Розділ 3. Система показників правової статистики

Статкартка даної форми заповнюється тільки стосовно осіб, які після набрання вироком (постановою, ухвалою) законної сили будуть обліковуватися за статтею КК України в редакції 2001 року.

Статкартка заповнюється тільки стосовно осіб, щодо яких до суду на розгляд надійшли кримінальні справи з обвинувальними висновками або з постановами про застосування примусових заходів медичного характеру чи стосовно яких судом порушено кримінальну справу в порядку ст. 27 Кримінально-процесуального кодексу України.

Суддя, який головує в судовому засіданні, особисто заповнює статкартку на засудженого; виправданого; особу, справу щодо якої закрито; особу, визнану неосудною, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру.

На кожного підсудного (обвинуваченого) заповнюється окрема статкартка.

Статкартка складається з п’яти розділів:

I. “Відомості про підсудного (обвинуваченого) на момент учинення злочину”.

II. “Відомості про злочин”.

ІII. “Відомості про вирок (ухвалу, постанову) суду”.

IV. “Відомості про результати розгляду апеляції”.

V. “Відомості про результати розгляду справи в касаційній інстанції”.

У розділі II стисло викладається суть обвинувачення згідно з обвинувальним висновком, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру чи постановою судді про порушення кримінальної справи в справах, що порушуються не інакше як за скаргою потерпілого. П. 15—22 заповнюються згідно з вироком (постановою, ухвалою) суду. Наприклад, у п. 15 група відображається як організована тільки в разі визнання її судом організованою.

У разі обвинувачення особи в учиненні кількох злочинів у п. 15—22 проставляються цифрові визначення, що відповідають злочинам, за які передбачена більш сувора міра покарання.

Розділ III заповнюється на підставі рішень місцевих, апеляційних та касаційного судів (касаційного — тільки в разі перевірки вироку, ухвали чи постанови апеляційного суду, винесених ним як судом першої інстанції, або перевірки вироку чи постанови апеляційного суду, винесених ним в апеляційному порядку), для чого введено додаткові квадрати, заповнюючи які, потрібно керуватися такими правилами:

· підсудний вважається виправданим тільки в разі повного його виправдання за всіма статтями висуненого обвинувачення;

· особа вважається такою, що справу стосовно неї закрито, тільки в разі закриття кримінальної справи за всіма статтями висуненого обвинувачення;

· у разі засудження особи за кількома статтями в п. 24 “в” вона обліковується за тією статтею КК України в редакції 2001 року, санкція якої передбачає більш сувору міру покарання;

Розділи IV і V заповнюються в разі надходження апеляції чи касаційної скарги або касаційного подання.

Місцеві суди щомісяця до 10-го числа направляють до територіального управління ДСА (військові місцеві суди — військовим апеляційним судам регіонів, Військово-Морських сил) для обробки статкартки на підсудних (обвинувачених), вироки щодо яких набрали законної сили. За останній місяць перед звітним періодом статкартки надходять двічі — перший раз — до 20-го числа, другий — разом зі звітом про розгляд місцевими судами кримінальних справ.

Обліково-статистична картка на цивільну справу за ф. № 5 (додаток 10) заводиться в день надходження до суду позову, а далі в ній відображаються процесуальні дії, строк і наслідки розгляду позову, оскарження в касаційній інстанції. Друга половина картки містить відомості про сторони в цивільному процесі: позивача і відповідача, ухвалу суду, надходження до виконання, розгляд за протестом в наглядовій інстанції.

Обліково-статистична картка на справу про адміністративне правопорушення за ф. № 7 (додаток 11) заповнюється на кожну особу і відображає демографічні характеристики правопорушника, місце роботи, характер правопорушення, суму заподіяних збитків, результати розгляду справи та її наслідки для правопорушника.

Обліково-статистична картка на справу в порядку виконання вироку, ухвали, постанови за ф. № 9 (додаток 12) також заповнюється на кожну особу залежно від результатів зміни судового рішення. В ній подається характеристика підсудного, яким судом і коли був засуджений, за якою статтею Кримінального кодексу, до якої міри покарання, чи має минулу судимість, ким порушено питання про перегляд справи і результати розгляду.

