Ін'єкції

Документація процедурного кабінету для внутрішньовенних вливань:

1. Журнал (листки) призначень.

2. Журнал переливання крові та кровозамінників (усі дані за­
писують з етикетки).

3. Журнал взяття крові на бактеріологічне дослідження.

4. Журнал взяття крові на наявність ВІЛ-інфекції австра­
лійського антигену.

5. Журнал взяття крові на визначення групи крові та КЬ-
фактора.

3. Збирання стерильного шприца.

Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку збирання стерильного шприца:

— з крафт-иакета;

— з біксу (стерилізаційної коробки);

— зі стерильного столу.

4. Набирання розчину з ампули та флакона.

Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку:

— набирання розчину з ампули;

— розведення порошка у флаконі;

— набирання розчину з флакона.

5. Внутрішньошкірна ін'єкція.

Мета її проведення:

— місцеве знеболювання;

— проведення діагностичних проб (проба Манту — діагнос­
тика туберкульозу, проба Каццоні — діагностика ехіно­
кокозу, проба Бюрне — діагностика бруцельозу);

— профілактика правцю.

Вибір місця ін'єкції; з діагностичною метою використовують передню поверхню передпліччя.

Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку внутрішньо-шкірної ін'єкції на фантомі.

6. Підшкірна ін'єкція.

Місця проведення підшкірної ін'єкції:

— зовнішня поверхня плеча і стегна;

— підлопаткова ділянка;

— передня черевна стінка.

У цих місцях шкіру і підшкірну основу легко захопити у склад­ку, тут відсутня небезпека ушкодження великих судин і нервів.

Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку підшкір­ної ін'єкції на фантомі. 7. Внутрішньом'язова ін'єкція.

Показання:

М'язи менш чутливі, ніж шкіра і підшкірна основа, тому виутрішньом'язово призна­чають ті лікарські препарати, які під час під­шкірного введення можуть спричинити міс­цеве подразнення тканини і утворення інфільтратів. Скорочення м'язів і їх насиче­ність кровоносними судинами сприяють більш швидкому всмоктуванню лікарських речовин, ніж у разі підшкірних ін'єкцій

Місця проведення внутрішньом'язової ін'єкції:

— верхній зовнішній квадрант сідниці;

— середня третина зовнішньої поверхні стегна;

— латеральний широкий м'яз стегна у виснажених дорослих
і дітей;

— дельтоподібний м'яз (лише у дорослих);

Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку внутрішньо-м'язової ін'єкції на фантомі. 8. Розведення антибіотиків:

а) для внутрішньом'язових ін'єкцій;

б) для проб на чутливість до антибіотиків.

Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку розве­дення антибіотиків.

ПРАВИЛА РОЗВЕДЕННЯ АНТИБІОТИКІВ ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ

1. Приготувати розчинник (0,5% розчин новокаїну, 0,9%
розчин натрію хлориду або воду для ін'єкцій).

2. Зробити розрахунок таким чином, щоб на 200 000 ОД
(або на 0,2 г) антибіотика припадав 1 мл розчинника.

Наприклад, якщо у флаконі 1 000 000 ОД (1 г) сухого анти­біотика, то вводимо 5 мл розчинника, якщо 500 000 ОД (0,5 г), то вводимо 2,5 мл розчинника.

3. Зняти захисну металеву кришку на флаконі нестерильним
пінцетом.

4. Протерти гумову пробку флакона ватним тампоном, змо­
ченим 96% спиртом.

5. У шприц набрати необхідну кількість розчинника.

6. Проколоти пробку стерильною голкою з насадженим шпри­
цом.

7. Увести у флакон розчинник і, не витягуючи голки, від'єд­
нати шприц.

8. Кілька разів струснути флакон до повного розведення ліків.

9. Через голку, яка знаходиться у флаконі, набираємо роз­
чин у потрібній кількості.

10. Якщо розрахунок проводити не треба, то на 1 000 000 ОД
(1 г) сухої речовини допускають уведення розчинника в
кількості 4 мл (але не менше, щоб уникнути розвитку
інфільтратів), а на 500 000 ОД (0,5 г) — 2 мл розчинника.

