Поняття антропогенезу

Антропогене́з (грец. ανθρωπος — людина, γενεσις — виникнення) — походження і розвиток усіх видів роду Люди (Homo), розглянуті в біологічному (біологічна еволюція людини), психічному і соціокультурному плані.

Антропогенез — розділ антропології, що висвітлює питання про місце людини серед організмів, час і місце її виникнення, про первісний суспільний розвиток людей, про фактори олюднення безпосередніх предків людини — двоногих мавп.

В основі уявлень про антропогенез лежить симіальна (від лат. simia — мавпа) гіпотеза походження людини від високорозвинених мавпоподібних предків третинного періоду, уперше докладно розроблена й аргументована Ч.Дарвіном (1871). Згодом було отримано багато нових палеонтологічних і етологічних (пов'язаних з вивченням поведінки приматів) даних, а також дані в галузі порівняльної біохімії, імунології, молекулярній біології і генетики, що підтвердили цю гіпотезу. Друга половина 20 століття в антропології ознаменувалася інформаційним вибухом у результаті різкого збільшення числа знахідок викопних попередників людини в Африці і Євразії. Починаючи з 1960-х років, в антропології широко впроваджуються нові, насамперед, радіовуглицеві методи датування кісткових залишків і геологічних порід, що їх містять, а також методи молекулярної біології, що дозволяють установити приблизний час розходження сучасних видів приматів і людини від загального предка і визначити ступінь прямої спорідненості сучасних і викопних форм за особливостями будови їхніх молекул (ДНК, білків …).

Люди (лат. Homo) — рід приматів родини гомінід. Включає вид людина розумна (Homo sapiens) і близкі до нього вимерлі види. Предками Homo вважаються австралопітеки.

Австра́лопіте́ки, австралопітекові чи австралопітецини, (лат. Australopithecus, australis — південний та грец. πίθηκος — мавпа) — група приматів, по будові проміжна між мавпами і людьми. Примати з прямоходінням, мав'ячою головою, маленьким мозком і невеликими іклами. Існували приблизно 7 − 1 млн. років тому здебільшого на території Південно-Східної Африки.

Череп австралопітека

Вперше рештки австралопітека були знайдені у 1924 році на півдні Африки в Таунгі (ПАР) і описані у 1925 році Робертом Дартом: скроня маляти, відомого як «Бебі із Таунга», дозволила зробити висновок, що австралопітеки були прямоходячими. Ця знахідка віднесена до виду австралопітеків африканських.

Видатні відкриття в ущелині Олдувай зробили Луїс і Мері Лікі, які відкрили не тільки скроні та інші кістки австралопітеків, а також кам'яні знаряддя. Відкриття сім'ї Лікі у 1959—1961 роках були переломними у визнанні австралопітеків як ланки, що пов'язує приматів і людей, а Африки як колиски людства.

30 листопада 1974 року Дональд Джохансон знайшов у пустелі Гадар в Ефіопії, найповніші із всіх коли-небудь знайдених, рештки австралопітека, що були названі учасниками експедиції — Люсі: фрагменти скроні, нижня щелепа, ребра, хребці, кістки рук, ніг, тазові. Загалом в Гадарі у 1973-1977 роках було виявлено більше 240 рештків гомінід, що належали не менш ніж 35 особинам. За цими знахідками був описаний вид австралопітек афарський.

В Летолі знайдений ланцюг слідів австралопітека, що пройшов по свіжому попелу з вулкану. Під палким сонцем сліди закам'яніли, новий попіл їх засипав, а через 3 млн. років співробітники Мері Лікі їх розкопали.

Із нещодавніх знахідок помітною є так звана Донька Люсі (Ефіопія, 2000) — скелет молодого австралопітека афарського, який скоріш за все належав трьох-річній дівчинці, яка жила 3,3 млн років тому.

Іноді рід ЛЮДИ розглядають як безперервну фратрію, тобто різномастну сукупність популяцій, які обмінюються генними потоками протягом довгого періоду часу, і тому не утворюють репродуктивні бар'єри, зберігаючи належність до одного виду. При цьому популяції ці за спрямованості адаптацій і швидкості еволюції дуже різнорідні. Водночас, у минулому, людство, можливо, складалося з декількох видів, зокрема неандертальці вважаються видом, окремим від кроманьйонців.