Окремо обліковуються неповнолітні правопорушники. Наприклад, в обліково-статистичній картці на неповнолітнього, до якого застосовано примусові заходи виховного характеру за ф. 11 (додаток 13) у разі винесення ухвали про закриття кримінальної справи у суді. Картка поділяється на дві частини, в одній з яких відображаються відомості про строк і результати розгляду справи, а в другій — про особу неповнолітнього та потерпілих.

В обліково-статистичних картках на кримінальну касаційну справу за ф. № 27 (додаток 14) та на цивільну касаційну справу за ф. 28 (додаток 15) фіксуються такі відомості: підстава для провадження в касаційній інстанції, рух справи і наслідки її розгляду касаційною інстанцією.

У наглядовій інстанції судів реєструються справи і скарги, витребувані в порядку нагляду, та справи, які надійшли до розгляду за протестом. На такі справи і скарги заповнюються обліково-статистичні картки на кримінальну наглядову справу за ф. 33 (додаток 16) та на цивільну наглядову справу за ф. 35 (додаток 17), де містяться дані про справу, засуджених або позивачів та відповідачів, наслідки розгляду справи порядком нагляду.

У нотаріальних установах статистичне спостереження здійснюється у списковій формі. Усі нотаріальні дії чітко фіксуються у спеціальних журналах. Найважливішим документом, який веде кожний нотаріус, є журнал реєстрації нотаріальних дій. У ньому чітко відображається дата, реєстраційний номер та вид нотаріальної дії. Правильність ведення цього журналу контролюється управліннями юстиції, а тому під час його заповнення слід дотримуватися таких правил:

· чіткого встановлення дати нотаріальної дії;

· чіткої нумерації сторінок та нотаріальних дій;

· обов’язковості підпису кожної особи, за участю якої відбулася нотаріальна дія.

Важливими документами є також журнали вхідної та вихідної інформації. Саме завдяки журналу реєстрації вхідної кореспонденції можна встановити, які документи надійшли до нотаріуса, що мають певне юридичне значення для здійснення нотаріальних дій, та чи був нотаріус поінформований важливою інформацією для вчинення нотаріальних дій.

Журнал вихідної кореспонденції є важливим свідченням повноти і правильності ведення документації. Наприклад, чи було відправлено запит до якогось органу для отримання необхідного документа (довідки про відсутність заборони чи іншого); чи було поінформовано органи опіки щодо договорів відчуження нерухомого майна, що належать неповнолітнім; чи надіслано усю інформацію до управління юстиції, інформаційного центру або інших юридичних та фізичних осіб.

Ведеться також “Журнал обліку спадкових справ”, який відображає, де і коли вчинялися спадкові нотаріальні дії, кому видане свідоцтво про спадщину і т. ін., та “Журнал обліку накладених заборон”, з якого чітко можна побачити, за які саме дії було накладено заборони.

Отже, належна організація первинного обліку нотаріальних дій є певною гарантією забезпечення конституційних прав і інтересів окремих громадян і юридичних осіб, а також контролю за діяльністю нотаріальних установ.

2.6. Державна статистична звітність в органах МВС, прокуратури, судів

Звітність правоохоронних органів є основним джерелом статистичної інформації про суспільно-правові явища і процеси. Звітність складається на основі даних первинного обліку злочинності, цивільних та адміністративних правопорушень. Звітність правоохоронних органів поділяється на державну статистичну звітність, яка розробляється і затверджується Державним комітетом статистики України, та внутрішньовідомчу адміністративну звітність, яка затверджується спільним наказом Держкомстату та відповідного правоохоронного відомства (Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Державної служби безпеки, Державної судової адміністрації та ін.). Ця звітність є обов’язковою для відповідних правоохоронних органів.

За періодичністю подання статистична звітність поділяється на місячну, квартальну, піврічну та річну. Залежно від терміновості подання звітність може передаватися експрес-поштою, електронною поштою, телетайпом.

Правоохоронні органи різних рівнів складають і подають близько ста різних форм державної і відомчої статистичної звітності, а тому зосередимо свою увагу на найважливіших формах державних статистичних спостережень. Перелік основних державних спостережень та статистичних звітів правоохоронних міністерств і відомств наведено в додатку 18.

