Поняття ЦПП. Предмет, метод

ЦПП - галузь права яка регулює порядок розгляду судом цив. справ

ПРЕДМЕТ- є сусп. відносини в сфері здійснення правосуддя в цив справах, які виникають між судом та іншими учасниками з приводу розгляду та вирішення цив справ.

МЕТОД- є сукупність в закріплених нормах ЦПП способів, прийомів, засобів впливу які регулюють поведінку суб*єктів цивільно процесуальних відносин. За своїм змістом метод ЦПП є Іперативно-Диспозитивним.

2. Співвідношення ЦПП з іншими галузями права

ЦПП співвідноситься з: Цивільним, сімейним, трудовим, житловим, економічним, міжнародним та іншими галузями матеріального права.

Цивільне судочинство вбачає під собою те що обов’язково однією із сторін має виступати фіз. особа

3. Джерела ЦПП- це способи та форми вираження волі осіб, щодо яких ця воля стала правом.

КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ:

1. Конст. Укр 28 червня 1996
2. Цивільно-процесуал кодекс 18 березня 2004
3. Міжнародні договори ратифіковані ВРУ
4. Зак. Укр. «Про судоустрій та статус суддів» 7 липня 2010
5. Цив. кодекс Укр. 16 січня 2003, чинний з 1 січня 2004
6. Зак. Укр «Про адвокатуру та статус адвокатів»

Постанови та роз’яснення Верх. Суду не є джерелами ЦПП оскільки на території Укр. не застосовується судовий прецидент і рішення судді носить носять рекомендаційний х-тер.

4. Поняття цив.судочинства його завдання та стадії

Цивільне судочинство- врегульований нормами ЦПП порядок здійснення правосуддя яке закріплює порядок справедливого, неупередженого, своєчасного розгляду і вирішення цив. справ у судах.

Система судів:

1-а інстанція: місцеві суди, районні, районні в містах, міські……

2-а інст. Апецяційна: Обласні апеляційні суди, міст києва та Севастополя

3-я інст. Вищий спец. суд україни з розгляду цив та кримінал справ

4-а інстан. Верховний суд укр.

Завдання цив судочинства: є справедливий, своєчасний та неупереджений розгляд цив справи з метою захисту порушених прав прав та свобод фіз. або юр осіб або держави.

Види цив судочинства:

1. Наказне провадження
2. Позовне провадження
3. Окреме провадження

Стадії цив судочинства:

1. Порушення цив справи
2. Провадження у справі досудового розслідування
3. Судовий розгляд
4. Перегляд справи в апеляційному порядку
5. Перегляд справи в касаційному порядку
6. Перегляд справи верховним судом
7. Провадження у зв’язку з нововияв. обставинами.

5.Принципи ЦПП- теоретичні положення, ідеї, уявлення про суд та правосуддя які закріплені в ЦПК

Заначення принципів – полягає в тому що вони відображають демократичні риси, спрямованість права та його інститутів. Принципи в ЦПП сприяють правильному пізнанню та застосування норм ЦПП, виступають основою для законодавчої практики.

Принципи ЦПП спрямовані на закріплення завдання і мети правосуддя.

6.Система принципів ЦПП, їх класифікація

1-а Група: ЗАГАЛЬНОПРАВОВІ:

1. Здійснення правосуддя виключно судами
2. Територіальність і спеціалізація судів
3. Колегіальності в виборності цив справ
4. Незалежності суддів
5. Принцип деж мови
6. Здійснення правосуддя професійними суддями та народними засідателями
7. Рівність усіх учасників процесу
8. Змагальності сторін
9. Недоторканості житла
10. Таємниці листування, телефонних розмов…….

2-га група: МІЖГАЛУЗЕВІ:

1. Здійснення правосуддя судами
2. Рівність громадян перед законом
3. Незалежності і самостійності суддів та підкорення іх лише закону
4. Колегіального та одноособового розгляду справ
5. Принцип мови судочинства
6. Гласність судового процесу
7. Усність суд процесу
8. …….

3-я група: ГАЛУЗЕВІ:

1. Диспозитивності – суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи
2. Процесуальної рівності сторін
3. Змагальності сторін
4. Безпосередності суд розгляду

7.Цивільно-процесуальні правовідносини

Цивільно-процесуальні правовідносини (ЦППВ) – відносини які регулюються нормами ЦПП і виникають між судом та учасниками процесу.

ЦППВ виникають і розвиваються на основі суб’єктивного волевиявлення особи на підставі звернення до суду з позивною заявою про захист порушеного права.

Для виникнення ЦППВ необхідно:

1. Підстави – факти (звернення до суду з позовною заявою)
2. Приводи – захист порушеного права
3. Передумови – певні обставини, об’єктивні дії, юр факти

8.Суб*єкти цивільно-процесуальних правовідносин, їх класифікація

Субєкти ЦППВ поділяються на 3 групи:

1) особи, які здійснюють правосуддя в цивільних справах: а) суди, котрі розглядають і вирішують справи по першій інстанції; б) суди, які перевіряють законність і обґрунтованість рішень у апеляційному і касаційному порядках та у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами;
2) особи, які беруть участь у справі: а) з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів сторонами, третіми особами у справах позовного провадження, заявниками та заінтересованими особами у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження; б) з метою захисту прав інших осіб, державних і громадських інтересів: органи прокуратури, процесуальні представники, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації і окремі громадяни (ст. 98 ЦПК).
3) особи, які не беруть участі в справі: а) особи, котрі сприяють судові в розгляді справи, — свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові і речові докази.

