Григоренко О.В., к.т.н., доц., доц. каф. ТПЗПСГ

У статті розглянуто перспективи розвитку виробництва біологічного дизельного палива з насіння ріпаку в Україні, а також досліджено вплив виробництва та використання біопалива на навколишнє середовище.

Постановка проблеми. У розвинутих країнах вчені наполегливо працюють над проблемами запровадження нетрадиційних джерел енергії, заміни нафтопродуктів на альтернативні види палива. Кожна країна, залежно від кліматичних та економічних умов, знаходить свій шлях розв’язання проблеми забезпеченості енергоносіями.

Біодизельне паливо – це екологічно чистий вид біопалива, який одержується із жирів рослинного і тваринного походження і використовується для заміни нафтового дизельного палива. Згідно даним [1], у 2012 р. світове виробництво біопалива виросло до 22,9 млн.тонн у порівнянні з 22 млн.тонн у 2011р. і 18,3 млн.тонн – у 2010 р. Виробництво в країнах ЄС оцінюється в
9 млн.тонн, в Бразилії – 2,3 млн.тонн, в Індонезії – 1,6 млн.тонн, в Аргентині – 2,5 млн.тонн.

На думку спеціалістів, для України цей шлях теж є перспективним. Для нас найдоцільніше виробляти біодизель на основі ефірів ріпакової олії, бо з шести основних олійних культур найбільший вихід продукту з одного гектару дає ріпак. Цей вид пального може використовуватися в сучасних поршневих двигунах без будь-яких змін їх конструкції.

В Україні це джерело самозабезпечення енергоносіями має велику перспективу в районах, забруднених радіонуклідами в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС. У процесі вирощування ріпак не потребує великих затрат праці, всі агрозаходи механізовані, а сама рослина здатна очищати поле від радіонуклідів, не нагромаджуючи їх у насінні. Отже, ріпак можна впроваджувати для рекультивації забруднених земель, використовуючи насіння для одержання біодизеля.

Потенційні можливості нашої країни дозволяють забезпечити до 2020 року виробництво біодизеля за рік близько 6 млн. тонн. В умовах підвищення цін світового ринку на нафту і на природний газ, цей вид біопалива буде конкурентноспроможним.

Біодизель не отруйний і розкладається у чотири рази швидше, ніж звичайне дизельне паливо. Він не має запаху, і продукти його переробки та використання, в цілому, менш небезпечні для людини і екосистем. Тим не менш, в процесі життєвого циклу виробництва біодізеля має місце ряд негативних факторів впливу на навколишнє середовище, які необхідно враховувати і контролювати.

Мета статті. Дослідження впливу виробництва та використання біопалива на навколишнє середовище.

Матеріали дослідження. Оцінка впливу на навколишнє середовище [2] складається з аналізу матеріальних потоків, тобто сировини, матеріалів і енергії, необхідних для одержання біодизеля, і оцінку дії на окремі компоненти екосистем, пов'язані з викидами і відходами (табл. 1). За функціональну одиницю було взято 1 т біодизеля. Таку кількість біодизеля можна отримати з 3 т насіння ріпаку, що приблизно відповідає збору врожаю з 1 га.

На етапі вирощування ріпаку, основними об'єктами негативного впливу є ґрунтові і водні екосистеми. Ріпак є культурою інтенсивного типу, яка вимагає для гарного врожаю високої забезпеченості мінеральними добривами і хімічними засобами захисту.

Таблиця 1

Матеріальні потоки в ОЖЦ ріпаку, кг

Примітки: * - дизельне паливо. ** - природний газ.

Розширення посівів культури неминуче позначиться на стані природних екосистем. На етапах одержання насіння і використання біодизеля ключовим фактором є викиди в атмосферне повітря. Найважливішим екологічним аспектом в даному випадку стає викид парникових газів і, передусім, діоксиду карбону. Викид в атмосферу летких органічних сполук, зокрема гексану, у взаємодії з оксидами азоту зумовлюють утворення фотохімічного смогу, який негативно впливає практично на всі компоненти екосистем.

Використання біодизеля дозволяє знизити викиди парникових газів. Зокрема, якщо застосовувати 5% добавки до всього обсягу дизельного палива, можна скоротити викиди діоксиду карбону на 250-300 тис. т. Застосування біодизеля дозволяє скоротити викиди оксиду карбону, вуглеводнів, сажі та інших сполук (табл. 2).

При виробництві біодизеля обсяг небезпечних відходів, що утворюються, значно менше, ніж при виробництві нафтового дизельного палива.Небезпечні відходи зазвичай є наслідком застосування процесів, пов'язаних з очищенням нафти, а більшість нешкідливих відходів – це продукти переробки;

Основний фактор впливу на водне середовище – це використання мінеральних добрив, залишки яких згодом частково поступають у водні об'єкти. В результаті посилюються процеси евтрофікації водойм, знижуються споживчі якості питної води, погіршуються умови рекреації. Має місце також надходження у водні об'єкти залишків хімічних засобів захисту рослин. Оцінити їх кількість і, відповідно, вплив досить складно, тому що воно залежить від цілого ряду чинників.

Таблиця 2

Порівняльна характеристика викидів в атмосферу при використанні дизельного і при виробництві та використанні біодизельного палива, кг/т

Негативні аспекти впливу на ґрунтові екосистеми пов'язані, насамперед, з ущільненням землі в результаті проїзду машино-тракторних агрегатів. Для одержання врожаю ріпаку згідно технології необхідно близько десяти проходів техніки. Ущільнення землі, в свою чергу, негативно позначається на функціонуванні ґрунтових екосистем.

Висновок. Отже, виробництво екологічного біопалива, зокрема з ріпакової олії, в Україні є перспективним і потребує подальших досліджень в цьому напрямку. При цьому слід намагатися мінімізувати шкоду, якої завдають природним екосистемам при виробництві та використанні біопалива.