ПРАВИЛА РОЗВЕДЕННЯ АНТИБІОТИКІВ

ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРОБИ НА ЧУТЛИВІСТЬ

ДО АНТИБІОТИКІВ

1. Для розведення антибіотика для проби використовують
такі розчинники: воду для ін'єкцій, 0,9% розчин натрію
хлориду.

Запам'ятайте! Для проведення проби не можна використовувати розчин новокаїну як розчинник, він може спричиняти алергійну реакцію.

2. Взяти флакон із сухим антибіотиком і здійснити розве­
дення: на 100 000 ОД (або 0,1 г) має припадати 1 мл роз­
чинника. Якщо у флаконі 1 000 000 ОД (або 1 г) сухої
речовини, то вводимо 10 мл розчинника, якщо 500 000 ОД
(або 0,5 г), то 5 мл.

3. Набрати з флакона в шприц об'ємом 1 мл 0,1 мл розве­
деного пеніциліну.

4. У цей шприц додати ще 0,9 мл розчинника.

5. Таким чином ми досягаємо розведення 10 000 ОД (або
0,01 г) сухої речовини на 1 мл розчинника.

143

ВИДИ ПРОБ НА ВИЗНАЧЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ ДО АНТИБІОТИКІВ

Для запобігання тяжким ускладненням під час лікуванні антибіотиками кожному хворому, якому призначено курс антибіотикотерапії, необхідно визначити ступінь чутливості де них. Для цього проводять крапельні, скарифікаційні та внут-рішньошкірні проби. У випадку позитивного результату перші внутрішньошкірні проби проводити не варто через загрозу анафілактичного шоку.

Спочатку проводять крапельну пробу: шкіру в ділянці згинальної поверхні передпліччя протирають спиртом, потії на неї голкою шприца наносять краплю розчину пеніциліну або іншого антибіотика. Використовують свіжий розчиі_ пеніциліну (10 000 — 25 000 ОД антибіотика в 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду). Час обліку — 20 — ЗО хв. У разі різко вираженої алергійної чутливості до пеніциліну через кілька хвилин на місці нанесення краплі антибіотика з'яв­ляється свербіж, набряк, гіперемія. Нерідко гіперемія збіль­шується і поширюється проксимально на ділянку верхньої частини передпліччя.

У випадку негативної крапельної проби проводять скарифі­каційну пробу, під час якої алергени вводять у шкіру через поверхневу подряпину або прокол епідермісу. Перед проведенням проби шкіру внутрішньої поверхні передпліччя обробляють спиртом і на суху шкіру стерильним скарифіка­тором або голкою шприца наносять розведений антибіотик, роблять подряпину завдовжки 0,5 см або легкий прокол посередині краплі. Під час скарифікації слід ушкоджувати тільки поверхневий шар шкіри — епідерміс. Необхідно стежити за тим, щоб не з'явилася кров. Для скарифікаційної проби беруть такий розчин пеніциліну, як і для крапельної (5000 — 10 000 ОД в 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду).

У випадку негативного результату проводять внутрішньо-шкірну пробу, Шкіру в ділянці згинальної поверхні передпліччя двічі ретельно протирають ватою, змоченою 70% спиртом. Потім за допомогою шприца вводять внутрішньошкірно 0,1 — 0,2 мл приготовленого розчину алергену (введення великої кількості викликає неспецифічне подразнення шкіри).

Позитивною вважається реакція з утворенням пухиря і ділянки гіперемії на місці введення алергену. Появу пухиря

144

можна спостерігати через 10 — 20 хв (швидка реакція) або через й — 24 — 48 год (уповільнена). Під час внутрішньошкірних алергійних проб можна спостерігати тяжкі ускладнення. Тому потрібно починати з крапельних шкірних проб або скарифі­каційних. Якщо ж останні виявляться негативними, застосо­вують внутрішньошкірні проби.

Якщо препарат таблетоваиий, то проводять під'язикову пробу з 1/4 частиною від разової терапевтичної дози.