Місячна статистична звітність органів МВС, прокуратури, служби безпеки, які здійснюють попереднє слідство та дізнання за ф. 1-СЛМ “Основні показники органів досудового слідства”, стисла і містить лише 24 показники про рух справ та число осіб затриманих, виправданих і щодо яких провадження справи закрито.

Щоквартально органами слідства та дізнання складається Звіт про роботу органів досудового слідства за ф. 1-СЛ, який налічує вісім розділів. Розділ І “Справи, по яких закінчено слідство” — це велика комбінаційна таблиця, яка за видами злочинів (20) згідно зі статтями Кримінального кодексу подає кількість переданих до суду справ з обвинувачувальним вироком та для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, кількість закритих справ, а також відносно якої кількості осіб подано до суду справи. Розділ ІІ “Робота слідчого апарату” відображає рух кримінальних справ, строк розслідування незакінчених справ з установленням особи, яка вчинила злочин, кількість заарештованих осіб по закінчених справах у розподілі за строком тримання під вартою, кількість слідчих станом на кінець кварталу. Розділ ІІІ “Затримання осіб в якості підозрюваних” характеризує кількість затриманих осіб та кількість звільнених осіб за відповідними причинами звільнення. У розділі ІV наводяться дані щодо осіб, стосовно яких провадження закрито за реабілітуючих підстав; у розділі V — зупинені справи в цілому та у випадках, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин, або коли обвинувачений ухиляється від слідства. Розділи VI і VІІ характеризують додаткове розслідування справ за окремими видами злочинів, які повернуті прокурором або судом та його результати. Останній розділ VIII стосується забезпечення відшкодування збитків по закінчених кримінальних справах в національній та іноземній валюті в цілому і в тому числі за окремими напрямками економічної діяльності (у кредитно-фінансовій і банківській системі, у зовнішньоекономічній діяльності, в аграрно-промисловому та паливно-енергетичному комплексах, у сфері економіки).

Основними формами статистичної звітності прокуратури є “Показники роботи прокурора” за ф. ПМ (місячна) та “Звіт про роботу прокурора” за ф. П (піврічна), зміст яких виходить за межі відомостей про стан злочинності і боротьби з нею до загальної характеристики правопорядку в країні. У них відображено результати загального нагляду, нагляду за дотриманням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю, нагляду за дотриманням законів у місцях позбавлення волі та місцях утримування під вартою, а також дані про участь прокурора в розгляді кримінальних справ у судах та в цивільному і господарському судочинстві. Наприклад, розділ VI піврічної ф. П “Розгляд скарг” містить три розгорнуті таблиці щодо вирішення скарг і їх задоволення, з яких питань вирішувались і задовольнялись скарги: з питань загального нагляду чи з питань застосування адміністративних стягнень, або з питань слідства і дізнання чи кадрових питань; а також інформацію про стан законності, роз’яснення законодавства.

Статистична звітність судових органів складається з цілого ряду форм, які висвітлюють роботу судів із розгляду кримінальних справ, роботу судових виконавців, роботу Верховного суду, роботу обласних та районних судів як першої, так і касаційної та наглядової інстанцій.

Суди складають і подають до Державної судової адміністрації і до статистичних органів за місцем розташування такі головні форми:

1) Звіт про роботу судів першої інстанції по розгляду кримінальних справ за ф. 1;

2) Звіт про розгляд судами справ про адміністративні правопорушення та осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності за ф. 1-АП;

3) Звіт про роботу судів першої інстанції по розгляду цивільних справ за ф. 2;

4) Звіт про роботу судів з виконання вироків і рішень за ф. 4.

Основою для складання цих форм звітів є статистичні картки на кримінальні і цивільні справи, на виконавське провадження, а також реєстраційні журнали, які ведуться в кожному суді згідно з інструкцією.