9.Суд, як обов*язковий суб*єкт цивільно-процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов'язків у процесі здійснення правосуддя в цивільних справах, в цивільному судочинстві. Тому без суду, наділеного такими функціями, неможливі самі процесуальні правовідносини, тому суд і є обов'язковим суб'єктом усіх цивільних процесуальних правовідносин.

Особливий статус суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин визначається, в першу чергу, конституційними принципами, якими закріплено, що цей орган влади є єдиним, який наділений компетенцією здійснювати правосуддя в Україні. Саме суд перевіряє наявність або відсутність підстав для порушення конкретної цивільної справи, створює умови для її розгляду та своїм владним актом вирішує спір між сторонами, тим самим здійснюючи захист порушеного чи оспореного суб’єктивного цивільного права та/або охоронюваного законом інтересу. Тому суд є обов’язковим суб’єктом всіх процесуальних правовідносин, що виникають в цивільному процесі.

12. Поняття сторін в цивільному процесі, іх права та обов’язки

Сторонами в цивільному процесі є Позивач та Відповідач. Позивачем та відповідачем можуть бути фіз. і юр. особи а також держава.

Позивач — це особа, яка на захист своїх порушених суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів звертається до суду шляхом подачі позивної заяви.

Відповідач - сторона, якій пред'явлено позов.

Відповідач моє право:

1. знайомитися з матеріалами справи
2. заявляти відводи
3. подавати докази
4. брати участь у дослідженні доказів
5. подавати клопотання
6. давати усні й письмові пояснення суду
7. заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань позивача
8. оскаржувати рішення та ухвали суду
9. визнати або закінчити справу мировою угодою

ПРАВА ТА ОБОВ*ЯЗКИ СТОРІН:

1. Сторони мають рівні процесуальні права та обов’язки.
2. Позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.
3. Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
4. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет позову або підставу позову, а відповідач – пред’явити зустрічний позов.
5. Сторони на будь якій стадії цив процесу можуть укласти мирову угоду.

Обов'язками сторін є: у справі позовного провадження для підтвердження своїх вимог або заперечень вони зобов'язані подати всі наявні у них докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, а також зобов'язані сумлінно здійснювати свої процесуальні права й виконувати процесуальні обов'язки.

13. Процесуальна співучасть її мета та підстави

Процесуальна співучасть — участь в одній справі декількох позивачів або декількох відповідачів, інтереси і вимоги яких не виключають один одного.

Підставами для виникнення процесуальної співучасті є:
1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов’язки (ст. 32 ЦПК).
Позов може бути пред’явлено спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів

Співучасть можна класифікувати на види за двома критеріями. За формою співучасть буває:

а) активна співучасть - коли кілька співпозивачів пред'являють позов до одного відповідача;

б) пасивна співучасть - коли один позивач пред'являє позов до кількох відповідачів;

в) змішана співучасть - коли кілька співпозивачів пред'являють позов до кількох співвідповідачів.

В залежності від характеру матеріально-правових зв'язків між суб'єктами спірних правовідносин та обов'язковості участі в процесі розрізняють два види процесуальної співучасті - необхідну (обов'язкову) і факультативну (можливу).

Необхідна (обов'язкова) співучасть має місце у випадку, коли характер спірних матеріальних правовідносин не дозволяє вирішити питання щодо прав чи обов'язків одного з учасників процесу без залучення до процесу інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин. Підставою даного виду співучасті є загальне право та загальний обов'язок. Наприклад, вимога про виселення з квартири не може бути вирішена без залучення всіх повнолітніх членів сім'ї.

Можлива (факультативна) співучасть не носить обов'язкового характеру, тому що характер спірних матеріальних правовідносин дозволяє розглядати справи відносно кожного із суб'єктів в окремому процесі. Підставою факультативної співучасті є однорідність вимог, взаємозв'язок підстав позовів, пред'явлення їх до того ж самого відповідача. Наприклад, у разі подання позову щодо одного з повнолітніх дітей щодо утримання недієздатних батьків суд на підставі закону може залучити як співвідповідачів інших повнолітніх дітей.

Мета:

При співучасті декілька процесів зливаються в один, внаслідок чого, по-перше, скорочуються (мінімізуються) судові витрати; по-друге, скорочується число судових засідань і, отже, явок учасників процесу до суду; по-третє, економиться час суду на перевірку і оцінку доказового матеріалу, які проводяться тільки один раз; по-четверте, виключається прийняття суперечливих рішень з одних і тих же питань.

14. Неналежність сторін. Зміна неналежного відповідача

Ст. 33 ЦПК