НАВЧАЛЬНІ ЗАДАЧІ

1. Вам необхідно отримати швидкий терапевтичний ефект
від уведення ліків. Яке введення препарату ви оберете: під­
шкірне чи внутрішньом'язове? Відповідь обґрунтуйте.

2. Дитині призначено введення антибіотика по 300 000 ОД.
Скільки розчинника потрібно взяти і який об'єм розчину
ввести, якщо розфасовка антибіотика — 0,5 г?

3. Дитині призначено введення пеніциліну по 600 000 ОД.
Розфасовка препарату — 1 000 000 ОД. Скільки розчинника
необхідно взяти і який об'єм розчину ввести?

4. Дитині призначено введення антибіотика по 0,4 г, Скільки
розчинника і який об'єм розчину треба взяти, якщо
розфасовка антибіотика — 1 г?

5. Під час перенесення стерильного шприца до ліжка
пацієнта медична сестра прикрила голку ватним тампоном.
Які можливі наслідки?

6. Чи можна взяти для розведення пеніциліну 2% розчин
новокаїну? Відповідь обгрунтуйте.

7. Пацієнт відмовляється від ін'єкції. Визначіть сестринські
втручання в цій ситуації.

8. Під час проведення проби на чутливість до антибіотика
його розвели новокаїном. Алергійна реакція показала
позитивний результат. Визначіть точність отриманих
результатів.

9. Пацієнтові призначено ввести 36 ОД інсуліну. Скільки
мілілітрів ви наберете в шприц? "(1 мл — 40 ОД).

10. Пацієнтові призначено 42 ОД інсуліну. Скільки мілілітрів
ви наберете в шприц? (1 мл — 40 ОД).

^Ії. Ознайомтеся з особливостями внутрішньом'язового вве­дення біциліну.

10—1-3468 145

ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОМ'ЯЗОВОГО ВВЕДЕННЯ БІЦИЛІНУ

1. Розвести сухий біцилін розчинником.

2. Не вводячи повітря у флакон з розведеним біциліном,
набрати в шприц розчин біциліну, потягнувши поршень.

3. Надлишок повітря з шприца з розчином біциліну витиску­
ють через голку, яку використовували під час розведення
(у разі всіх інших ін'єкцій повітря витискується тільки після
заміни голки).

4. Помінявши голку і не витискуючи через неї повітря з
розчином біциліну (оскільки розчин біциліну швидко гусне
і зумовлює закупорювання голки), ввести голку в м'яз.

5. Перед уведенням розведеного біциліну слід потягнути
поршень на себе, щоб переконатися, що голка не в судині
(оскільки біцилін, потрапивши в кровоносну судину,
спричиняє медикаментозну емболію), і одночасно з цим
повітря з голки відсмоктується у шприц. Після цього можна
ввести розчин біциліну. Якщо в шприці є бульбашки
повітря, то біцилін вводимо не до кінця.

10. Ознайомтеся з особливостями введення олійних препаратів.

ОСОБЛИВОСТІ ВВЕДЕННЯ ОЛІЙНИХ ПРЕПАРАТІВ

1. Перед уведенням підігріти олійний розчин до температури
+ 38... +40 °С (для кращого його розсмоктування).

2. Перш ніж увести розчин, слід потягнути поршень на себе,
щоб переконатися, що в шприц не надходить кров, а отже,
голка не в судині. Тільки після цього можна ввести лікарсь­
кий препарат.

11. Ознайомтеся з особливостями підшкірного введення інсу­
ліну.

ПРАВИЛА ПІДШКІРНОГО ВВЕДЕННЯ ІНСУЛІНУ

1. Перевірити, скільки одиниць міститься в 1 мл (поділці)
шприца.

2. Зняти металеву кришку нестерильним пінцетом.

3. Протерти спиртом гумову кришку і дати спирту висихнути.

4. Набрати необхідну кількість інсуліну повільно, щоб
уникнути спінювання препарату.

5. Протерти спиртом місце ін'єкції і дати спирту висихнути.

