Види правомірної поведінки

Правомірна поведінка - це така правова поведінка, що, по-перше, відповідає інтересам суспільства, держави й окремих осіб; по-друге, відповідає вимогам правових розпоряджень; по-третє, забезпечується державою.

Соціальною основою правомірної поведінки є єдність, спільність найбільш значимих інтересів громадян.

У зв'язку з особливостями відносин особистості до характеру правового розпорядження можна виділити три основних види правомірної поведінка:

1. Поведінка, засноване на сприйнятті правових норм як найбільш доцільних орієнтирів поводження, що відповідають їх особистим індивідуальним або груповим інтересам.

2. Поведінка, засноване на конформістському підпорядкуванні правовим вимогам ("як усі, так і я").

3. Поведінка, засноване на остраху покарання за інші варіанти

поводження.

У юридичній літературі правомірна поведінка найчастіше характеризується тільки як "суспільно корисне", " що одержує позитивну оцінку з боку суспільства і держави". Це не зовсім вірно. У залежності від ступеня соціальної значимості вона може бути як необхідна і бажана, так і соціально припустимим[8]. Необхідне поводження відрізняється підвищеною соціальною значимістю. Потреба в його здійсненні торкається основи життєздатності всього співтовариства. На необхідність для суспільства тих або інших варіантів поводження держава, як правило, указує нормативним установленням різного роду обов'язків і заборон.

Бажані варіанти поведінки не мають такої високої соціальної значимості, тому що безпосередньо не торкаються основ життєздатності суспільства. Однак вони досить істотно впливають на ефективність його функціонування, на мікроклімат, що складається, на рівень культури його членів і т.п. Так, держава досить зацікавлена в науковій і художній творчості громадян, у підвищенні їхньої професійної кваліфікації. У цьому зв'язку вона стимулює ці варіанти бажаного, правомірного поводження за допомогою заохочувальних, рекомендаційних норм[9].

У суспільстві діють і такі варіанти поведінки індивідів, що не торкаються істотних інтересів всіх і кожного, не приносять відчутної користі або шкоди для всього суспільства. Однак з їхньою допомогою задовольняються не суперечні суспільним приватні інтереси досить значних соціальних груп. І держава за допомогою права забезпечує можливість задоволення цих специфічних інтересів. Для ілюстрації даного виду правомірної поведінка можна послатися на відправлення релігійних культів.

Варто розрізняти також: у залежності від кількості суб'єктів - індивідуальне і групове; по ступені соціальної активності - звичайне, активне і пасивне правомірне поводження. Звичайна поведінка виражається в повсякденному службовому, побутовому й іншому житті людини, що відповідає правовим нормам. Активна поведінка - це цілеспрямована, ініціативна діяльність громадянина, зв'язана з додатковими витратами часу, енергії, матеріальних засобів. Пасивна поведінка виражається у відмовленні від використання приналежному індивідові прав і волі. Ці види правомірної поведінки по-різному використовуються політичною владою.

Держави з авторитарним політико-правовим режимом, регулюючи суспільні відносини переважно за допомогою категоричних зобов'язуючих і забороняючих норм, зацікавлені в автоматичному сприйнятті правових вимог і пасивному правомірному поводженні, що саме по собі дає незначну соціальну віддачу[10].

Держави з демократичним політико-правовим режимом зацікавлені в активній життєвій позиції своїх громадян. У цьому зв'язку регулювання соціально значимих відносин здійснюється ними за допомогою різного роду дозволів, рекомендацій і заохочень, що стимулює прояв розумної ініціативи, заповзятливості їхніх громадян при активної правомірної поведінки.

Правомірна поведінка стає нормою для абсолютної більшості громадян при стабільній політичній обстановці. В епоху соціальних потрясінь границі між правомірною і неправомірною поведінкою виявляються розмитими. Розповсюдженим стає маргінальне, проміжне поводження, що виражається в апатії, агресивності, незадоволеності сформованою обстановкою[11].

Антиподом правомірному поводженню виступає поводження протиправне.

Отже, для полегшення дослідження і вивчення проводяться класифікації правомірної поведінки по різних підставах. У залежності від переважних мотивів виділяють наступні види правомірної поведінки:

Маргінальна поведінка засноване на страху перед відповідальністю, особистому розрахунку, о страхі осуду.

Конформістська (пасивна) поведінка характеризується пасивним дотриманням норм права в силу підпорядкування своїх дій поводженню навколишніх; людина робить "як усі".

Позитивна (звична) поведінка - це поводження в рамках звичної діяльності по дотриманню і виконанню правових норм. Це, приміром, виконання службових обов'язків.

Соціально-активна правомірна поведінка - діяльність по реалізації правових норм на основі усвідомлення їхньої цінності і глибокого переконання в необхідності їхнього виконання. Соціально-активне поводження вважається вищою формою правомірного поводження, тому що має найбільшу цінність. Це найбільш бажаний вид поводження[12]. Соціально-правова активність складається з психологічної готовності людини до активних дій по належній реалізації права, у самій ініціативній діяльності по використанню своїх прав і виконанню обов'язків[13].

Запропонована класифікація, безумовно, має пізнавальне значення, хоча варто враховувати, що границі між перерахованими видами правомірного поводження досить умовні: не завжди той або інший вчинок можна з упевненістю віднести до визначеного виду правомірного поводження.

У залежності від характеру самого акта поводження розрізняють правомірну дію (це активна діяльність, спрямована на реалізацію суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків) і правомірну бездіяльність (це пасивна діяльність по дотриманню встановлених у правових нормах заборон). По характеру реалізованих правових розпоряджень виділяють правомірне дотримання, правомірне виконання, правомірне використання, правомірне застосування. У залежності від галузей права, норми які реалізуються в правомірному поводженні, говорять про цивільно-правову, кримінально-правову, адміністративно-правову правомірну поведінку і т.д.

Правомірна поведінка особистості формується в ході соціалізації - багатогранного процесу "олюднення" індивіда, його прилучення до соціального середовища, нормативно-ціннісній системі і культурі суспільства. Одна зі сфер загальної соціалізації - правова соціалізація. Правову соціалізацію можна визначити як процес прилучення індивіда до соціально-правового середовища. Психологічну модель процесу формування правомірної поведінки особистості можна представити як ряд послідовно здійснюваних стадій:

1) пізнання правових принципів і норм;

2) оцінне сприйняття норм, формування інтересу до них на раціональному й емоційному рівні;

3) формування позитивного оцінного відношення до норм, прийняття їх розумом і почуттям;

4) перетворення нормативних розпоряджень у внутрішню цінність особистості (правові переконання);

5) закріплення нормативно-настановного стереотипу в результаті повторної реалізації норми в поводженні[14].