрів Ради Європи у вересні 2002 року. Її головним завданням є розробка конкретних рішень, які можуть бути впроваджені країнами-учасницями Ради Європи з метою:

• просування ефективної реалізації існуючих в Раді Європи інструментів з організації правосуддя (стандарт «після продажне обслуговування клієнтів»),

— забезпечення того, щоб державна політика щодо судів враховувала потреби осіб, що

звертаються до судів, і

— зниження рівня завантаженості Європейського суду з прав людини шляхом надання державам ефективних рішень до надходження скарг до Європейського суду і запобігання порушень статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

На сьогоднішній день СЕРБІ є унікальним органом для всіх європейських країн, до якого входять кваліфіковані фахівці з 47 країн-учасниць Ради Європи, який оцінює ефективність судових систем і пропонує практичні інструменти та заходи щодо підвищення ефективності послуг, що надаються населенню.

Відповідно до положення про СЕРЕІ вона повин на_«(а) вивчати результати, досягнуті в рамках різних судових систем (...), використовуючи, крім іншого, звичайні статистичні критерії та засоби оцінки, (Ь) виявляти проблемні місця і області можливого поліпшення, а також обмінюватися думками щодо функціонування судових систем, (с) визначати конкретні шляхи поліпшення оцінки та функціонування судових систем країн-учасниць урахуванням їх особливих потреб»..,

СЕРЕІ повинна виконувати такі завдання, наприклад, шляхом «(а) вибору та р р індикаторів, збору та аналізу кількісних і якісних показників, визначення параметрів 1 засобів оцінки, і (Ь) підготовки доповідей, статистичних довідок, бюлетенів про передовий досвід, інструкцій, планів дій, висновків і загальних коментарів».

Таким чином, в положенні особлива увага приділяється порівнянні судових систем та обміну досвідом в частині їх роботи. Рамки такого порівняння ширше ніж «просто» ефективність у її вузькому розумінні: крім іншого, тут велике значення приділяється якості та ефективності правосуддя.

7. Резолюції та рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо доступності правосуддя ’ цивільних справах.

Принцип доступності правосуддя, який є загальновизнаним у світовій практиці, є багатоаспектним забезпечується, насамперед, оптимальною побудовою судової системи: територіальною наближеністю де населення, чіткою визначеністю юрисдикції суду, компетентністю суддів, стабільністю судової системі тощо. Надзвичайно важливе значення для забезпечення доступності правосуддя мають його організаційно правові гарантії: недопустимість відмови судів у розгляді справ їхньої юрисдикції; дотримання судами розумних строків розгляду справи; не обтяженість судової процедури зайвими формальностями доступність правової допомоги для громадян; доступ громадян до судових рішень; їх неухильне виконання тощо. Важливою складовою доступності правосуддя є доступність механізмів оскарження судових рішень інстанційна побудова судової системи, чітка визначеність юрисдикції апеляційних та касаційних суді тощо. Необхідною умовою доступності правосуддя є його матеріальна складова. Судові витрати не повинні бути перешкодою для судового захисту; вимогу про доступність правосуддя не буде дотримано, якщо не буде створена ефективна система надання правової допомоги для людей з низьким рівнем достатку Запровадження інституту мирових суддів, які розглядають за спрощеною процедурою дрібні цивільні і кримінальні справи, також має безпосереднє відношення до проблеми доступності правосуддя.

Незалежність суду є загальновизнаним правом у міжнародному праві. Згідно з Основними принципами незалежності судових органів, схваленими резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 29 листопада та 13 грудня 1985 року, на кожну державу члена ООН покладається зобов’язання виділяти відповідні кошти, що давали би змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції. Незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані поважати незалежність судових органів дотримуватися її (пункти 1 та 7).

Пункт «б» частини 2 принципу 1 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи щодо незалежності судочинства від 13 жовтня 1994 року зазначає, що виконавча та законодавча влади повинні забезпечите незалежність суддів і протидіяти будь-яким спробам позбавити їх незалежності.

Крім того, Віденська декларація і Програма дій, прийнята на другій Всесвітній конференції з прав людини 25 червня 1993 року, наголосила на необхідності належним чином фінансувати установи, як здійснюють правосуддя (пункт 27).

Згідно з положеннями статті 6 Європейської хартії про закон про статус суддів, «судді мають право н; винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішенні і в роботі взагалі...

Розмір винагороди може залежати від стажу, від характеру обов’язків, виконання яких доручається суддям у професійній якості, і від важливості задач, покладених на них, причому оцінка всіх цих факторії повинна проводитися в умовах гласності.

...судді, що досягли встановленого законом віку для виходу в відставку із суддівської посади, повинні одержувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути якнайближчим до рівня їхньої останньої заробітної плати як судді».