6. Ввести голку під кутом 90° підшкірно на глибину 1 см. Запам'ятайте! Спирт інактивує інсулін, тому необхідно дати спирту висихнути. Ін'єкція прово­диться під кутом 90° для профілактики ліподистрофії.

РОЗРАХУНОК ІНСУЛІНУ ДЛЯ ІН'ЄКЦІЇ

1. Перевірити, скільки одиниць інсуліну міститься в 1 мл у
флаконі і в шприці.

2. У 1 мл інсуліну міститься 40 ОД, отже, в 0,1 мл — 4 ОД.
Наприклад, необхідно набрати 24 ОД інсуліну. Якщо 0,1 мл -
4 ОД то X мл — 24 ОД. Із пропорції отримуємо: 24 х 0,1: 4 =
0,6 мл інсуліну потрібно набрати.

V. КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ;

Дайте відповідь на тести кінцевого рівня знань

1. З якою метою проводять внутрішньошкірні ін'єкції (а, б)?

2. Вкажіть місця підшкірної ін'єкції (а, б, в, г).

3. Які розчинники для розведення антибіотиків ви знаєте (а,
б, в)?

4. Які існують особливості підшкірного введення інсуліну?
Відповідь обґрунтуйте.

5. Як правильно ввести олійні препарати? Відповідь обґрун­
туйте.

6. Назвіть місце проведення внутрішньошкірної ін'єкції з діаг­
ностичною метою.

7. В яких випадках показано внутрішньом'язове введення ліків?

8. Який розчинник необхідно взяти для розведення антибіо­
тика на пробу? Відповідь обґрунтуйте.

9. Які особливості введення біциліну?

10.Назвіть місця для внутрішньом'язової ін'єкції (а, б, в).

VII. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ '

І. Відповіді до тестів початкового рівня знань: 1. г, б, а, в; 2. шприци об'ємом 1 мл, 2 мл, голка завдовжки З см; 3. г; 4. б; 5. г; 6, голки завдовжки 4 см, 6 см; шприци об'ємом 2 мл, 5 мл; 7. г.

ІІ.Відповіді до тестів кінцевого рівня знань:.«,-«-■

1. а) проведення діагностичних проб; _{гх ЇГ} ад-О

б) місцеве знеболювання. ^ ^ зтгзі*»

а) зовнішня поверхня стегна; \:Ш'

б) зовнішня поверхня плеча;

в) підлопаткова ділянка;

г) передня черевна стінка. „,,

а) вода для ін'єкцій;

б) 0,9% ізотонічний розчин натрію хлориду;

в) 0,25% (0,5%) розчин новокаїну.

Інсулін уводять під кутом 90° підшкірно для профілактики ліпо-дистрофії; місце ін'єкції змінюють за годинниковою стріл­кою; спирт після змащування має висихнути, оскільки він інактивує інсулін.

Перед набиранням олійного розчину з ампули його необхід­но підігріти на водяній бані до 38 °С (для профілактики утворення інфільтрату і кращого розсмоктування). Під час ін'єкції, перш ніж уводити розчин, слід потягнути поршень на себе, щоб переконатися, що голка не потрапила в судину (для профілактики олійної емболії). Передня поверхня передпліччя. Внутріїиньом'язові ін'єкції показані:

— якщо препарат під час підшкірного введення зумовлює,
місцеве подразнення тканини;

— якщо препарат погано розсмоктується під час підшкірного
введення.

Розчинники для проби: вода для ін'єкцій, 0,9% ізотонічний розчин натрію хлориду. Розчини новокаїну не використо­вують через можливу алергійну реакцію. Перед уведенням біциліну повітря з голки не витискують, оскільки біцилін швидко згортається у голці, закупорюючи її. Розводять безпосередньо перед уведенням, ін'єкцію роблять глибоко у м'яз. Після введення підтягують на себ«поршень, щоб видалити повітря з голки.

а) верхній зовнішній квадрант сідниці;

б) середня третина латерального широкого м'яза стегна (зов^
нішня поверхня стегна);

в) дельтоподібний м'яз плеча.

Оснащення:

і. Стандарти практичної діяльності медичної сестри, таблиі

інструкції для студентів, інструкції практичних занять, 148