VI. Розподіл засуджених в Україні за строком покарання за 1995 і 2000 роки

_{(на кінець року).}

У складі засуджених за строком покарання спостерігаються такі закономірності. Найбільша частка припадає на засуджених на строк від 3 до 5 років включно, яка 1995 року становила 31,8 %, а 2000 року зросла на 1,3 п. п. Значною є також частка засуджених на строк від 5 до 8 років включно, яка теж у 2000 році збільшилась на 2,4 п. п. У кожній із трьох груп за строком покарання до трьох років включно, тобто за злочини невеликої тяжкості частка засуджених скорочується відповідно на 1,1, 2,2 і 0,3 п. п. Це може бути свідченням деякого зростання тяжкості злочинних діянь.

Ряд розподілу з нерівними інтервалами графічно також зображається у вигляді гістограми, але за щільністю розподілу, тобто за кількістю елементів сукупності, яка припадає на одиницю ширини інтервалу за правовою ознакою. Якщо частота позначається — f, а ширина інтервалу — h, то щільність розподілу — . Наприклад, у групі за строком покарання “від 10 до 15 років” h = 5, а f = 13637, отже, 13637: 5 = 2727 (осіб).

Розподіл правових явищ за двома і більше правовими ознаками називається комбінаційним. Це, наприклад, рух цивільних справ за видами позовів, розподіл обвинувачених за віком та видом скоєного злочину, розподіл осіб, які вчинили злочини у складі організованих злочинних груп за віком або соціальним станом і ступенем співучасті.

4.5. Застосування групувань у кримінально- і цивільно-правовій статистиці

Групування і класифікації у кримінально-правовій статистиці ґрунтуються на кримінальному законодавстві та на окремих теоретичних положеннях криміналогічних наук. У звітності правоохоронних органів усі суспільно небезпечні діяння класифікуються за такими юридичними ознаками.

1. За ступенем тяжкості (ст. 12 ККУ):

· злочини невеликої тяжкості;

· злочини середньої тяжкості;

· тяжкі злочини;

· особливо тяжкі злочини.

2. За спеціальним об’єктом злочинного посягання відповідно до Особливої частини ККУ:

· злочини проти основ національної безпеки України;

· злочини проти життя та здоров’я особи;

· злочини проти волі, честі та гідності особи;

· злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

· злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина;

· злочини проти власності;

· злочини у сфері господарської діяльності;

· злочини проти довкілля;

· злочини проти громадської безпеки;

· злочини проти безпеки виробництва;

· злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту;

· злочини проти громадського порядку та моральності;

· злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення;

· злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації;

· злочини проти авторитету державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднання громадян;

· злочини проти використання електронно-обчислювальної техніки та комп’ютерних мереж;

· злочини у сфері службової діяльності;

· злочини проти правосуддя;

· злочини проти встановленого порядку несення військової служби;

· злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

3. За іншими ознаками складу злочину.

а) За формою вини:

· умисні злочини з прямим та непрямим умислом (ст. 24 ККУ);

· необережні злочини, коли мала місце злочинна самовпевненість або злочинна недбалість (ст. 25 ККУ).

б) За видом покарання (ст. 51 ККУ):

· штраф;

· позбавлення військового, спеціального звання, рангу або кваліфікаційного класу;

· позбавлення права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність;

· громадські роботи;

· виправні роботи;

· службові обмеження для військовослужбовців;

· конфіскація майна;

· арешт;

· обмеження волі;

· тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців;

· позбавлення волі на певний строк;

· довічне ув’язнення.

в) За підслідністю:

· справи, попереднє слідство в яких обов’язкове;

· справи, попереднє слідство в яких необов’язкове;

· протокольна форма досудової підготовки матеріалів;

· справи, в яких слідство проводилось органами внутрішніх справ, прокуратурою, податковою службою, службою безпеки;

· справи приватного обвинувачення.

Злочини класифікуються також за іншими кримінологічними ознаками:

· за галузями економіки або видами економічної діяльності;

· за територіальною поширеністю;

· за місцем і часом скоєння;

· за окремими мотивами і способами скоєння (корисливі, насильницькі злочини);

· за знаряддям скоєння злочину (вогнестрільна зброя, вибухові речовини, холодна зброя);

· за характеристиками особи злочинця.

Важливе місце посідають також групування злочинів, осіб, які їх скоїли, та заходів кримінально-правового впливу за кількісними правовими ознаками:

1) за строком розслідування;

2) за строком судового розгляду;

3) за строком позбавлення волі;

4) за кількістю учасників скоєння злочину;

5) за кількістю минулих судимостей;

6) за сумою завданих матеріальних збитків і іншими.

Наведена класифікація злочинів за певними групувальними ознаками не є вичерпною, але сприяє дослідженню різних аспектів злочинності.

Достатньо широкого застосування набули групування і в цивільно-правовій статистиці. За допомогою групувань у цивільно-правовій статистиці вивчаються структура цивільних справ за видами позовів, поділ позивачів та відповідачів, поділ цивільних справ за строками провадження і т. п.

Відповідно до Цивільного кодексу України всі цивільні справи поділяються на три категорії:

І. Справи позовного провадження.

ІІ. Справи, пов’язані з адміністративно-правовими відносинами.

ІІІ. Справи окремого провадження.

Кожна категорія цивільних справ поділяється на види і групи. Так, справи позовного провадження поділяються на трудові, сімейні, житлові, справи про спадщину, про відшкодування збитків у разі втрати годувальника, про порушення податкового законодавства, про захист честі та гідності і інші. А з трудовими правовідносинами, наприклад, пов’язані такі справи:

· про поновлення на роботі;

· про виплату заробітку;

· про відмову в прийнятті на роботу;

· про відшкодування матеріальних збитків.

Позивачі і відповідачі в цивільно-правовій статистиці групуються за складом сторін:

· фізичні особи — окремі громадяни;

· юридичні особи — підприємства, установи, організації різних форм власності і організаційно-правових форм.

Застосовуються в цивільно-правовій статистиці й кількісні правові ознаки, за якими, наприклад, вивчається поділ цивільних справ за строком судового провадження; поділ розлучених у суді пар за тривалістю шлюбу; поділ матеріальних збитків, завданих при виконанні трудових обов’язків, за галузями економіки і т. ін.

Наведені групування в цивільно-правовій статистиці знаходять своє практичне застосування у звітності судових органів, що дає змогу діставати найповніше уявлення про їхню діяльність.

4.6. Табличний метод подання матеріалів правової статистики

Результати статистичного зведення і групування подаються у вигляді статистичних таблиць. Це форма систематизованого та раціонального викладення правових показників, які наочно ілюструють найважливіші аспекти правових явищ і процесів.

За логічним змістом статистична таблиця розглядається як “статистичне речення”, підметом якого є об’єкти дослідження, а присудком — система показників, які описують досліджувані об’єкти, тобто підмет.

Статистична таблиця складається у два етапи. На першому проектується макет таблиці, на другому таблиця заповнюється правовими показниками.

Макет статистичної таблиці — це комбінація горизонтальних рядків і вертикальних граф, на перетині яких утворюються клітинки.

Таблиця