Об'єкти права власності

Порівняно з об'єктами цивільних прав взагалі (ст. 177 ЦК) об'єкти права власності є вужчим поняттям, бо ними не охоплюються дії, результати послуг тощо. Об'єктом права власності є майно, склад якого гл. 23 ЦК не деталізується, тобто у власності може бути будь-яке майно.

Два різновиди обмежень права приватної власності: а) в залежності від виду майна; б) в залежності від складу, кількості та вартості майна, що може перебувати на праві приватної власності. Зокрема, в ч.2 встановлюється загальне правило, що суб´єкти права приватної власності можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Такі правила відповідно встановлені у ст.178 ЦК про недопущення перебування у цивільному обороті (а відповідно і належати на праві приватної власності) окремих об´єктів цивільного права, перелік яких має бути встановлений у законі (об´єкти, вилучені з цивільного обороту). Обмеження щодо переліку видів майна, що може належати на праві приватної власності фізичній або юридичній особі, містяться у Постанові Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р.; законодавством про приватизацію встановлюється перелік об´єктів, що не підлягають приватизації

Поняття та види спільної власності (гл.26 ГК ст 355-372)

Майно, що перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Право спільної власності здійснюється кількома особами - співвласниками. Спільний об'єкт може складатися з однієї або сукупності речей, які можуть бути подільними або неподільними, проте як об'єкт права власності вони утворюють єдине ціле. Це означає, що право кожного зі співвласників поширюється на весь об'єкт у цілому, а не на певну його частину. Отже, право спільної власності характеризується множинністю її суб'єктів та єдністю об'єкта.

Існують наступні види спільної власності:

· спільна часткова власність; (на рус. «общая долевая»)

· спільна сумісна власність. (на рус. «общая совместная»)

Право спільної часткової власності - це власність двох чи більне осіб із визначенням часток кожного з них.

Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути:

· фізичні особи; юридичні особи; держава; територіальні громади.

Частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо роз-. цастоку праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, то він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою в праві спільної часткової власності.

У разі продажу частки в праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. У зв’язку з цим продавець своєї частки зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір її продати, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, то продавець має право продати свою частку іншій особі.

У разі продажу частки в праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є в спільній частковій власності. Якщо цей виділ не допускається згідно з законом або є неможливим, то співвласник, який бажає виділу, має право на одер­жання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право спільної сумісної власності - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Суб’єктами права спільної сумісної власності можуть бути:

· фізичні особи; юридичні особи; держава; територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договору укладеним у письмовій формі.

Співвласники майна, що є в спільній сумісній власності, володіють користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є в спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласники правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спілі, ним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Date: 2015-07-27; view: 415; Нарушение авторских прав