Деякі учені (наприклад, професор Морріс Гудмен, керівник досліджень ДНК шимпанзе в університеті Уейна Детройт) вважають, що, згідно з даними генетичного аналізу, до роду Homo слід зараховувати також шимпанзе і бонобо (Homo troglodytes і Homo paniscus відповідно).

В даний час в антропології прийнято розділяти всіх викопних людей на групи (стадії), кожна з яких включає декілька видів.

Архантропи — найдавніші люди.

Палеоантропи — стародавні люди (Homo neandertalensis і, можливо, Homo heidelbergensis).

Неоантропи — люди сучасного виду.

Межі між групами умовні, залежать від:

погляду дослідника на важливість тих або інших діагностичних ознак;

об'єктивно існуючих труднощів порівняння дуже різних біологічних об'єктів.

Традиційна стадіальна модель антропогенезу припускала прямий перехід видів однієї стадії у види наступної. Проте цей спрощений підхід не виправдав себе. З розширенням числа знахідок викопних форм людини стало очевидно, що в різний час співіснували представники різних видів роду Homo, що відносяться до різних стадій.

Найстародавніший з роду Homo — Homo habilis, або людина уміла, перші представники якого з'явилися на Землі близько 2 млн років тому. Дотоді, ймовірно, існували тільки австралопітеки. Близько 2,5 млн років тому відбулося розщеплення в еволюції гомінідів, в результаті якого відокремилися масивні австралопітеки (тупикова гілка еволюції) і рід Homo. Окрім знахідок з Олдувайської ущелини, до виду Homo habilis відносять і так звану рудольфську людину, Homo rudolfensis, череп якої був знайдений 1972 року у Кенії в районі оз. Рудольф (нині оз. Туркана), а також знахідки у Ефіопії та Південній Африці. Вік цих видів — від 2,4 до 1,9 млн років. Припускають, що ці перші люди були творцями знарядь найдавнішої на Землі олдувайської (галькової) культури. Існують знахідки, для яких не знайшли таксономічного визначення, і частина дослідників відносить їх до Homo habilis, а інша частина — до груп архантропів, що прийшли на зміну Homo habilis приблизно 1,6—1,5 млн років тому.

До групи архантропів входять два основні види. Це вид азіатських найдавніших людей, людина прямоходяча (Homo erectus), і її африканський варіант, людина працююча (Homo ergaster). Недавно виділений ще один вид — гейдельберзька людина, Homo heidelbergensis, пізніший за найдавніших людей Homo erectus і Homo ergaster. Деякі дослідники відносять його до палеоантропів.

Класичним представником палеоантропів (стародавніх людей) є неандерталець або людина неандертальська — Homo neanderthalensis, яка асоціюється з ашельскою і мустьєрською кам'яними індустріями.

Далі йде вид сучасної людини, або людини розумної Homo sapiens. Іноді два останні види об'єднуються в один — H. sapiens, який включаючає два підвиди — H. sapiens neanderthalensis — Людина розумна неандертальська і H. sapiens sapiens — Людина розумна найрозумніша.

Хронологічне і географічне розповсюдження основних видів

роду Люди (Homo)

Порівняння черепів неандертальця (праворуч) і сучасної людини

Біологічна класифікація

Царство: Тварини (Animalia)

Тип: Хордові (Chordata)

Клас: Ссавці (Mammalia)

Підклас: Плацентарні або вищі звірі (Eutheria)

Ряд: Примати (Primates)

Родина: Гомініди (Hominidae)

Рід: Люди (Homo)

Види

†Людина уміла (Homo habilis)

†Людина рудольфська (Homo rudolfensis)

†Людина працююча (Homo ergaster)

†Людина прямоходяча (Homo erectus)

†Людина флореська (Homo floresiensis)

†Людина-попередник (Homo antecessor)

†Людина гейдельбергська (Homo heidelbergensis)

†Людина неандертальська (Homo neanderthalensis)

†Людина родезійська (Homo rhodesiensis)

†(Homo cepranensis)

†Людина грузинська (Homo georgicus)

Людина розумна (Homo sapiens)

†Людина розумна найстаріша (Homo sapiens idaltu)

Людина розумна розумна (Homo sapiens sapiens)