Авраменко Г., студентка 41 ФК

ВИПУСК 12

Том 4

Факультет «Агротехнологій та екології»

Мелітополь – 2013

Збірник тез доповідей науково-технічної конференції магістрів та студентів Таврійського державного агротехнологічного університету. Випуск 12. Т.4. – Мелітополь: ТДАТУ, 2013 – 255 с.

До збірника увійшли матеріали доповідей учасників науково-технічної конференції магістрантів та студентів Таврійського державного агротехнологічного університету. Розглянуті результати досліджень у галузі загального землеробства, технології та механізації переробки і зберігання сільськогосподарської продукції, безпеки життєдіяльності українською та іноземними мовами.

Адреса редакції: ТДАТУ

просп. Б. Хмельницького, 18

м. Мелітополь

Запорізька обл.

72312 Україна

© Таврійський державний агротехнологічний університет, 2013

УДК 378.147

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОЦЕСУ

ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

Авраменко Г., студентка 41 ФК

Шелудько О. О., викладач кафедри філософія і соціологія

Професійне самовдосконалення спеціаліста – це свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетентності та розвитку професійно значущих якостей

Постановка проблеми. Характерною ознакою ХХІ століття стали зміни – неперервні, стійкі і стрімкі.

Вони докорінно змінюють життя людини, умови праці, вимагають від неї новихякостей, умінь, нової філософії життя: професійної і соціальної мобільності,неперервної освіти й професійного, духовного самовдосконалення. Проблема розвиткулюдини стає пріоритетною в умовах сучасної соціокультурної, економічної ситуації.

Мета статті. Саморозвиток, самовдосконалення людської особистості, її потенціалу – головний чинник успішності, ефективності реформ в різних галузях, а особливо в освітній. Не випадково професійне самовдосконалення розглядається як специфічний вид професійної діяльності фахівців, як важливий компонент їх підготовки та перепідготовки.

Професійне самовдосконалення, як одна з умов неперервності освіти, являє собою усвідомлений, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетентності та розвиток професійних значущих якостей у відповідності до зовнішніх соціальних вимог, умов професійної діяльності та особистісної програми розвитку. В основі цього процесу лежить психологічний механізм подолання внутрішніх протиріч між наявним рівнем професіоналізму («Я – реальне професійне») та певним моделюючим (уявним) його станом («Я – ідеальне професійне») [4, с.6]. Ця проблема на теоретико-методологічному рівні розкрита у працях вітчизняних (І. Бех, Б. Вульфов, К. Возіна, В. Зінченко, Л. Кулікова, В. Сластьонін та ін.) та зарубіжних (Р. Бернс, А. Маслоу, К. Роджерс та ін) дослідників.

Результати практичної діяльності, а також психолого-педагогічні дослідження засвідчують [3, с.6], що професійне самовдосконалення завжди є результатом усвідомленої взаємодії спеціаліста із конкретним соціальним оточенням, у ході якого він реалізує потребу виробити в собі такі особистісні якості, які призведуть до успіху у професійній діяльності та в житті загалом.

Самовдосконалення – явище особистісно-соціальне. При цьому, власне, вплив соціальних умов (у тому числі конкретних соціальних факторів професійної діяльності) на особисте самовдосконалення значною мірою опосередковується особистістю, набуттям нею вже сформованих внутрішніх феноменів [2, с.15].

Джерела професійного самовдосконалення фахівців перебувають у соціальному оточенні. Самовдосконалення як соціальний процес базується на вимогах суспільства і професії до особистості спеціаліста. При цьому вимоги, які пред'являються спеціалісту, повинні бути вищими за особисті можливості конкретної людини. Тільки в цьому випадку виникають передумови до самовдосконалення у вигляді внутрішніх протиріч у процесі провідної діяльності спеціаліста, результатом вирішення яких є процес цілеспрямованого розвитку власної особистості [1, с.35].

Висновок. Таким чином, професійне самовдосконалення спеціаліста – це свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетентності та розвитку професійно значущих якостей у відповідності із зовнішніми соціальними вимогами, умовами професійної діяльності та особистої програми розвитку.