Загальний порядок застосування,зміни та скасування запобіжних заходів

У КПК України використовуються як термін "застосування запобіжного заходу" (ст.ст. 177, 194 КПК) так і термін "обрання запобіжного заходу" (ст.ст. 178, 205 КПК). Ці поняття необхідно розрізняти, адже "обрання запобіжного заходу" включає в себе прийняття рішення про запобіжний захід. У той час як застосування запобіжного заходу - це процесуальна дія, яка здійснюється з моменту прийняття рішення про обрання запобіжного заходу до її зміни чи скасування.

Запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або за клопотанням прокурора - під час досудового розслідування, або судом за клопотанням прокурора - під час судового провадження (ч. 4 ст. 176 КПК).

Клопотання про застосування запобіжного заходу має бути подано до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. У разі здійснення досудового розслідування слідчою групою клопотання про застосування запобіжного заходу також розглядається слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює відповідне розслідування. В даному випадку підставою для визначення територіальної юрисдикції суду є постанова керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, в якій визначено місце проведення досудового розслідування (п. 2 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 р. № 511-550/0/4-13).

Закон встановлює чіткі вимоги до форми та змісту клопотання про застосування запобіжного заходу, які визначені в ч. 1 ст. 184 КПК, а саме: короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.

До клопотання про застосування запобіжного заходу мають бути додані:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання;

- копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (доводи, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, доводи про наявність зазначених у клопотанні ризиків, доводи неможливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, доводи щодо необхідності покладення конкретних процесуальних обов'язків);

- підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким підтвердженням може бути розпис особи у клопотанні, відеозапис вручення чи будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення;

- перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу. Даний додаток є факультативним, так як слідчий, прокурор на власний розсуд визначають чи необхідно викликати свідків, потерпілих в суд чи ні.

Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

З метою забезпечення підозрюваному, обвинуваченому можливості підготовки до захисту при вирішенні слідчим суддею, судом питання про застосування до нього запобіжного заходу закон зобов'язує слідчого, прокурора не пізніше, ніж за 3 години до початку розгляду цього клопотання надати його копію та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, підозрюваному, обвинуваченому (ч. 2 ст. 184 КПК).

Змінити або доповнити подане до слідчого судді, суду клопотання про застосування запобіжного заходу вправі лише прокурор. Так, якщо після подання клопотання прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов'язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий. Підставою для відкликання клопотання про застосування запобіжного заходу є наявність обставин, які спростовують повідомлену раніше підозру у вчиненні кримінального правопорушення або свідчать про необхідність її заміни.

Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням (ст. 185 КПК). Зміна клопотання новим, повинна мати місце у всіх випадках, коли ставиться питання про застосування іншого, більш м'якого чи більш суворого запобіжного заходу.

Закон вимагає, щоб клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядалося слідчим суддею, судом невідкладно, тобто першочергово. У будь-якому випадку клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу має бути розглянуто не пізніше 72 годин з моменту:

- фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого без ухвали слідчого судді, суду відповідно до вимог ст. 207, 208 КПК;

- надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі;

- подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу (ст. 201 КПК).

Слідчий суддя, суд після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого, призначає дату судового засідання та для забезпечення судового розгляду здійснює:

o заходи щодо забезпечення прибуття підозрюваного, обвинуваченого (судовий виклик підозрюваного, обвинуваченого). З метою забезпечення прибуття підозрюваного, обвинуваченого для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ст. 187 КПК передбачає можливість, за наявності для того підстав, прийняти рішення про застосування приводу чи затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого;

o здійснює заходи для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого у таких випадках: коли підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника (ст. 48 КПК); якщо участь захисника є обов'язковою (ст. 52 КПК); якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника (ст. 48, 49, 53 КПК);

o здійснює судовий виклик свідків, яких слідчий, прокурор або підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо застосування запобіжного заходу.

Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу відбувається за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника. За відсутності підозрюваного, обвинуваченого закон дозволяє розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук (ч. 6 ст. 193 КПК). Обов'язок доведення факту перебування підозрюваного, обвинуваченого у міжнародному розшуку покладається на слідчого, прокурора, який подав клопотання, та підтверджується відповідними відомостями (довідкою, витягом із бази даних Інтерполу тощо).

Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права: мати захисника; знати суть та підстави підозри або обвинувачення; знати підстави його затримання; відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або обвинувачення; давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою; досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора; заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду.

За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні. Дане положення визначене в ч. 5 ст. 193 КПК та є важливою гарантією того, що підозрюваний, обвинувачений при розгляді клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу є вільним у виборі засобів захисту своїх прав, свобод і законних інтересів.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених у ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК).