Звіти за формами 1 і 2 складають районні, міські, обласні суди за півріччя та рік. Звіт за ф. 1 містить інформацію про рух усіх кримінальних справ та закінчених провадженням за видами злочинів, і кількість засуджених або виправданих осіб, кількість осіб, справи яких закрито чи повернуто на додаткове розслідування, або кількість осіб, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру. У звіті усі справи поділяються за мірами покарання, а потерпілі — за статтю, віком і за об’єктом завдання шкоди (життю, здоров’ю, матеріальної, моральної), наводяться також відомості про провадження за поданнями в порядку виконання вироків, ухвал, постанов.

У звіті за ф. 2 рух цивільних справ та суми матеріальної і моральної шкоди подаються за категоріями справ, поділених на три групи: справи позовного провадження, спори, пов’язані з адміністративно-правовими відносинами, і справи окремого провадження.

Звіт за ф. 1-АП складають лише один раз на рік органи, посадові особи яких уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Цей звіт складається з однієї величезної таблиці, де за назвою статті Адміністративного кодексу або адміністративного правопорушення, яке не ввійшло до Кодексу, але передбачене іншими законодавчими актами, подаються показники про кількість розглянутих правопорушень та кількість осіб, відносно яких винесено рішення про накладення адміністративного стягнення; сума накладеного і стягненого штрафу; встановлений розмір заподіяної матеріальної шкоди; відшкодування.

Особливою частиною статистичної звітності для правознавців-господарників є система статистичних спостережень правопорушень у сфері економічної діяльності, які виявляються відповідними правоохоронними органами і відображаються в певних формах звітів.

1. Єдиний звіт про злочинність на території України за ф. № 1 містить інформацію про злочини проти держави, державної та колективної власності, господарські та службові злочини за статтями Кримінального кодексу, за місцем скоєння злочину; інформацією щодо виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів за окремими їхніми характеристиками.

2. Звіт про зареєстровані злочини і результати роботи на території України за ф. № 1-А дає змогу проаналізувати кількість зареєстрованих економічних злочинів; виявлених осіб, підозрюваних у їх скоєнні, а також кількість кримінальних справ щодо злочинів економічного спрямування, які перебувають у провадженні, кількість направлених до суду, закінчених розслідуванням та зупинених справ. У звіті враховується також кількість економічних злочинів, вчинених стосовно об’єктів Національного банку, Ощадбанку, кас господарських суб’єктів, художніх, історичних та інших культурних цінностей; встановлена сума завданих матеріальних збитків, їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності. Знаходять відображення у звіті також результати оперативно-розшукової діяльності ОВС та податкової міліції в боротьбі з економічною злочинністю.

3. Звіт про осіб, які вчинили злочини на території України, за ф. № 2 дозволяє всебічно їх охарактеризувати за статево-віковим складом, соціальним станом, сферою діяльності, зайнятістю та іншими соціально-демографічними і юридичними ознаками.

4. Звіт про виявлені підрозділами прокуратури і ОВС злочини у сфері економічної діяльності за ф. № 5 містить інформацію про кількість економічних злочинів у цілому та виявлених на підприємствах, в установах, організаціях за видами економічної діяльності; кількість виявлених осіб, які вчинили економічні злочини (притягнутих або звільнених від кримінальної відповідальності, їх соціальний та службовий стан), в цілому і на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності; кількість виявлених фактів виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або фактів збуту державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; вилучення майна та цінностей для забезпечення відшкодування матеріальних збитків.

5. Звіт про результати боротьби з організованими групами та злочинними організаціями за ф. № 1-03 подає характеристику організованих злочинних груп та злочинних організацій економічного спрямування; завдані ними матеріальні збитки, їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності щодо злочинів, учинених ОГ та ЗО у сфері економіки.

6. Звіт про роботу органів досудового слідства та дізнання за ф. № 1-СЛ характеризує рух справ про злочини, скоєні у сфері економіки, в яких закінчено досудове слідство та дізнання (усього закінчено справ, направлено справ до суду з обвинувачувальним висновком; направлено справ до суду для звільнення від кримінальної відповідальності; закрито справ), а також забезпечення відшкодування збитків слідчими ОВС у закінчених кримінальних справах (сума встановлених збитків; сума відшкодованих збитків; сума накладеного арешту на майно).

