Походження формувальних матеріалів

Пісок i глина утворюються в природі шляхом вивірення гірських порід. У залежності від складу гірської породи утворюються відкладення із різним співвідношенням піску та глини. Продукти вивітрюються від місця їх утворення відносяться вітром або водою, при чому проходить їх часткове або повне розділення складових компонентів. При такому переміщенні в результаті тертя зерен піску один об один їх гострі куточки відшліфовуються і зерна стають круглої форми. У місцях, де швидкість вітру або води зменшується, пісок осідає, а дрібні частинки глини відносяться далі. Оскільки скоріше всього осідають більш крупні та важкі зерна піску, то проходить часткова класифікація піску за величиною зерна. Таким чином виникають родовища пісків. Ці піски є чисто кварцовими або містять незначну кількість глини.

Піски в залежності від їх походження діляться наступним чином:

1) піски, які утворилися в результаті вивірення;

2) піски льодовикові;

3) осадочні морські піски;

4) осадочні річні піски.

За прийнятою геологічною класифікацією родовища пісків діляться на еолові та елювіальні, льодовикові, морські, дельтові та лагуново-континентальнi, озерні, алювіальні.

Піски, які утворилися внаслідок вивітрювання (еолові та елювіальні), - це кварцові піски дуже рівномірної зернистості, звичайно із середнім розміром зерен 0.3-0.2 мм. Родовища таких пісків звичайно знаходяться в районі р. Волги (Орловське), на Уралі (Васьянівське), у Павлодарській області (Карсівське) та ін.

Піски льодовикові в льодовиковий період складали морену льодовиків. Мають дуже нерівномірну зернистість, тому використовуються лише після збагачення, тобто після промивки для видалення не в’яжучих глиняних частин і класифікації за величиною зерен. Родовища льодовикових пісків є в Ленінградській (Крупельське), Волгограджській області (Чапурниковський кар’єр) та інші.

Найбільш значні родовища – морські відкладення. Піски морських відкладень – це кварцові піски, які мають високу однорідність і малий уміст домішок. До них відносяться відомі піски Люборецького кар’єру (Московська обл.), Староверовські та Гусарські (Харківська обл.), Ореховські (Запоріжська обл.) та інші.

До осадочних річних пісків відносяться деякі менш значні родовища.

Дельтові та лагуново-континентальнi відкладення пісків утворились внаслідок виносу зруйнованих гірських порід річками та морськими течіями.

Алювіальні відкладення виникли в результаті діяльності річних та паводкових вод і накопичилися на території їх висихання. Озерні відкладення пісків звичайно мають неоднорідний зерновий склад і різний уміст глиняних складових.

Глини дуже широко поширені в природі, а їхній видобуток виконують так само, як і піску - у кар'єрах, присвоюючи їм назви, які відповідають географічному найменуванню місця розташування кар'єру.

Оливиніт — це магнезіальний силікат Мg2Si4; його вогнетривкість 1750—1830 °С. Застосовують оливиніт при виробництві відливок з марганцевої сталі, для зменшення шорсткості їхньої поверхні.

Хромистий залізняк FеО·Сг2О3 (хроміт) вводять у облицювальні суміші для форм і стержнів великих сталевих відливок. Вогнетривкість хроміту 1750—1850°C; використовують його у виді порошку, просіяного через сито з чарунками 1,5 мм.

Магнезит МgСОз після відпалу має вогнетривкість 2800 °С. Магнезит не вступає в реакцію з оксидами марганцю, тому його застосовують для приготування облицювальних сумішей при литті високомарганцевої сталі 110Г13Л.

Шамот — це обпалена вогнетривка глина; його вогнетривкість 1670—1750 °С. Застосовують шамот для виготовлення сухих форм великих сталевих відливок.