За результатами розгляду клопотання, залежно від доведення вищевказаних обставин, слідчий суддя, суд може прийняти одне з таких рішень:

- постановляє ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу (ч. 2 ст. 194 КПК);

- зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом (ч. 3 ст. 194 КПК);

- застосовує більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні (ч. 4 ст. 194 КПК);

- постановляє ухвалу про застосовування запобіжного заходу відповідно до поданого клопотання.

КПК визначає певні особливості щодо застосування запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, якщо до особи застосовується запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання і/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом або спілкуватися з нею з дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею, судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або для навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу має відповідати вимогам, визначеним у ст. 196 КПК. Після оголошення ухвали про застосування запобіжного заходу вона підлягає негайному виконанню, а її копія негайно вручається підозрюваному, обвинуваченому.

Оскарженню до суду апеляційної інстанції підлягають лише ухвали, які зазначені в ч. 1 ст. 309 КПК а саме:

1) про відмову у наданні дозволу на затримання;

2) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;

3) про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;

4) про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;

5) про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні. Згідно з КПК 1960 року запобіжний захід діяв, доки в ньому не відпадала потреба.

Лише стосовно запобіжного заходу у вигляді взяття під варту закон встановлював строки його дії - до 18 місяців. Науковці свого часу критикували відсутність чітко встановлених строків дії інших запобіжних заходів обґрунтовуючи це тим, що такий порядок не сприяє правовій захищеності осіб, оскільки при продовженні строків досудового слідства автоматично продовжувалася й дія запобіжного заходу.

Тому в КПК 2012 року законодавець по іншому підійшов до вирішення цього питання. Так, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів, а в разі його продовження - не більше 6 місяців (у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості) чи 12 місяців (у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів).

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати 2-х місяців. У разі необхідності він може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, але не більше 6 місяців.

Строк дії покладених на підозрюваного, обвинуваченого обов'язків, визначених в ч. 5 ст. 194 КПК, - не більше 2-х місяців. Даний строк може бути продовжений за клопотанням прокурора до 12 місяців, але в межах строку досудового розслідування. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, протягом якого на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію, а обов'язки скасовуються (ч. 6 ст. 194 КПК).

Після завершення строку дії ухвали слідчого судді, суду вона втрачає силу автоматично. Законодавець не передбачає необхідності прийняття будь-якого процесуального рішення щоб засвідчити припинення її дії.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлена тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу. В таких випадках запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов'язків.

Підставами звернення до слідчого судді, суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини які:

- існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати, тобто є ново-виявленими;

- виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, тобто є новими.

Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема - змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого.

В нормах, які регулюють порядок застосування окремих запобіжних заходів, КПК визначає підстави їх зміни. Такими підставами є: порушення умов застосування особистого зобов'язання підозрюваним, обвинуваченим (ч. 2 ст. 179 КПК); відмова поручителя від взятих на себе зобов'язань (ч. 4 ст. 180 КПК); невиконання обов'язків заставодавцем під час обрання застави чи невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків (частини 8, 10 ст. 182 КПК).

З клопотанням про зміну запобіжного заходу до слідчого судді, суду можуть звернутися як прокурор, слідчий за погодженням з прокурором (ст. 200 КПК), так і підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід чи його захисник (ст. 201 КПК).

Не пізніше, як за 3 години до початку розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу сторони повинні надати копію клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу. Так, якщо звертається слідчий, прокурор, то він надає матеріали підозрюваному, обвинуваченому, якщо звертається підозрюваний, обвинувачений - матеріали надаються прокурору.

Клопотання підозрюваного, обвинуваченого має бути розглянуте слідчим суддею, судом протягом 3-х днів з моменту його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя, суд має право лише за умови, що таке клопотання подано раніше ніж за 30 днів із дня постановления попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу. Якщо ж у відповідному клопотанні, поданому у межах 30 днів із дня постановления попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, викладено нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом, розгляд клопотання має бути здійснено у строки, передбачені ч. 4 ст. 201 КПК.

Відмова у розгляді клопотання про зміну чи скасування запобіжного заходу з підстав неодноразового звернення з таким клопотанням у кримінальному провадженні не допускається та є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 65 рішення від 06 листопада 2008 р. у справі "Єлоєв проти України").

Запобіжний захід негайно припиняє свою дію, тобто вважається скасованим, у випадках, визначених в ст. 203 КПК, а саме:

- закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу;

- ухвалення виправдувального вироку;

- закриття кримінального провадження.