7. Цікавою є експрес-інформація “Відомості про злочини економічної спрямованості”, яка в регіональному розрізі відображає окремі види злочинів економічного характеру, завдані матеріальні збитки та їх відшкодування у сфері економіки.

2.7. Контроль вірогідності даних статистичного спостереження

Контроль вірогідності здійснюється на всіх етапах збору і обробки статистичних матеріалів: під час заповнення формулярів статистичного спостереження, складання звітів, розробки статистичних даних і складання аналітичних таблиць. Особливе значення контроль має на початку спостереження, бо помилки, яких припустилися на цьому етапі, впливають на всі подальші розрахунки.

Контроль — це насамперед перевірка даних спостереження на їх повноту та вірогідність. Контроль повноти даних, тобто зовнішній контроль, здійснюється візуально і полягає у встановленні, чи від усіх джерел надійшла інформація, чи всі показники заповнені в документах первинного обліку та формах звітів. Наприклад, чи всі суди області подали звіти до обласної судової адміністрації.

Вірогідність даних перевіряється засобами арифметичного чи логічного контролю. Арифметичний контроль ґрунтується на використанні взаємозв’язків між різними показниками звітів та перевірці всіх узагальнювальних показників і погодженні тих з них, які виводяться один з одного. Це балансові зв’язки між показниками або контрольні арифметичні підсумки. Так, в усіх формах статистичної звітності судів про розгляд кримінальних або цивільних справ з метою забезпечення вірогідності даних введено контрольну суму: надійшло справ у звітному періоді плюс залишок незакінчених справ на початок періоду дорівнює закінчено справ провадженням плюс їх залишок на кінець періоду. Отже, арифметичний контроль дає змогу виявляти і виправляти лише помилки в розрахунках.

Для встановлення змістовних помилок здійснюється логічний контроль, який полягає у зіставленні відповідей на взаємозв’язані питання, що дає змогу виявляти їх несумісність. Якщо, наприклад, засуджений був службовцем, то за логікою, він освічений, тобто соціальна категорія порівнюється з освітою і заняттям. Можна виявити помилки, порівнюючи правові показники різних регіонів або зіставляючи дані поточного періоду з попереднім.

Звичайно, здебільшого встановити вірогідність даних неможливо (коли помилки виходять за межі логічного та арифметичного контролю). Отже, необхідно враховувати природу помилок. Залежно від причин виникнення розрізняють помилки:

· репрезентативності — виникають під час вибіркового спостереження через несуцільність реєстрації даних і порушення принципів випадковості добору;

· реєстрації — виникають у будь-якому спостереженні внаслідок неправильного встановлення фактів або неправильного їх запису.

Залежно від природи виникнення помилки реєстрації можуть бути випадковими або систематичними.

Випадкові помилки виникають внаслідок збігу випадкових обставин, а саме через неуважність реєстратора або незосередженість респондента. Вони викривлюють дані спостереження в той чи інший бік, проте завдяки величезній кількості випадків їхня дія врівноважується, і вони істотно не впливають на результати.

Більш небезпечними є систематичні помилки, які виникають у результаті постійних спотворень в одному напрямі. Такі помилки істотно зміщують результати спостереження в один бік (збільшення або зменшення).

Систематичні помилки поділяються на ненавмисні (виникають внаслідок необґрунтованості програм спостереження, некомпетентності реєстраторів, неосвіченості респондентів) та навмисні (виникають через свідоме викривлення фактів з певною метою).

Прикладом навмисних помилок є масові факти приховування доходів від оподаткування, приписки у звітах, приховування виторгу від реалізації в комерційній торговельній мережі, пунктах громадського харчування. З боку держави такі акції підлягають адміністративному та кримінальному покаранню. Проте цим перекрученням можна запобігти, якщо усунути умови для їх виникнення, а також вжити дієвих заходів контролю (наприклад, обов’язкова наявність касових апаратів).

Питання і завдання для самоконтролю

1. Що називається статистичним спостереженням? Які його завдання?

2. За ступенем реєстрації даних статистичні спостереження можуть бути: а) похідними; б) первинними; в) вторинними.

3. Назвіть загальні вимоги до якості даних статистичного спостереження: а) повнота і вірогідність; б) невідповідність програмі і непорівнюваність у часі; в) точність і своєчасність; г) доступність і відкритість.

4. Назвіть та охарактеризуйте етапи статистичного спостереження.

5. Назвіть три об’єкти спостереження в кримінально-правовій статистиці: а) злочини; б) кримінальні справи; в) злочинці; г) покарання.

6. Об’єктом спостереження в цивільно-правовій статистиці є: а) адміністративні правопорушення; б) цивільні справи; в) сторони в цивільному процесі; г) судові рішення.

7. Як у правовій статистиці називається первинний елемент об’єкта спостереження, який є носієм ознак, що підлягають реєстрації: а) одиниця спостереження; б) одиниця вимірювання; в) одиниця сукупності.

8. Як у правовій статистиці називається первинна ланка, яка подає статистичну інформацію про суспільно-правові явища і процеси: а) одиниця обліку; б) одиниця спостереження; в) одиниця сукупності.

9. Що є одиницею спостереження та елементом сукупності в різних галузях правової статистики?

10. Чим відрізняється програма спостереження в кримінально-правовій і цивільно-правовій статистиці?

11. Встановіть основні форми статистичного спостереження в правоохоронних органах: а) спеціально організовані обстеження; б) моніторинг; в) анкетування; г) статистична звітність.

12. Назвіть два види статистичного спостереження за охопленням правових явищ: а) одноразове; б) несуцільне; в) монографічне; г) суцільне.

13. За часом проведення статистичні спостереження поділяються на три види: а) монографічне; б) періодичне; в) одноразове; г) поточне.

14. Збір первинних даних про суспільно-правові явища та процеси здійснюється такими трьома способами: а) документальним; б) самореєстрацією; в) безпосереднім спостереженням; г) опитуванням.

15. Залежно від форми документи первинного обліку поділяються так: а) реєстраційні листки; б) документи карткової форми; в) тести; г) документи журнальної форми.

16. На основі яких матеріалів заповнюються документи єдиного первинного обліку злочинів: а) матеріалів кримінологічного вивчення злочинності; б) матеріалів кримінальної справи; в) матеріалів опитування населення?

17. Які документи первинного обліку злочинності заповнюються в органах досудового слідства та дізнання?

18. Які документи первинного обліку використовуються в судах?

19. Яким чином організовано первинний облік нотаріальних дій?

20. Які статистичні звіти складаються органами досудового слідства?

21. Які аналітичні можливості статистичної звітності органів прокуратури?

22. В яких статистичних звітах відображено діяльність судів першої, касаційної та наглядової інстанції?

23. На основі якого статистичного звіту можливе дослідження адміністративних правопорушень?

24. В яких статистичних звітах міститься інформація про злочинність у сфері економічної діяльності?

25. Яку відповідальність несуть посадові особи за порушення порядку заповнення та подання державної статистичної звітності: а) адміністративну; б) кримінальну; в) дисциплінарну?

26. Що таке точність і вірогідність статистичної інформації про суспільно-правові явища і процеси?

27. Назвіть три види контролю вірогідності даних статистичного спостереження: а) логічний; б) арифметичний; в) зовнішній; г) адміністративний.

Розділ 3. Система показників правової статистики

3.1. Поняття і види статистичних показників.

3.2. Система показників кримінально-правової статистики.

3.3. Система показників цивільно-правової статистики.

3.4. Показники статистики правоохоронних органів та судів.

3.5. Відносні показники правової статистики.

3.6. Сучасні проблеми формування системи показників правової статистики. Питання і завдання для самоконтролю.

3.1. Поняття і види статистичних показників

Правова статистика має широку систему показників, які всебічно характеризують кримінально-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові явища і процеси, висвітлюють діяльність органів слідства, прокуратури, судів, виправно-трудових закладів.

Статистичний показник — це узагальнювальна характеристика правових явищ і процесів, в якій поєднуються кількісна та якісна їх визначеність. Якісна визначеність зумовлюється суттю суспільно-правового явища і відображається назвою показника, а кількісний бік — числовим значенням та відповідною одиницею виміру. Якісний зміст показника поєднується з його числовим вираженням за допомогою моделі показника, що містить його назву, алгоритм розрахунку, одиницю, застосовувану під час вимірювання, а також місце та час, на який припадає явище чи процес.

Показники розрізняють за способом обчислення, ознакою часу та аналітичними функціями.

За аналітичною функцією розглядають показники, що відбивають обсяг явища, його середній рівень, інтенсивність прояву, структуру, зміну в часі або порівняння в просторі.

За способом обчислення правові показники поділяються на первинні і похідні. Первинні визначаються зведенням даних статистичного спостереження й подаються у формі абсолютних величин (кількість зареєстрованих злочинів, кількість засуджених осіб тощо). Похідні показники обчислюються на базі первинних або інших похідних показників. Вони мають форму середніх або відносних величин.

За ознакою часу показники поділяються на інтервальні та моментні. Інтервальні характеризують правове явище за певний період часу (день, декаду, місяць, рік). До моментних відносять показники, що дають кількісну характеристику правових явищ на певний момент часу. Інтервальні показники залежать від довжини періоду, за який вони обчислюються. Особливістю первинних інтервальних показників є адитивність, тобто можливість підсумовування. Похідні показники здебільшого неадитивні.

Абсолютні показники характеризують розміри соціально-правових явищ. Ідеться про обсяги сукупності чи окремих її частин (кількість елементів) та відповідні їм обсяги значень правової ознаки. Абсолютні показники — іменовані числа, тобто мають свої одиниці вимірювання.

З метою узагальнення облікових даних навіть на рівні окремого суб’єкта господарювання, а тим більше на рівні видів діяльності чи економіки в цілому використовуються вартісні (грошові) вимірники. Одиницею вимірювання може бути національна валюта, валютні еквіваленти, валюта інших держав. Не завжди абсолютна величина є підсумком значень ознаки в окремих складових сукупності. Часом вона визначається за певним правилом, певною методикою на основі інших показників.

Статистичний аналіз даних правової статистики починається з вивчення саме абсолютних показників. Так, абсолютними показниками характеризують загальну кількість зареєстрованих злочинів та господарських правопорушень, загальну суму збитків, кількість злочинів за видами (злочинів проти держави, власності, життя, свободи особи тощо).

Відображаючи розміри правових явищ, абсолютні величини мають пізнавальне та практичне значення.

У складі абсолютних значень фігурують два показника: чисельність сукупності (наприклад, кількість справ, що надійшли до суду; кількість справ, в яких прийнято рішення тощо) і обсяг ознаки (наприклад, строк позбавлення волі, вік злочинця).

Абсолютні величини відображають або рівні, що характеризують стан явища на певний момент (кількість злочинів у конкретному році, чисельність неповнолітніх злочинців у даному році), або результати процесів за певний період (дані про зміну чисельності злочинів за п’ять, десять років тощо). Абсолютні статистичні показники надають правильну характеристику суспільним явищам тільки в тому разі, коли їх підраховано щодо явищ одноякісних, однорідним. Аналізуючи, наприклад, динаміку такого явища, як хуліганство, слід враховувати, що за дрібне хуліганство настає відповідальність не у кримінальному, а в адміністративному порядку. Таким чином, показник чисельності осіб, які скоїли хуліганські дії, включає в себе як дані про осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за хуліганство, так і дані про осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство.

Характеризуючи розміри правових явищ — чисельність досліджуваної сукупності чи обсяг правової ознаки, — абсолютні показники озброюють дослідника важливими відомостями. Однак ці відомості, як правило, дають змогу помічати лише загальні тенденції правового процесу. Для з’ясування закономірності та взаємозв’язку між окремими правовими явищами, між правовими та іншими соціальними явищами виконуються різного роду порівняння та зіставлення. З цією метою абсолютні показники приводять до порівнянного вигляду. Показники, що характеризують сукупність одиниць, поєднаних у групи або в цілому та приведених до порівнянного вигляду, є узагальнювальними показниками.

Перелік абсолютних показників залежить від галузі правової статистики і виду правоохоронного органу.

3.2. Система показників кримінально-правової статистики.

Статистичні показники, на яких ґрунтується кримінально-правова статистика, залежно від типів законодавства поділяються на такі основні групи.